Провідні армії світу інвестують мільярди доларів у розвідувальні апарати за технологією 18 сторіччя — The Economist

Технологічно найрозвиненіші армії світу раптово почали вкладати мільярди доларів США у розвідувальні апарати, зроблені за технологію 18 сторіччя — повітряні кулі та аеростати. То ж збройні сили США уклали угоду на $4,2 млрд для модернізації свого флоту прив’язних аеростатів, які використовуються для розвідки та зв’язку на коротшій до землі відстані, пише The Economist.

Інші країни наслідують цей приклад. Польща купує чотири аеростати в Америки для створення мережі радарів раннього попередження, щоб виявляти російські ракети і літаки. Ізраїль розгорнув аеростати вздовж кордону з Ліваном для виявлення ракетних обстрілів. Україна використовує їх як ретранслятори сигналу, щоб дозволити своїм БпЛА літати на більші відстані.

Вирішальним каталізатором спалаху ентузіазму до повітроплавання став Китай. У лютому 2023 року величезна китайська повітряна куля, що несла обладнання для спостереження розміром з автобус, дрейфувала над Америкою кілька днів, поки її не збив американський винищувач. Китай також запустив понад сотню шпигунських куль над Тайванською протокою за останні роки.

Легші за повітря військові апарати бувають двох основних типів: аеростати та висотні повітряні кулі. Аеростати — це прив’язні дирижаблі, які працюють на висоті від трьох до п’яти кілометрів. Окрім функції ретрансляторів сигналу, вони корисні для підйому сенсорів (а не людей), призначених для виявлення загроз, які низько літають: ракет та БпЛА, що можуть просочуватися через звичайне наземне радарне покриття. Їх ціна — маленька частинка вартості літаків попередження та управління (AWACs), які зазвичай використовуються для далекого повітряного радіолокаційного спостереження. І вони можуть перебувати на чергуванні тижнями.

На відміну від аеростатів, висотні кулі такого типу є неприв’язними. Вони плавають у стратосфері, зазвичай на висоті 24–37 км. Це значно вище за висоту комерційних літаків, але набагато ближче до землі, ніж супутники на низькій навколоземній орбіті, які знаходяться на висоті 160–2000 км.

Оскільки короткохвильові сигнали зв’язку чутливі до атмосферного поглинання, їх легше відстежувати з кулі, ніж із космосу. Нижча висота куль також дозволяє отримувати якісніші знімки землі, ніж у більшості супутників. І на відміну від супутників, кулі не проносяться повз об’єкт зйомки, а можуть затримуватися над ним. Деякі сучасні кулі використовують штучний інтелект для прогнозування та використання відповідних повітряних течій.

З цих причин деякі експерти стверджують, що висотні кулі можуть збирати якіснішу розвідувальну інформацію, ніж супутники. І роблять це за значно нижчою вартістю, будучи дешевими у запуску та простими у поверненні. Порівняно з аеростатами, які набагато більші та міцніші, висотні кулі обмежені малими вантажами (рідко перевищують 30 чи 40 кг). Але прогрес у мініатюризації сенсорів відновив їхню корисність, зазначає Браян Кларк із аналітичного центру Hudson Institute.

Невеликі електронні пристрої військового призначення, підвішені під такою кулею, можуть збирати дані з відстані сотень кілометрів. Кулі також випромінюють мало тепла чи звуку і використовують пасивне обладнання для спостереження, що робить їх надзвичайно важкими для виявлення. Якщо ви не шукаєте їх спеціально, зазначає пан Кларк, куля, ймовірно, пролетить абсолютно непоміченою.

Збройні сили Америки дедалі більше експериментують із висотними кулями. Одна з ідей — запускати рої таких куль, оснащених відповідними сенсорами, над полем бою як частину мережі, що ідентифікує цілі та наводить на них боєприпаси. Деякі чиновники Пентагону вважають, що громіздкі AWACs, які зазвичай виконують цю роботу, будуть уразливими у високотехнологічному протистоянні з Китаєм. Армія також розглядає використання куль для транспортування та скидання озброєних БпЛА глибоко за ворожими лініями.

Але є й очевидні обмеження у користуванні цими технологіями. Точне керування кулями на великій висоті, де швидкість вітру зазвичай висока, залишається вкрай складним. Ще одна проблема — енергопостачання. Електроніка кулі зазвичай залежить від невеликих сонячних панелей, що обмежує її складність. Засоби електронної боротьби можуть заглушити зв'язок із апаратом. А шпигунські кулі, збиті над чужими країнами, мають тенденцію викликати дипломатичні скандали, як можуть засвідчити США та Китай.