/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2F37839e552806bf9e6eaf4c747247b305.jpg)
Руйнуючи міфи: справжня історія легендарного Скотленд-Ярда, яка вас здивує
За майже 200 років існування поліція британської столиці пережила низку злетів, скандалів, прогресу та змін. Сьогодні в день заснування легендарного Скотленд-Ярда, Фокус розповість маловідомі та неочікувані факти про цю невід'ємну локацію Лондона, яка справила величезне враження не тільки на Британію, але й на весь світ.
Звідки така назва?
Основна версія полягає в тому, що назва Scotland Yard (дослівно з англійської – "Шотландський дім") має стосунок до історії з 10 сторіччя, коли англійський король Едгар Миролюбний подарував шотландському королю Кеннету II ділянку землі біля Вестмінстерського палацу. Саме тут володар Шотландії мав проводити щорічну зустріч з англійським монархом на знак пошани до глави Англії, за винятком воєн між країнами.
Згодом політичне значення Скотленд-Ярду зникло, а після заснування в 1829 році поліції Лондона (за проєктом закону тодішнього міністра внутрішніх справ сера Роберта Піла) чиновники шукали відповідну будівлю для роботи. Саме тоді цей палац пригледівся як перше місце існування легендарного закладу, де копи пропрацюють до 1890 року.
Від початків до справи Джека Різника
З моменту заснування, Скотленд-Ярд намагався протидіяти навалі різних злочинів, кількість яких зростала через наплив громадян до міст на тлі "парової" та машинних революцій. Кількакратне збільшення населення стало однією з причин появи правоохоронців, які прийшли на зміну звичайним охоронцям і доглядачам різних локацій.
Водночас сама служба залишалася доволі слабко оплачуваною, а в перші роки існування копи займалися не лише охороною громадського порядку. Вони також долучалися до вивозу нечистот, боротьбі з пожежами, подолання стихійних лих і патрулювань нетрів британської столиці.
З кадрами теж не все було добре: часто в штат потрапляли непрофесіонали та військові, репутація яких постраждала в результаті низки карткових чи посадових скандалів. Це позначалося на якості роботи – заяви від громадян та справи ховалися під сукно, вони могли не просуватися роками, а часто потрібно було платити хабарі за це, тоді як розкриття злочинів не перевищувало 1-5 випадків зі 100, включно з тяжкими та особливо тяжкими злочинами.
Особливе місце в культурних стосунках між громадянами та правоохоронцями тих часів знайшли відображення у творах сера Артура Конан Дойля про легендарного Шерлока Голмса. Його відносини з лондонськими копами Лестрейдом, Грегсоном та іншими показують одну з ключових проблем тогочасного суспільства на Туманному Альбіоні – повну недовіру людей до правоохоронців, бажання знайти справедливість та покарати злочинця.
Апофеозом цих проблем стали "Суд над детективами" (1877), підрив будівлі поліції 30 травня 1884 року в рамках "Феніанської динамітної компанії" та справа Джека Різника (1888). Ці три гучні історії стали предметом масових обговорень, які зламали неефективну систему: тодішній шеф лондонської поліції подав у відставку, мерія змінила локацію перебування правоохоронців, а якість набору новачків і навчання чинних детективів суттєво зросла.
Технічний прогрес і поява жінок у справі
Змінивши локацію після низки гучних скандалів і провалів, лондонська поліція поступово почала змінювати підходи роботи. Починаючи з 1890 року, правоохоронці почали активно залучати фахівців з різних галузей – від хімії до агрономії. Однак головним поштовхом до змін стали спочатку поява таємної поліції, а згодом – підрозділу детективів, які тепер ретельніше розслідували злочини та активно користувалися наукою.
Додатковим фактором "бусту" Скотленд-Ярду стало використання відбитків пальців. Саме з 1901 року британські правоохоронці були одними з перших піонерів дактилоскопії, яка посилила доказову базу проти злочинців. Поява професійних фотографів, телеграфів і телефонів теж розширила можливості розслідувань резонансних справ і швидкість реагування на виклики, що згодом призвело до появи "Летючої бригади" в 1918-му.
Цей підрозділ прославився тим, що мав право на облави та розслідувати справу "за гарячими слідами", зокрема крадіжки, вбивства, розбої та викрадення. Низка гучних справ 1920-х, зокрема вбивство Емілії Кей та Кори Кріпен у Канаді, розслідували завдяки цим новаціям, а самі принципи роботи правоохоронців сильно змінилися за наступні роки після гучних скандалів наприкінці 19 сторіччя.
Ще одним фактором змін у Скотленд-Ярді стала поява жінок не тільки у звичних підрозділах зв’язку та забезпечення, але й у кримінальній поліції. З 1919 року було сформовано перший підрозділ з 21 кандидатки, які швидко зарекомендували себе як надійні професіоналки.
Крім того, жінок почали залучати до детективної роботи, і піонеркою в цьому була Ліліан Вайлз, яка прослужила понад 20 років до виходу на пенсію на початку 1950-х і дослужилася до посади заступниці Головного Інспектора.
Показовим є список одного з журналів обліку того часу. На наступній світлині – список з кількох десятків жінок, які з 1923 року мали право затримувати підозрюваного із застосуванням сили, зокрема за допомогою наручників, дубинок і дуже зрідка — з використанням вогнепальної зброї.
Однак це була дуже небезпечна робота — переважна більшість правоохоронців при патрулюванні не носили з собою зброї аж до 1990-х років, за винятком "Летючої бригади", детективів і спеціалізованих підрозділів.
Від Другої світової до сьогодні: яким нині є Скотленд-Ярд
Починаючи з 1940 року, лондонська поліція, також відома як The Met (від The Metropolitan Police), активно долучалася до подолання наслідків обстрілів Лондона нацистами протягом Другої світової війни. Копи регулярно першими прибували на місця обстрілів, допомагали гасити пожежі, евакуювати постраждалих і часто рятувати домашніх тварин.
Після завершення бойових дій у 1945-му в Європі, низка британських офіцерів перейшли на роботу до Скотленд-Ярду. Це допомогло збільшити штат людьми різних професій та навичок, а до 1967 року, за даними істориків, розкриття злочинів у столиці різної тяжкої коливалося від 56 до 85%.
Новою віхою в житті столичних копів стала поява ЕОМ. Це дозволило спростити роботу службам порятунку, виклику правоохоронців, швидкості реагування на виклики та покращити роботу з базами даних і архівами. Цікавим є той факт, що працівники Скотленд-Ярду досі приховують величезні шафи та ніші, де є неочікувані експонати та речові докази, а обмежена виставка деяких з них була вперше організована лише у 2015.
Наразі з відкритих джерел відомо, що штат Скотленд-Ярду, який вчетверте змінив свою прописку та перебуває в новій будівлі з 2017 року, складає майже 32,5 тис. працівників і працівниць. Річний бюджет лондонської поліції, за оцінками журналістів, перевалює за цифру в 3,5 млрд фунтів (понад 194 млрд грн).
Станом на вересень 2025 року, в структурі Скотленд-Ярда є 15 підрозділів – від детективів і різних експертів до кінологічної, гірської та водолазної служб. Також до сьогодні лондонські копи мають "Летючу бригаду" та підрозділ Кримінальної поліції, який зберіг всі традиції детективної роботи від кінця 19 століття.
Попри нинішні гучні скандали останніх років про зростання корупції серед лав копів, расистського ставлення до затриманих і гучних дебатів щодо розслідування резонансних справ, рівень довіри та недовіри до Скотленд-Ярда протягом 2022 та 2023 років має дивну особливість.
За даними YouGov, загалом правоохоронцям Лондона не довіряли 51%, тоді як 42% підтримували правоохоронців. З другого боку, довіра до окремих працівників поліції має другу динаміку – 46% схвалювали їх роботу, а 42% були налаштовані проти. Серед різних груп населення найбільшу підтримку на адресу копів висловили громадяни від 45 років і старше, тоді як найменшу – етнічні меншини та мігранти.
Раніше Фокус розповідав про найкращі детективи про Скотленд-Ярд. У цій добірці є фільми різних жанрів: бойовик, містичний трилер, драма, ультрасучасний серіал і пародія.
Згодом стало відомо, що правоохоронці викрили таємні тунелі під посольством Китаю. Британські спецслужби та Скотланд-Ярд переконані, що китайські шпигуни під прикриттям будівельних робіт нової амбасади намагаються отримати доступ до обладнання, яке здійснює передачу особливо таємних і конфіденційних даних.