Рейдерство замість правосуддя: ЗМІ розповіли історію десятирічного переслідування НАБУ бізнесмена Федоричева

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) спільно з поліцією вкотре намагається домогтися арешту активів українського бізнесмена з угорським паспортом Олексія Федоричева, який серед іншого володіє двома терміналами в порту "Південний". Рішення суд поки не ухвалив: у засіданні оголошено перерву до вівторка, 30 жовтня. Але це лише новий етап 10-річної історії переслідування підприємця детективами НАБУ та очевидних спроб правоохоронців тиснути на бізнес, пише УНН.

Показово, що після відмови Вищого антикорупційного суду вчергове продовжувати строки розслідування кримінального провадження проти Федоричева та численних намагань обрати йому запобіжний захід, детективи НАБУ скористались "лазівкою" в законодавстві й передали справу до Нацполіції. Формально змінився лише орган розслідування, але детективи увійшли до спільної слідчої групи й фактично продовжили керувати процесом. Це дозволило їм протиснути вже у Печерському районному суді Києва продовження строків розслідування ще на рік. Тепер детективи НАБУ очевидно за допомогою шантажу слідчих та прокурорів намагаються домогтися арешту активів та обрання запобіжного заходу, тобто всього того, у чому їм відмовляв Вищий антикорупційний суд.

Причина такого завзяття НАБУшників лежить на поверхні. Федоричев є співінвестором групи компаній "ТІС" і бенефіціаром двох великих терміналів у порту "Південний" - "ТІС-Зерно" та "ТІС-Добрива". Саме термінали вже десять років є предметом спроб рейдерського захоплення за допомогою детективів НАБУ. Власне, справа з самого початку виглядала як інструмент тиску на бізнес, а не як кримінальне переслідування з ґрунтовною доказовою базою.

Звинувачення проти Олексія Федоричева почали з’являтися після підписання контрактів Державної продовольчої зернової корпорації (ДПЗКУ) з "ТІС-Зерно" у 2013–2014 роках. Держкорпорація не мала достатніх потужностей для перевалки зерна за зобов’язаннями перед китайськими кредиторами, тож була змушена укласти угоду з терміналом Федоричева. Знижки, які компанія бізнесмена надала ДПЗКУ, не завадили згодом висунути претензії, що нібито держава недоотримала десятки мільйонів доларів. Хоча фактичні розрахунки за договорами підтверджували протилежне.

З того часу проти бізнесмена застосовували різні методи. Наприклад, йому пропонували "домовитися" за 25 мільйонів доларів і переписати термінали на користь певної групи осіб. А після відмови до тиску на бізнесмена залучили Національне антикорупційне бюро України, яке діяло перевіреними методами жорсткого кримінального переслідування. "На коліні" була написана кримінальна справа і розпочалися численні спроби арештів майна, вручення підозри та обрання запобіжного заходу.

Навіть суд в Князівстві Монако, де вже проживає Олексій Федоричев у своєму рішенні-відмові вручити йому підозру зазначив, що справа проти бізнесмена має суто економічний характер і в його діях немає криміналу.

…викладені у запитах відомості не дозволяють визначити характер справи як кримінальний, що дає змогу компетентним органам Князівства Монако зробити висновок: суть справи більшою мірою стосується фактів, які лежать в основі спору суто економічного характеру

Неодноразові відмови українських судів обрати запобіжний захід Федоричеву, та арештувати активи бізнесмена лише підтверджували висновки, зроблені їх іноземними колегами щодо переслідування бізнесу. Однак детективи НАБУ знову й знову намагаються переслідувати Федоричева і тепер роблять це руками Нацполу та прокурорів.

Видається, що за десять років слідства НАБУ так і не змогло зібрати достатньої доказової бази, не те щоб передати справу до суду, а й щоб арештувати активи та самого бізнесмена. Проривом для антикорупційників став арешт нерухомості Федоричева в Італії у 2024 році, яку визнали нібито "речовим доказом". Хоча насправді це було чергове підтвердження, що йдеться не про правосуддя, а про багаторічний тиск на бізнес із метою отримати контроль над стратегічними терміналами в порту "Південний".

НАБУ з інструменту протидії корупції дедалі більше перетворюється на комерційну структуру, яка переслідує бізнес на замовлення та роками утримує стратегічні активи в підвішеному стані. Десять років слідства проти Федоричева без реальних доказів — найкраще свідчення того, що мета тут не закон, а контроль над його терміналами в порту "Південний".

Це не єдиний гучний скандал в НАБУ є й інші підтвердження любові антикорупційників до грошей. Наприклад, колишній детектив Тарас Лікунов невдовзі після розслідувань щодо "Укрзалізниці" обійняв посаду в цій компанії. Перед тим він сприяв кримінальному провадженню та усуненню посадовця з посади, завдяки чому "звільнив" місце під себе. Це пряме порушення ст. 26 Закону "Про запобігання корупції" і очевидний конфлікт інтересів.

Ще більш резонансним став випадок із детективом НАБУ Русланом Магамедрасуловим, який разом із батьком-громадянином рф, за даними слідства, займався торгівлею канабісом із Дагестаном. Йому інкримінують державну зраду. Окрім того, його підозрюють у зловживанні впливом для незаконних махінацій з податками українських підприємств на суму 30 млн гривень, за що він мав отримати 900 тис. гривень. Детектив НАБУ мав повпливати на органи Державної податкової служби України для прийняття ними протиправних рішень щодо виключення близько десяти компаній з переліку ризикових

Такі історії не лише руйнують довіру, а й підтверджують, що орган, створений для боротьби з корупцією, сам загруз у корупційних скандалах і підозрілих зв’язках, а детективи заради власної наживи готові йти на рейдерство, махінації, тиск і фабрикування справ.