"Дозвіл є, а ракет немає": що насправді означає "зелене світло" від США бити по РФ

США дозволили Україні завдавати далекобійних ударів по території РФ американською зброєю. Таку обнадійливу заяву зробив Кіт Келлог, спеціальний представник президента США.

До цього подібні заяви були відсутні. Ба навпаки, американці були категорично проти завдавання повітряних ударів углиб Росії, побоюючись ще більшої ескалації війни, аж до ядерного рівня.

Що означає такий дозвіл, куди саме потрібно наносити удари і, головне, чи є у нас чим це робити, ТСН.ua розповів військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко.

Дозвіл є, а от ракет немає

За його словами, якраз і починати потрібно з головного питання — чим нам бити по Росії, бо далекобійної зброї американці поки не надають.

«Я маю на увазі американські крилаті ракети „повітря-земля“ JASSM для винищувачів F-16, їх нам, на жаль, поки не дають. Як і нових, високоточних керованих ракет ERAM класу „повітря-земля“, здатних знищувати стаціонарні та мобільні цілі противника на відстані до 400 кілометрів. Їх обіцяють аж до кінця поточного чи на початку 2026 року, але до цього нам ще треба дожити. Крилатих дозвукових ракет Tomahawk нам теж не дають. Тому тут велике питання, що нам дозволили удари, треба ще мати чим бити», — розповідає Ігор Романенко, військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці, заступник начальника Генерального штабу (2006–2010 рр.).

Ядерний шантаж Путіна слугує для нього щитом

Водночас експерт зазначає, що такий усний дозвіл на завдавання ударів по території РФ — це невеличке зрушення, бо раніше американці забороняли нам це робити взагалі або дозволяли лише вибіркові чи стратегічні удари.

«Гадаю, що це було пов’язано передусім з тим, що Путін уміло шантажував США, мовляв, якщо українці бомбитимуть Москву, то ми застосуємо тактичну ядерну зброю. Це за чотири роки війни спрацьовувало неодноразово. Свого часу росіяни просили американців вплинути на українців, щоб ми не зірвали ракетними ударами морський військовий парад у Санкт-Петербурзі, улюбленому місті Путіна. Також була ситуація з оточеним угрупуванням противника біля Херсону. Тоді росіяни пригрозили ядерною зброєю у випадку винищення оточених. Це лише відкриті і відомі громадськості випадки, а є ще чимало закритих і невідомих», — каже Ігор Романенко.

Що ховається за дозволом від Келлога

Експерт додає, що особисто він розцінює словесні обіцянки Трампа лише як обіцянки, які поки конкретикою не підкріплені.

«Це лише слова, які і все, що було за 8 місяців правління Трампа. Про це свідчать і заява Келлога, де він посилається на думку Венса та Рубіо. Мовляв, якщо вже вони кажуть, то Трамп дав такий усний дозвіл. Все це занадто витіювато і дає можливість у потрібний момент відхреститися від такої заяви, сказавши: „якщо у вас є чим бити, то бийте“. До речі, Трамп цікавився у Зеленського, чому не завдаються такі удари кілька місяців тому. Але ж тут питання: чим нам бити? Так, далекобійні дрони у нас є, удари ефективні, але їх бойова частина — лише 100-120 кілограмів. А більш потужні ракети поки у розробці, проходять бойові випробування та масштабуються. Бити поки нічим», — зазначає Ігор Романенко.

Експерт додає, що з іншого боку, Україна не зупиняється, вже були факти нанесення ударів по військових об’єктах у Московській області, окремо наші засоби повітряного нападу долітали й до Москви.

«Поступове просування вперед у цьому питанні є. Але зараз наше військово-політичне керівництво знаходиться у ситуації, коли стратегічні рішення варто приймати зважено, враховуючи можливі наслідки. Бо у ситуації, коли нам говорять — „бийте, якщо є чим“, стовідсотково варто зважити усі „за“ та „проти“», — каже Романенко.

Чому ми маємо відповідати на удари Путіна

Військовий експерт нагадує про тиск на Україну з боку американців, коли ми почали активно знищувати російські НПЗ.

«Навіть на ці успішні дії був відповідний тиск та заперечення з боку США у вигляді скорочення військової допомоги Україні у липні цього року. Тому тут у нашого керівництва має бути пошук балансу та компромісів. Останній удар Росії по Києву та столичному регіону був справді звірячий — зруйновані житлові будинки, медичний заклад, знищена ціла вулиця, загиблі діти. Таке не можна залишати без відповіді. Путін розуміє тільки мову сили, тому нам треба її теж показувати, щоб Путін та його „глибинний народ“ відчули цю відповідь. Це задача глобального рівня, яка зараз стоїть перед Україною», — каже генерал-лейтенант.

«Зона смерті» та допомога від Китаю

Одним із варіантів відповіді Путіну може стати українська далекобійна балістична ракета «Фламінго». Зараз відбувається масштабування цієї зброї.

«Накопичення власної далекобійної зброї поступово у нас відбувається: „Фламінго“, „Сапсан“, далекобійний „Нептун“, більш дешеві ракети та дрони. Але, на жаль, процеси масштабування дуже важко проходять та потребують багато комплектуючих. Та ж Росія отримує їх дуже багато з Китаю, що дозволяє їм „ліпити“ свої ракети та дрони швидше», — каже Романенко.

Експерт додає, що про тісну співпрацю Росії з Китаєм свідчить швидке зростання «мертвих зон» на лінії бойового зіткнення.

«Якщо раніше дальність „кіл-зон“ на фронті була в районі 20 кілометрів, то зараз вона сягає 30-40 кілометрів. І передусім завдяки постійному надходженню росіянам комплектуючих для дронів з Китаю. Наші виробники дронів, звісно ж, теж мають на це вплив, але з поставками комплектуючих з Китаю важко конкурувати, бо вони світові лідери з виробництва», — каже експерт.

Скільки потрібно «Фламінго» для успішних атак

Тим не менш, за словами Ігоря Романенка, попри наявні складнощі, просування з виробництва власної далекобійної зброї відбувається.

«Важливий момент: щоб успішно застосовувати таку ракетну зброю, повітряні удари мають бути груповими, а це десятки одиниць на одну ворожу ціль. Адже нам треба долати систему ППО росіян. По ударним дронам ми бачимо, що коли до цілі долітає лише третина від запущених, це вже вважається гарним результатом. Тобто дві третини з запущених засобів повітряного нападу — збиті або не виконали завдання. Це означає, якщо ми запускатимемо 30 ракет, то лише 10 з них долітатиме до цілі. Тобто від масштабування ракет залежатиме їх ефективне застосування. Адже зараз ми говоримо лише про одну ціль, а їх може бути декілька, відповідно і ракет нам треба значно більше», — пояснює генерал-лейтенант.

Ігор Романенко підкреслює, що до таких повітряних операцій треба заздалегідь готуватися.

«Поки за нашими можливостями — це виглядає так. На жаль, у росіян все інакше, вони можуть вже через декілька днів завдавати нових ударів. Різниця разюча. І в цих умовах ми все ж маємо впливати на них», — каже військовий експерт.

Чи змінить далекобійна зброя перебіг війни?

Ігор Романенко сумнівається, що наявність лише далекобійних ракет може змінити перебіг цієї війни.

«Теоретично під впливом ракетних атак перелом у війні можливий. Але з урахуванням усіх вище названих нюансів, це відбуватиметься у нас досить повільно. Росіяни тиснутимуть на американців і вдаватимуться до старого ядерного шантажу, щоб зупинити наші потуги», — зазначає експерт.

Та додає, що змінити перебіг війни можна завдяки досягненням на фронті.

«Це можливо, якщо ми суттєво піднімемо потенціал Сил оборони. Передусім завдяки постачанню від союзників озброєння, техніки та боєприпасів, а найголовніше — підготуємо власний особовий склад. Як це все швидко зробити, я не знаю — це довгий шлях. Союзники нам мають постачати сучасну та ефективну зброю, робити це повноцінно та швидко. Поки такого не відбувається. Також є наше внутрішнє завдання щодо справедливої та повної мобілізації, переходу економіки на військові рейки та посилення законодавства щодо захисту держави рівня „війна“. На жаль, до виконання жодного з трьох кроків ми не бралися. Тому поки я не бачу підстав для швидкої зміни перебігу війни», — підсумовує Ігор Романенко.