Моніторинговий візит до Сумського слідчого ізолятора: порушення трудових і соціальних прав ув’язнених

Зафіксовано порушення трудових і соціальних прав. Окрему стурбованість викликають випадки відсутності копій рішень про дисциплінарні стягнення, обмеження доступу до відкритих побачень, відкрите носіння спецзасобів персоналом і нестача кадрового складу.

25.07.2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено чергове відвідування державної установи “Сумський слідчий ізолятор” (СІЗО, установа, заклад).

Попередній візит відбувся 10.07.2024 року.

Здійснено планове відвідування без попереджень, досліджені всі об’єкти установи.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених та засуджених, їхніх родичів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводився в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данський інститут проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, монітор НПМ, член Координаційної ради НПМ, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член Громадської ради при Міністерстві юстиції України, монітор НПМ, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Цвілий Олег — член Громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань та жорстокого, нелюдського поводження.

У ході моніторингового візиту встановлено порушення вимог національного законодавства та міжнародних стандартів у сфері поводження з ув’язненими та засудженими. Зокрема, окремі камерні приміщення не відповідають мінімальним нормам площі та освітлення, зафіксовано факти переповнення камер, відсутності санітарних перегородок і приватності, неналежної вентиляції та антисанітарії.

Виявлено порушення принципу роздільного тримання, перевищення строків перебування у збірному відділенні, недоліки в обладнанні приміщень і неналежну організацію побутових та гігієнічних умов.

Окрему стурбованість викликають випадки відсутності копій рішень про дисциплінарні стягнення, обмеження доступу до відкритих побачень, відкрите носіння спецзасобів персоналом і нестача кадрового складу, що створює ризики насильства та порушення безпеки.

Також зафіксовано порушення трудових і соціальних прав. Засуджені працюють за строковими договорами з низькою оплатою, яка часто не відповідає рівню мінімальної заробітної плати, без підтвердження сплати ЄСВ, без лікарняних і відпускних. Ув’язнені (52 особи станом на день візиту) залучалися до оплачуваної праці у виробничих майстернях без письмових згод і належних дозволів слідчих або суду, без обліку робочого часу та гарантій соціального страхування.

Медична служба установи функціонує з істотними недоліками: обмежений обсяг стаціонарної допомоги, відсутність умов для ізоляції інфекційних хворих, недостатнє тестування і відсутність сучасного обладнання. Сукупність цих факторів свідчить про системні проблеми, що призводять до порушення прав людини та потребують невідкладних заходів з боку адміністрації установи й органів управління.

Загальна інформація

Установа виконує функції слідчого ізолятора. У закладі утримуються особи, які звинувачуються у вчиненні кримінальних злочинів і стосовно яких за рішенням суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заклад розташований за адресою: м. Суми, Гайовий проїзд, 19, Сумська область, 42343.

Керівник установи — Яковлєв Ігор Сергійович.

Сумський слідчий ізолятор створений у радянський період як установа для тримання під вартою осіб, стосовно яких обирався запобіжний захід у вигляді арешту, а також для виконання вироків у частині короткострокового позбавлення волі; він підпорядковується Державній кримінально-виконавчій службі України.

Установа виконує подвійну функцію: попереднє ув’язнення та утримання засуджених, залишених для господарського обслуговування. Як і більшість подібних закладів, Сумський СІЗО має стару інфраструктуру, що збереглася ще з радянських часів.

Заклад складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблоку, камер для слідчо-заарештованих чоловіків, жінок і неповнолітніх, сектору максимального рівня безпеки для тримання засуджених довічно, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач та адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу становить 168 посад. Фактична чисельність — 146 осіб. Загальний некомплект персоналу — 22 співробітники. Планове наповнення закладу — 492 особи. Фактична кількість осіб, які утримуються в установі, — 380.

У закладі 72 камерних приміщення, з них 63 діючі та 8 перебувають у стадії ремонту. В установі працює 1 психолог.

Протягом 2025 року до закладу прибуло 2584 особи. У 2024 році померла 1 особа, у 2025 році — 3. Працевлаштовано 71 особу, з них 17 засуджених і 54 ув’язнених. На обліку ВІЛ/СНІД — 19 осіб. На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильні до самогубства — 1 особа, схильні до членоушкодження — 1 особа, злісні порушники режиму утримання — 12 осіб.

Протягом 2024-2025 років жодна особа не зверталася зі скаргами щодо неналежних умов утримання та неналежного надання медичної допомоги. Чотири особи мають інвалідність III групи. У власному користуванні засуджені мають 16 планшетів, 15 осіб перебувають в ізоляції (відторгнуті загалом).

Протягом 2024 року зафіксовано 29 випадків тілесних ушкоджень: 3 — під час прибуття і 26 — під час перебування в установі; протягом поточного року зафіксовано 10 випадків тілесних ушкоджень під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 180 осіб з-поміж ув’язнених і засуджених під час відвідування камер, а також загальної розмови з наданням консультацій, відповідей на запитання та опитування на предмет порушення прав людини. Крім того, відбувалися індивідуальні спілкування із засудженими, у тому числі на умовах анонімності.

Адміністрація установи адекватно реагує на скарги ув’язнених і засуджених стосовно дій чи бездіяльності посадових осіб. Також адміністрація не приховує випадки порушень прав людини, що можна вважати ознаками відкритості, прозорості та належного реагування.

Попередні зауваження та усунені порушення

У попередньому звіті від 10.07.2024 року було звернено увагу на необхідність покращення умов тримання та медичного забезпечення, і частина цих питань поступово враховується адміністрацією. Водночас залишаються напрями, що потребують подальшого удосконалення.

Зокрема, рекомендується поетапно виводити з експлуатації камери площею менше ніж 6 м² або змінювати їхнє призначення, дотримуватися мінімальних стандартів площі на одну особу, забезпечувати облаштування санвузлів із дотриманням приватності, поліпшувати вентиляцію, освітлення та санітарний стан приміщень.

Також важливо поступово налагодити чітке оформлення трудових відносин із дотриманням соціальних гарантій, зміцнити кадровий склад і матеріальну базу медичної частини, у тому числі забезпечити доступ до сучасних методів лікування.

Зазначені заходи сприятимуть покращенню умов перебування та забезпеченню прав осіб, які утримуються в установі.

Позитивний досвід

У державній установі “Сумський слідчий ізолятор” з метою покращення умов тримання ув’язнених та засуджених у 2025 році проведено ремонтні роботи: у камерах режимних корпусів, транзитно-пересильній камері, камері для утримання осіб, які підлягають екстрадиції, а також у кімнаті психоемоційного розвантаження, відділенні соціально-психологічної служби та навчальному класі (інтернет-клас).

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводить до порушення прав ув’язнених та засуджених осіб:

1. Обладнання окремих камерних приміщень установи не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього утримання відповідно до потреб. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі — Комітет) зазначається, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна більше використовуватися для утримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28).

У доповіді Уряду України за результатами візиту до України у 2012 році Комітет наголошує, що будь-які одиночні камери повинні мати житлову площу не менш ніж 6 м² (без урахування вбудованого туалету), а відстань між стінами має становити не менше ніж 2 метри (пункт 45, CPT/Inf (2013) 23).

Разом із тим моніторинговою групою виявлено карцерні приміщення №№10, 12, 14 та 15, які не відповідають зазначеним вимогам. Зокрема, площа кожного приміщення становить лише 5 м², а відстань між стінами — менше ніж 2 метри. У приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення.

Всупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), приміщення не оснащені баками для питної води, через що ув’язнені змушені вживати технічну воду з централізованого водопостачання.

Санвузли не обладнані дверцятами або достатніми перегородками, які забезпечували б можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Радіофікація в карцерних приміщеннях не функціонує, що суперечить вимогам пункту 2 глави 3 розділу VIII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

Аналогічне порушення встановлено у камерному приміщенні №48. Такі умови не відповідають пунктам 13, 14, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та свідчать про порушення прав ув’язнених на гуманне ставлення та повагу до їхньої людської гідності, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

2. У порушення частини другої статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 13 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями площа на одну особу, взяту під варту, в окремих камерних приміщеннях становить менше ніж 2,5 м². Так, під час вибіркової перевірки встановлено, що у камерному приміщенні №68, де перебувало 7 ув’язнених чоловіків, площа камери згідно з актом вимірювання житлової площі становить 14,5 м².

Таким чином фактична площа на одну особу складала 2,07 м². У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Комітету зазначається, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи, і робиться висновок, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або принизливі умови утримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

3. У порушення пункту 1 глави 2 розділу III ПВР СІЗО встановлено, що в ряді камерних приміщень фактична кількість спальних місць перевищує допустиму для забезпечення передбаченої законодавством норми площі на одну особу.

Так, під час вибіркової перевірки у камерних приміщеннях №№43 та 47, які згідно з актом вимірювання житлової площі розраховані на 15 місць за нормою 2,5 м² на одну особу, розташовано по 18 ліжок у кожному приміщенні. Аналогічне порушення встановлено у камерних приміщеннях №№48, 67, 68. Зазначене створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми житлової площі на одну особу і не забезпечує належного особистого простору утримуваним особам.

4. У порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторами встановлено випадки недотримання вимог щодо роздільного тримання ув’язнених.

Так, під час вибіркової перевірки встановлено, що у камерних приміщеннях №№2 та 3 утримувалися особи, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі, разом з особами, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності. Це свідчить про системне недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення прав в’язнів на особисту безпеку, що суперечить національному законодавству та міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5. Відповідно до вимог пункту 10 глави 2 розділу II ПВР СІЗО, на період оформлення облікових документів ув’язнені та засуджені розміщуються у приміщеннях збірного відділення на строк не більше ніж дві години з дотриманням вимог ізоляції. Час поміщення осіб до приміщень збірного відділення та час їхнього переведення до камер підлягає фіксації у книзі чергувань по збірному відділенню.

Разом із тим під час перевірки записів у книзі чергувань по збірному відділенню встановлено випадки тримання ув’язнених у приміщенні збірного відділення 11.07.2025 року, 14.07.2025 року та 15.07.2025 року понад дві години, а іноді й понад три години (зокрема, 14.07.2025 року з 08:00 до 11:15).

6. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено, що їхнє обладнання не повною мірою відповідає вимогам Норм забезпечення. Так, у збірному відділенні відсутні приміщення: кімната відділу режиму й охорони; кімната оформлення документів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей і речового майна; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей і речового майна; перукарня; камера карантину; камери для хворих (камера-ізолятор).

Через відсутність окремого обладнаного кабінету лікаря у збірному відділенні медичний огляд новоприбулих осіб проводиться у приміщенні кімнати фотодактилоскопіста, тобто в умовах, які не забезпечують приватності та конфіденційності. Це, своєю чергою, призводить до розголошення конфіденційної інформації про стан здоров’я ув’язнених і засуджених співробітникам установи та іншим особам під час проведення огляду.

Зазначене порушує вимоги пункту 7 глави 2 розділу X ПВР СІЗО, статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я та пункту 9 розділу І Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

Водночас відсутність камери карантину та камери для хворих (камера-ізолятор) у збірному відділенні СІЗО створює умови для поширення інфекційних захворювань серед новоприбулих, підвищує ризик епідеміологічних спалахів і ускладнює своєчасне виявлення та ізоляцію хворих, що може становити загрозу як для утримуваних осіб, так і для персоналу установи.

Санвузли у камерних приміщеннях №№2, 3 не обладнані дверцятами та достатніми перегородками, які забезпечували б можливість усамітнення, що порушує вимогу правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Через малий розмір вікна та надмірну заґратованість у приміщенні недостатній рівень природного освітлення. Відсутня припливно-витяжна вентиляція. Санітарний стан незадовільний, частина приміщень потребує ремонту.

У доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою. Зокрема, наголошувалося на потребі утримувати всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, у належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечувати регулярну й часту дезінсекцію; створювати достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнувати перегородками від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

7. Під час відвідування ДІЗО встановлено, що засудженому С., який відбував дисциплінарне стягнення (шість діб) з 21.07.2025 року, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

8. У камерних приміщеннях виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Зокрема, усупереч правилу 18.1 Європейських пенітенціарних правил, у деяких камерах ліжка розташовані впритул одне до одного, що позбавляє ув’язнених особистого простору. Санвузли в окремих камерах (№№43, 48, 68 тощо) не обладнані достатніми перегородками та/або дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

Усупереч вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 2 глави 3 розділу IX ПВР СІЗО, ув’язненим не забезпечуються належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. У камерах ув’язнені змушені прати та сушити одяг, що свідчить про неналежну організацію лазне-пральних послуг.

Окремі приміщення потребують ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі. У приміщеннях фіксується неприємний запах, антисанітарія, на стелях і стінах окремих камер спостерігається надмірна сирість і пліснява через затікання води, значна захаращеність особистими речами, а постільна білизна та матраци потребують заміни.

У доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою. Зокрема, наголошувалося на необхідності утримувати всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, у належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечувати регулярну й часту дезінсекцію; створювати достатній доступ до природного освітлення та вентиляції в камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнувати перегородками від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

9. У секторі максимального рівня безпеки не забезпечено наявності кабінету лікаря для амбулаторного прийому хворих, що суперечить вимогам Норм забезпечення та створює перешкоди для надання своєчасної медичної допомоги особам, які там утримуються. Крім того, у відділенні відсутнє приміщення для відправлення релігійних обрядів, що порушує вимоги пункту 3 глави 5 розділу VIII ПВР СІЗО та Норм забезпечення.

10. Приміщення відділення для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, не повною мірою відповідають вимогам Норм забезпечення. Зокрема, відсутні приміщення: кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарня.

Відсутність необхідних приміщень призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Зокрема, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі. Крім того, у порушення Норм забезпечення житлові приміщення не укомплектовані достатньою кількістю приліжкових тумбочок і табуретів згідно з нормативами.

11. Моніторинговою групою встановлено, що у житлових приміщеннях на ліжках засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, розміщено поіменні картки з інформацією про короткий опис злочинів, скоєних особами, які займають ці ліжка. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що таку практику слід припинити, оскільки вона не має жодної розумної мети, а окрім стигматизації, негативно впливає на стосунки між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

12. Пунктом 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО визначено, що для запобігання втечам, вчиненню кримінальних правопорушень, порушенню встановленого законодавством порядку тримання під вартою та відбування покарання, а також для забезпечення безпеки ув’язнених, засуджених, персоналу СІЗО та інших осіб, які перебувають на його території, застосовуються аудіовізуальні, електронні та інші технічні засоби.

Під час огляду житлових приміщень засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування, було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження. Водночас у своїй доповіді за результатами візиту у 2012 році Комітет критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має регулярно переглядатися. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, особливо при застосуванні протягом тривалого часу” (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

13. Відповідно до пункту 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5, в їдальні установи щодня залишаються добові проби кожної страви раціону.

Відбір проб здійснює кухар із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я в чистий посуд із кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4 до +8 °C. Проби страв кожного прийому їжі зберігаються протягом доби до закінчення аналогічного прийому наступного дня.

Разом із тим, у порушення зазначеного, моніторинговою групою під час огляду приміщення їдальні встановлено відсутність проб вечірньої страви, зокрема риби.

14. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. У порушення вимог пункту 2.11 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 8.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), у приміщеннях пральні та лазні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках у лазні.

У порушення пункту 3.19.1 розділу III Положення санітарна обробка ув’язнених та засуджених здійснюється не в повному обсязі. Зокрема, не проводиться дезінфекція (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекція (знищення комах і кліщів, які є переносниками інфекційних захворювань) подушок, матраців, ковдр, рушників та особистого одягу у дезінфекційній камері. Обробці підлягають виключно особисті постільні речі, що підтверджується відповідними записами у журналі дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей у дезінфекційній камері.

15. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2025 року (станом на 25.07.2025 року) у державній установі “Сумський слідчий ізолятор” було надано 234 короткострокові побачення, з яких 166 — безконтактні та 68 — у відкритих умовах (без суцільного розмежувального скла та переговорного пристрою).

Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень, ухвалених після індивідуальної оцінки потенційного ризику, який становить конкретний засуджений.

Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення того, щоб такі побачення відбувалися, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

16. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО, носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів у межах території СІЗО, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті зі в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

17. Відповідно до службової документації, загальний некомплект персоналу по установі станом на 25.07.2025 року становить 22 посади (13,1%). Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, яка повинна бути присутня у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також ужити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

18. Під час моніторингу було досліджено питання дотримання права на працю і соціальний захист. У цьому аспекті було проаналізовано відповідну документацію, а також проведено спілкування з особами, які залучаються до праці. У СІЗО зафіксовано такі категорії робіт:

Харчоблок. Тут працюють переважно засуджені, які відбувають покарання, на посадах кухарів, пекарів, різноробочих. З ними укладаються строкові трудові договори.

Виробничі майстерні (Цех №1 і Цех №3). До робіт залучаються ув’язнені (особи без вироку суду). Робота має виробничий характер — збирання виробів (“слюсар з механоскладальних робіт”). Облік ведеться за “відомостями виконаних робіт” з погодинним навантаженням (8 годин на день, 160-168 годин на місяць) та відрядною оплатою (наприклад, 548 грн за виріб). На день моніторингового візиту у майстернях за рознарядками працювало 52 ув’язнених.

Засуджені, які працюють на харчоблоці, укладають з адміністрацією строкові трудові договори, у яких визначаються посади (кухар, пекар, різноробочий). До їхніх обов’язків входить приготування та роздача їжі, випічка, санітарне прибирання тощо. Праця на харчоблоці має постійний характер, проте договори укладаються строкові лише на короткі терміни, що суперечить статті 23 Кодексу законів про працю України.

У досліджених відомостях по зарплаті зафіксовано занижену оплату праці. У відомостях нараховано 700—1500 грн на місяць, що нижче мінімальної зарплати, встановленої статтею 95 КЗпП. У документах також відсутнє підтвердження сплати єдиного соціального внеску, а також нарахування і виплати лікарняних чи відпускних. Це свідчить про фактичне позбавлення засуджених гарантованих державою соціальних прав, що суперечить вимогам Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Із заробітку здійснюються значні утримання, у тому числі на харчування. Водночас у наданих документах відсутні чіткі підтвердження, що після всіх відрахувань кожному засудженому залишають не менше 25% нарахованих коштів, як того вимагає стаття 120 Кримінально-виконавчого кодексу України. Непрозорість розрахунків не дає змоги перевірити дотримання цієї гарантії та створює ризик її порушення.

У день візиту у цехах №1 та №3 працювало 52 ув’язнених. Зафіксовано їхню участь у рознарядках, зокрема: Х., Р., Т., Г. та інші. Відповідно до статті 16 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, залучення ув’язнених до праці можливе лише за їхньою письмовою згодою і за дозволом слідчого, прокурора чи суду. Оплачувана праця може здійснюватися виключно в межах слідчого ізолятора, а безоплатна праця дозволяється лише у межах господарського обслуговування установи і не більше ніж 2 години на день.

Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів (наказ Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5) передбачають можливість створення майстерень, але лише за спеціальним Положенням і з обов’язковим веденням обліку. У наданих документах (рознарядках і відомостях) не міститься копій ухвал слідчих, прокурора чи суду щодо 52 осіб, залучених до праці. Це свідчить про відсутність належного правового оформлення. Не ведеться облік талонів на виведення ув’язнених із камер для роботи, що унеможливлює контроль за тривалістю фактичного робочого часу і створює ризик понаднормової чи примусової праці.

У відомостях про оплату зазначені лише суми “до виплати”. Водночас відсутнє підтвердження сплати єдиного соціального внеску та зарахування страхового стажу, що позбавляє ув’язнених гарантованих законом соціальних прав. Наприклад, ув’язнений В. у відомості обліку робіт зазначений із навантаженням 168 годин на місяць та нарахованою сумою 8055 грн. Проте відсутні талони на вихід із камери й підтвердження сплати внесків, що є порушенням обліку робочого часу (стаття 30 КЗпП) і соціальних гарантій.

Засуджені Р., К., А., К., які працюють на харчоблоці, укладають строкові трудові договори, проте в розрахункових відомостях їхня зарплата становить близько 1000 грн на місяць, що нижче мінімальної заробітної плати та не забезпечує соціального страхування. Для засуджених укладаються строкові трудові договори з адміністрацією установи, однак вони не містять усіх істотних умов, передбачених законом, що суперечить статті 23 Кодексу законів про працю України.

Для ув’язнених застосовуються лише рознарядки та “відомості обліку робіт” без оформлення індивідуальних трудових договорів, заяв про добровільну згоду чи дозволів слідчого/суду. У майстернях, де працюють ув’язнені, не ведеться індивідуальний облік відпрацьованих годин, що порушує статтю 30 КЗпП. Також зафіксовано занижений рівень оплати праці: у низці випадків заробітна плата є нижчою за встановлений законом мінімум (стаття 95 КЗпП).

Таким чином, у СІЗО системно використовується праця як засуджених, так і ув’язнених, проте оформлення трудових відносин має формальний характер і не відповідає вимогам закону. Засуджені працюють на харчоблоці за строковими договорами, які не забезпечують мінімальні гарантії оплати і соціального захисту.

Ув’язнені (52 особи на день візиту) залучалися до оплачуваної праці у майстернях без підтверджених дозволів і заяв, без обліку робочого часу та соціальних гарантій. Це порушує статтю 16 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, статті 23, 30, 95 КЗпП, статтю 120 Кримінально-виконавчого кодексу України, статтю 43 Конституції України, а також міжнародні стандарти — Правила Мандели, Європейські пенітенціарні правила, статтю 4 Європейської конвенції з прав людини.

Така практика має ознаки системних порушень права на працю і соціальні гарантії.

Сумська міська медична частина філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Сумській області

Завідувачка Сумської міської медичної частини філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Сумській області — Куріліна Наталія Василівна.

У штаті медичної частини станом на 25.07.2025 року вакантною залишається посада лікаря-нарколога — 0,5 ставки.

Під час відвідування моніторинговою групою вивчено медичну документацію, оглянуті приміщення медичної частини на їх відповідність до вимог законодавства України та міжнародних стандартів та були виявлені недоліки в роботі Сумської міської медичної частини, що призводять до порушення прав засуджених та осіб, які тримаються під вартою в ДУ “Сумський слідчий ізолятор”, зокрема:

1. У порушення вимог пункту 4 глави 1 розділу X Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі — ПВР СІЗО), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5, а також Положення про Сумську міську медичну частину філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Сумській області, у медичній частині не організовано надання стаціонарної медичної допомоги у повному обсязі.

Зокрема, стаціонарна медична допомога надається лише хворим на туберкульоз, що підтверджується записами у журналі обліку прийому, виписування та відмов від госпіталізації. Це призводить до обмеження доступу засуджених і осіб, узятих під варту, до належного медичного нагляду та лікування в умовах стаціонару, що може спричинити погіршення їхнього стану здоров’я, ускладнення хронічних захворювань і підвищення ризиків, пов’язаних зі здоров’ям, порушуючи їхнє право на охорону здоров’я та медичну допомогу, гарантоване статтею 49 Конституції України.

Крім того, зазначене суперечить пункту 38 рекомендацій Комітету, де вказується, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути в змозі забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам у цивільних медичних закладах. Повинна бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також бути надані відповідні приміщення, обладнання і устаткування (CPT/Inf(93)12-part).

2. У порушення пункту 4 глави 1 розділу X ПВР СІЗО в стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для тримання осіб з психічними розладами.

3. У порушення вимог пункту 1 розділу II Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.02.2019 року №287, у медичній частині не дотримано вимог щодо ізоляції хворих на туберкульоз осіб. Зокрема, камера-палата №67 використовується для розміщення більше ніж однієї-двох осіб (1 палата-камера на 8 ліжко-місць); двері до палати не оснащені ущільненим порогом та ущільнювачами по краях; відсутня витяжна механічна вентиляційна система.

4. Медична частина має у своєму складі інфекційні ізолятори для розміщення осіб, хворих на туберкульоз. Водночас у порушення Заходів та засобів щодо запобігання інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, а також пункту 4 глави 1 розділу X ПВР СІЗО, у медичній частині не обладнано ізолятор для хворих на кишкові інфекції, що унеможливлює їх одночасне розміщення окремо один від одного та від інших засуджених і ув’язнених.

5. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування (20 осіб станом на 25.07.2025 року), у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених осіб.

6. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультації для надання медичної допомоги ув’язненим і засудженим особам з технічних причин.

7. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

8. У порушення вимог Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та у медичних частинах при установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені та ув’язнені у стаціонарі не отримують госпітальне майно (костюм, халат та капці госпітальні).

9. У медичній частині відсутні окремі кабінети лікаря-гінеколога, лікаря-терапевта, лікаря-інфекціоніста, лікаря-психіатра та інших спеціалістів. Так, прийом засуджених та ув’язнених лікарем-гінекологом проводиться у процедурній рентгенологічного кабінету, а лікарі інших спеціальностей здійснюють прийом у приміщенні кімнати амбулаторного прийому. Така організація роботи не забезпечує належного рівня конфіденційності та може призводити до порушення права пацієнтів на приватність під час медичних оглядів.

10. Згідно з пунктом 10 глави 2 розділу IX ПВР СІЗО, засуджені, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194.

Разом із тим під час перевірки наявних особистих медичних книжок у засуджених, які працюють у їдальні, було встановлено, що зазначеним працівникам не проводився огляд лікарем-отоларингологом, що порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150).

11. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” у медичній частині не створено умов для утримання людей з інвалідністю.

12. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу для маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

13. У порушення вимог пункту 2.23 глави 2 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523, у процедурному кабінеті виявлено наявність стороннього устаткування, що не передбачене для використання у цьому приміщенні.

Рекомендації

1. Вивести з експлуатації камерні приміщення площею менше ніж 6 м² або змінити їхнє призначення (наприклад, під службові чи складські), забезпечивши утримання осіб у приміщеннях, що відповідають мінімальним стандартам.

2. Забезпечити нормативну площу не менше 2,5 м² на одну особу у всіх камерних приміщеннях; усунути практику переповнення камер та встановлення ліжок понад допустиму норму.

3. Обладнати санвузли дверцятами або перегородками, що повністю забезпечують приватність.

4. Налагодити роботу системи вентиляції, забезпечити належний рівень природного освітлення та санітарного стану камер; провести ремонт у приміщеннях із сирістю та пліснявою.

5. Оснастити камери ємностями для питної води, усунути практику використання технічної води для пиття.

6. Забезпечити роботу радіофікації відповідно до ПВР СІЗО.

7. Забезпечити неухильне дотримання принципу роздільного тримання осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, від тих, хто раніше відбував покарання.

8. Дотримуватися встановленого строку перебування у збірному відділенні (не більше 2 годин), забезпечивши належний облік у книгах чергувань.

9. Обладнати збірне відділення приміщеннями, передбаченими нормативами, у тому числі кімнатою для медичного огляду, ізолятором для хворих та карантинними приміщеннями.

10. Забезпечити конфіденційність медичних оглядів та дотримання права осіб на медичну таємницю.

11. Гарантувати засудженим, до яких застосовуються дисциплінарні стягнення, систематичне вручення копій рішень з роз’ясненням порядку їх оскарження та інформувати їх про право на доступ до адвоката.

12. Забезпечити укладення трудових договорів із засудженими з дотриманням статті 23 КЗпП України та усіх істотних умов (оплата, робочий час, соціальні гарантії).

13. Припинити практику залучення ув’язнених до оплачуваної праці без належних дозволів слідчого, прокурора чи суду (стаття 16 Закону України “Про попереднє ув’язнення”).

14. Запровадити ведення індивідуального обліку робочого часу засуджених і ув’язнених (стаття 30 КЗпП України).

15. Забезпечити сплату єдиного соціального внеску та зарахування страхового стажу, включно з виплатами лікарняних і відпускних.

16. Гарантувати рівень заробітної плати не нижче мінімальної, визначеної статтею 95 КЗпП України, та дотримання вимоги статті 120 КВК України щодо залишення не менше 25% заробітку після всіх відрахувань.

17. Забезпечити проведення короткострокових побачень переважно у відкритих умовах; застосовувати закриті побачення лише за індивідуальною мотивованою оцінкою ризиків.

18. Припинити практику відкритого носіння спецзасобів персоналом, який безпосередньо контактує з ув’язненими.

19. Забезпечити достатню чисельність персоналу, зокрема оперативних і наглядових служб, для підтримання безпеки та дотримання стандартів динамічної безпеки.

20. Переглянути практику 24-годинних змін персоналу.

21. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у Сумській міській медичній частині філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Сумській області.

22. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

23. Забезпечити штат медичного закладу лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

24. Забезпечити організацію надання стаціонарної медичної допомоги у медичній частині відповідно до вимог ПВР СІЗО та Положення про Сумську міську медичну частину філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Сумській області.

25. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

26. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

27. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.

28. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

29. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

30. Забезпечити дотримання заходів щодо інфекційного контролю у медичній частині.

31. Забезпечити дотримання вимог ізоляції осіб, хворих на туберкульоз, відповідно до Стандарту.

32. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, у тому числі дентальним рентген-апаратом.

33. Забезпечити проведення засудженим, залишеним для роботи з господарського обслуговування (зокрема в їдальні), повного обсягу обов’язкових профілактичних медичних оглядів із дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі огляду лікарем-отоларингологом.

34. Забезпечити приведення процедурного кабінету у відповідність до вимог Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”.

35. Забезпечити облаштування окремих кабінетів для лікарів з дотриманням вимог конфіденційності та права пацієнтів на приватність під час медичних оглядів.

Автори: Андрій Діденко, Сергій Зуйков, Олег Цвілий 

Джерело:  ХПГ khpg.org

Tweet

---

 

---