Що може змусити Путіна змінити плани щодо війни: інтерв'ю з експослом США в Україні

Володимир Путін своїми провокаційними діями випробовує НАТО, й зокрема Дональда Трампа. Однак Захід може кількома рішучими кроками змусити Кремль усвідомити, що якщо війна триватиме – то її вартість для Росії лише зростатиме.

Колишній посол Сполучених Штатів Америки в Україні Стівен Пайфер в інтерв'ю 24 Каналу зауважив, що перед Путіним має постати питання, чи здатен він витримувати постійний економічний тиск і чи готовий платити надвисоку ціну задля реалізації своїх агресивних планів.

Чому дипломатія Трампа рухається до провалу?

Зараз усі обговорюють останні заяви американського президента. Як ви оцінюєте зміну позиції Трампа від закликів до переговорів до рішучої підтримки повного повернення території Україні? Чи варто більше звертати увагу на те, що Трамп змінив не лише риторику щодо України, а й тональність своїх висловлювань про Путіна?

Я вважаю, що зміна риторики президента Трампа – це позитивний сигнал. На мою думку, це свідчить про те, що його розчарування зростає. Здається, він уже п'ять разів встановлював дедлайни для Путіна, щоб він змінив курс і спробував завершити війну проти України. Щоразу Росія не змінювала поведінку, вона не робила нічого.

Тому, гадаю, Трамп розчарований. Зміна риторики – це крок у правильному напрямі. Але головне питання, на яке поки немає відповіді, полягає в тому, чи має намір президент США підкріпити зміну риторики реальними діями. Адже є речі, які він повинен зробити, щоб допомогти Україні, а також посилити тиск на Кремль, змусивши його вести переговори добросовісно з метою пошуку рішення. Наразі ми цього не знаємо.

Які рішення ви бачите на цьому етапі? Які конкретні кроки могли б бути?

Одним із таких кроків могло б стати посилення санкцій проти Росії, щоб збільшити тиск на їхню економіку. Це можна зробити, обмеживши доходи, які Росія отримує від продажу нафти за кордон.

Також варто закрити лазівки, через які значна кількість американських і західних високотехнологічних товарів усе ще потрапляє до Росії. Часто це відбувається через "треті країни". Закриття цих каналів суттєво вплине на російську економіку.

Трамп міг би звернутися до Конгресу з проханням про пряме фінансування для постачання зброї Україні замість передачі її через Європу. Такі дії змусили б Путіна усвідомити, що якщо війна триватиме, то ціна для Росії лише зростатиме.

Повне інтерв'ю з колишнім послом США в Україні Стівеном Пайфером: дивіться відео

Є речі, які він міг би зробити. Є речі, які були очевидними та які він міг зробити в будь-який момент протягом останніх 6 – 7 місяців. Але, здається, він неохоче йде на це. Я сподіваюся, що Трамп діятиме, щоб посилити тиск на Кремль, але боюся, що він може зайняти іншу позицію.

Ви могли помітити його недавню заяву про те, що головний тягар вирішення ситуації лежить на Україні та Європі. Боюся, він може просто визнати поразку дипломатії. Сподіваюся, що помиляюся, але саме на це схоже.

Чи погоджуєтеся ви з тим, що у Трампа немає жодного бажання запроваджувати санкції проти Росії?

Ми зараз бачимо, як він, перебуваючи на посаді майже 5 місяців, говорить про посилення санкцій і наслідки для Росії, якщо вона не змінить свій курс. Але кожного разу, коли Росія порушує дедлайн, Трамп не запроваджує жодних покарань. Це не той підхід, який слід застосовувати до Кремля.

Володимир Путін, щоразу чуючи погрози від Трампа, просто не звертає на це уваги, бо раніше Дональд Трамп ніколи не підкріплював свої слова конкретними діями. Це прикро, адже це послаблює авторитет американської дипломатії. Це змушує Трампа виглядати слабким гравцем на міжнародній арені.

Я вважаю, що якби Трамп був готовий використати свій вплив, він би досяг мети – знайшов рішення для закінчення війни між Росією та Україною. Але він не використовує той важіль, який має, щоб змусити Росію змінити свою позицію. І тому його дипломатія рухається до провалу.

Як би ви оцінили нинішній стан дипломатичних відносин між Києвом і Вашингтоном на цьому етапі розвитку подій? Після скандалу в Овальному кабінеті, недавньої зустрічі Дональда Трампа, європейських лідерів і Зеленського, ми бачимо не лише присутність українського президента в Нью-Йорку, а й зустріч Меланії Трамп із першою леді України. Як би ви оцінили ситуацію зараз?

Після інциденту в Овальному кабінеті у лютому 2025 року, коли президента Зеленського поставили в незручне становище, ситуація на високому рівні між Вашингтоном і Києвом значно покращилася. Трамп зробив кілька позитивних кроків.

По-перше, він погодився продати озброєння НАТО, яке потім може бути передане Україні. Це крок уперед, але менш вигідний порівняно з попередньою адміністрацією, яка отримала від Конгресу 80 мільярдів доларів допомоги Україні.

Важливо! На полях Генасамблеї ООН у Нью-Йорку Володимир Зеленський обговорив із Дональдом Трампом велику угоду щодо закупівлі американської зброї. Президент України передав лідерові США список озброєння на суму 90 мільярдів доларів. Зеленський наголосив, що Україна готова укласти зі США угоди на постачання певних видів озброєння, зокрема систем великої дальності.

По-друге, ми досі не маємо повного розуміння того, що сталося після зустрічі у серпні між Трампом, Зеленським і ще сімома європейськими лідерами. Тоді обговорювалося питання про те, що Велика Британія та Франція можуть сформувати "коаліцію охочих", яка розгорне війська на території України. І хоча Трамп заявив, що американські військові не братимуть участі, він сказав, що може підтримати цю коаліцію американською авіацією.

Це питання досі не вирішене. Я припускаю, що його обговорюють, але з серпня 2025 року ми не чули нічого нового.

Є 2 ключові цілі російських провокацій у Європі

Перейдемо до питання про Росію та її провокації в повітряному просторі європейських країн. Це відбувається майже щотижня. Останній подібний інцидент стався в Данії, перед цим у Литві, а також раніше траплялися випадки в Польщі. Як би ви оцінили реакцію НАТО на численні випадки порушення повітряного простору з боку Росії?

Мене справді дивує, що кількість таких порушень значно зросла після зустрічі на Алясці між президентами Дональдом Трампом і Володимиром Путіним. Це випробування не лише НАТО, а й самого Трампа. І я вважаю, що НАТО має дати рішучішу відповідь, ніж ту, яку ми бачили досі.

На початку вересня 2025 року 19 дронів залетіли на територію Польщі. Один або два – це могла би бути помилка, випадковість. Але 19 – це спланована операція. Для чого? НАТО проходить випробування і має дати більш жорстку відповідь.

Те, що зараз роблять росіяни, є небезпечним. Але це стає ще небезпечнішим, якщо вони вважають, що їм усе зійде з рук. Тоді можуть з'явитися нові провокації, що призведуть до небажаного прямого зіткнення.

Виникає додаткове запитання. Це тестування на що? На здатність реагувати, захищатися?

Я вважаю, що є дві основні цілі. Перша – це збір інформації. Такі польоти перевіряють ефективність протиповітряної оборони НАТО та її здатність відстежувати дрони й винищувачі.

А друга мета – спроба показати слабкість НАТО, продемонструвати, що Росія може здійснювати такі провокації та залишатися безкарною. Як на мене, НАТО має об'єднатися і виробити жорсткішу відповідь, щоб зупинити ці провокації. Бо якщо цього не зробити, вони лише продовжуватимуться і можуть стати ще небезпечнішими.

Як ЄС може змусити Путіна переглянути ставлення до війни?

В українських соціальних мережах активно поширюється інформація про вторгнення Росії в повітряний простір європейських країн. Люди побоюються, що після цього європейські лідери припинять допомагати Україні, бо почнуть переозброюватися і витрачатимуть кошти на власну оборону. Що ви думаєте з цього приводу?

Чесно кажучи, я не поділяю ці побоювання. Мене дуже вразила реакція Європи на підтримку України. Якби у лютому 2022 року мені сказали, що наприкінці 2025 року підтримка України ослабне, я б припустив, що це станеться з боку Європи, а не Сполучених Штатів Америки.

На жаль, я хотів би, щоб було інакше, але бачу, що американська підтримка України є слабкою. Водночас мені здається, що європейці вже усвідомили, що те, що відбувається в Україні, має пряме значення для їхньої безпеки.

Європейські лідери розуміють, що перемога Росії в Україні зробить її значно небезпечнішою для НАТО. Тому я впевнено можу сказати, що європейці готові продовжувати підтримку України. Вони готові робити це навіть у тому випадку, якщо Дональд Трамп вирішить фактично вивести Сполучені Штати Америки з цієї гри.

Як на мене, зараз європейці вже розглядають можливість використання заморожених російських активів. Існує досить розумний план, який зараз обговорюють, і який дозволив би зробити значну частину цих коштів доступною для України. Це надзвичайно важливо.

Якщо Україна отримає ці кошти, вона знатиме, що протягом наступних кількох років матиме ресурси для закупівлі озброєння, необхідного для продовження оборони. Це був би дуже важливий сигнал для Кремля.

Якщо Володимир Путін усвідомить, що протягом наступних 3 – 5 років Україна матиме змогу озброюватися і продовжувати захищатися, тоді йому доведеться запитати себе, чи готовий він витримати постійний економічний тиск. Але ще важливіше, чи готовий платити ціну у вигляді 300 – 500 тисяч російських солдатів, убитих і поранених щороку. Саме це може змінити підхід Кремля.

Пане Пайфер, чи вважаєте ви, що багато друзів Путіна насправді не хочуть, щоб він переміг у війні проти України?

А про яких саме друзів ми говоримо?

Наприклад, Китай.

Як на мене, Китай, підтримуючи Росію, намагається грати в дуже тонку гру, бо йому вигідно її продовжувати. Думаю, розрахунок у Пекіна такий: чим більше США і Захід відвертатимуть увагу на підтримку України – тим менше тиску Заходу буде на Китай.

Але водночас китайці намагаються діяти так, щоб не викликати надто негативної реакції з боку європейців або американців. Щорічна торгівля Китаю з Росією становить близько 200 мільярдів доларів, зі США – 600 мільярдів і стільки само з Європою.

Тому Китай намагається знайти шлях, який дозволить балансувати. З іншого боку, якщо Путін ухвалить рішення завершити війну, я не думаю, що Китай цьому перешкоджатиме.

Чи міг Келлог змінити думку Трампа щодо війни?

У середині вересня Кіт Келлог перебував у Києві на конференції "Ялтинська європейська стратегія", де відкрито заявив, що він та його генерали чітко повідомили Трампу, що Росія насправді не перемагає на полі бою. Чи могла ця заява вплинути на позицію президента США, яку ми бачимо зараз?

По-перше, хочу сказати, що я повністю погоджуюся з генералом Келлогом. Через кілька днів я виступлю з доповіддю, де спростую міф про перемогу Росії на полі бою. Росія сьогодні контролює близько 19% території України. Це на третину менше, ніж у березні 2022 року. За це росіяни заплатили жахливу ціну – понад один мільйон убитих і поранених у боях солдатів.

Я дивлюся на це і бачу, що хоча Росія й досягла деяких незначних успіхів, – вони були дуже повільними й надзвичайно дорогими. Тому не можна стверджувати, що Росія виграє цю війну. А ось чи впливає це на погляди президента Трампа, я не впевнений. Мені дуже складно зрозуміти, як Трамп ухвалює свої рішення, бо важко побачити, чи є там стратегія або план.

Трамп змінив риторику щодо України / Фото Getty Images

Все схоже на те, ніби він керується інтуїцією, яка змінюється щодня. Якщо подивитися на його суперечливі заяви, те, що він сказав на Алясці після зустрічі з Путіним, і те, що він сказав через 3 дні після зустрічі із Зеленським та європейськими лідерами, – це абсолютно різні речі. Стратегії немає, і тому важко зрозуміти, як переконати його діяти стратегічно.

Чи ризикне Росія застосувати ядерну зброю?

Дозвольте мені звернутися до іншої заяви генерала Кіта Келлога. Він закликав не боятися російської армії, бо "якщо Путін брязкає ядерною зброєю, нагадайте йому, що США, Велика Британія та Франція також є ядерними державами й могли б дати їм прочухана". Чи можна вважати цю заяву джерелом впевненості у протистоянні з Росією?

Ні. Безумовно, Росія має великий ядерний арсенал, але росіяни не божевільні. Я вважаю, що в Москві існує базове розуміння, що якщо застосувати ядерну зброю – це означає відкрити скриньку Пандори. Наслідки будуть непередбачуваними, жорстокими й потенційно катастрофічними, зокрема для самої Росії. Думаю, що росіяни це розуміють.

Мені було цікаво спостерігати, що період максимальної ядерної загрози з боку Росії припав на вересень 2022 року після того, як Путін оголосив про анексію Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, хоча російська армія не контролювала всю територію жодної з них.

Тоді Путін заявив, що Росія застосує всі сили для захисту цих територій. В уряді США оцінювали ймовірність застосування Росією тактичної ядерної зброї в Україні у 50%. Але цього не сталося. Я вважаю, що для цього є кілька причин.

Український уряд чітко заявив, що це екзистенційна боротьба, й Україна воюватиме до кінця. Захід, зокрема США, Велика Британія та Франція, передав Росії приватні попередження про серйозні наслідки застосування ядерної зброї. Китай, Індія та інші країни Глобального Півдня також попередили Росію, що вона не може цього робити.

Через місяць після вересня 2022 року Путін на форумі на Валдаї заявив, що Росія не погрожує ядерною зброєю, мовляв, це західна пропаганда. За тиждень після цього Міністерство закордонних справ Росії опублікувало заяву про недопущення ядерної війни, і приблизно 95% її змісту відповідало тому, що я особисто хотів би почути від російської сторони. А ще через три тижні міністр закордонних справ Сергій Лавров на саміті G20 погодився з формулюванням, що ядерні погрози є неприйнятними.

Отже, Росія намагалася зіграти ядерною картою, але її погрози не мають ваги. І хоча Захід не може їх ігнорувати, я вважаю, що було б помилкою приділяти їм надмірну увагу. Адже в Кремлі розуміють, якщо випустити "ядерного джина" з лампи під час війни – наслідки можуть бути надзвичайно тяжкими й усе розвиватиметься дуже швидко.

Яка гарантія безпеки для України здатна стримати Путіна?

Якщо вступ до НАТО для нас не є варіантом принаймні до 2029 року, чи бачите ви можливість стабільної фінансової підтримки з боку Європи та Сполучених Штатів Америки?

Мені здається, що в цьому контексті потрібно говорити про дуже чіткі гарантії безпеки для України. І це можна реалізувати кількома способами.

Я вважаю, що одним із найкращих варіантів гарантії безпеки для України був би вступ до НАТО. Ба більше, як показали українці, Україна в НАТО була б не лише споживачем безпеки, а її постачальником.

Якщо порівняти збройні сили країн НАТО та України, то українська армія, безперечно, є найбільшою, найзагартованішою в боях і найперевіренішою серед усіх. Але, звісно, буде складно визначити, як саме і коли це можна реалізувати.

Так, є проблема до 2029 року, оскільки принаймні президент Трамп не підтримує ідею вступу в НАТО. Хочу нагадати, що на саміті НАТО у 2023 році заявили, що Україна на незворотному шляху до членства в Альянсі. Трамп не може змінити цю позицію без згоди всіх членів НАТО, і багато хто з них вважає, що Україна має стати частиною Альянсу.

Ще одним варіантом гарантії безпеки може бути те, що Захід у випадку мирного врегулювання не лише продовжить озброювати Україну, а й забезпечить їй сучасну, добре оснащену армію під повним українським контролем. Це могло б стримати Росію.

Також я вважаю, що можливо реалізувати ідею створення "коаліції охочих" під керівництвом Великої Британії та Франції, яка розмістить сили стримування на території України з певною підтримкою з боку США. Це теж може бути реальним варіантом.

Отже, я вважаю, що існують конкретні кроки, які можуть стати надійними гарантіями для України, навіть якщо членство в НАТО не буде можливим ще кілька років.