Томагавки для України: як США розпочали гібридну війну чужими руками

1. Зміна позицій Трампа повʼязана з двома речами: виходом Путіна з продуктивних переговорів та з ескалацією позицій РФ в Європі. США не хочуть воювати самі, але вони демонструють Росії, що готові наносити удари чужими руками.

2. Удар по Бєлгороду і тимчасовий блекаут в місті — це, схоже частина цієї самої нової фази гібридної війни чужими руками. Нагадаю, що напередодні, Зеленський заявив, про те, що бажання виключити Україну призведе до блекауту в Москві. Далі йде удар по Бєлгороду (росіяни виють, що іноземною зброєю), потім виходить Ді Венс і каже, що Трамп розглядає можливість передачі томагавків, а потім зʼявляється Келлог із заявою, що Трамп дозволив наносити удари в глибину Росії і там немає недоторканних точок.

Важливо Палаючi ТЕЦ, НПЗ і цехи: чому цієї зими без світла і тепла в РФ буде не тільки Бєлгородська область

3. США явно піднімають градус. І в Росії прекрасно розуміють: головні удари будуть іти по нафто- і газоперевальним портам та перекачувалтним станціям. Можливостей зробити блекаут в Москві майже нема, вле призупинити експорт нафти — цілком реально. Тепер росіянам потрібно або дати страшну відповідь (що, насправді, неможливо) або продовжувати надувати щоки і говорити про те, як вони на всіх фронтах перемагають.

4. Теоретична поява томагввків — це не завершення війни, а новий виток ескалаціі. Я розумію, що зараз зʼявиться виття великої кількості людей, які скажуть, про контрародуктивність такого розвитку подій (виражаюся мʼяко). Насправді, ситуація складається так, що всі інші варіанти гірші, адже Путін, де-факто, вийшов із переговорного процесу і найближчим часом ніяких шансів на стабілізацію чи мирні переговори не було і нема.

5. Ми, схоже, входимо в період нової серйозної ескалаціі, яка триватиме кілька наступних місяців. Але, при цьому всьому, треба памʼятати:

• США, як мінімум, поки що, продовжують мислити в категорії категорії поновлення переговорів з РФ;
• Росія піднімала ставка з головною ціллю: розірвати ЄС та Україну і примусити ЄС перелякатися настільки, щоб погодитися на всі умови по обміну своєї безпеки на здачу України і, як мінімум, частковій відміні санкцій. Наша головна дипломатична задача — не допустити саме цього сценарію.

7. На цьому фоні варто звернути увагу на соціологічне дослідження, який провів аналітичний центр Ділова Столиця про ставлення українців до тривалості війни та до можливих мирних переговорів. Я б хотів виділити кілька важливих аспектів:

• Корупція, вже традиційно, більша проблема, ніж війна. І це головний виклик для всього політикуму, який живе в логіці виборів, яких не буде. А народ вимагає швидких антикорупційних рішень, які апріорі неможливі. Тому ця тема буде головним тригером всього політичного життя України з усіма відповідними наслідками.
• Суспільство без рожевих окулярів щодо війни. Очікувань швидкого закінчення бойових дій немає. Частково — це реалізм, частково — всі вже вмонтувались у війну в той чи інший спосіб. Забігаючи дуже сильно наперед, варто звернути увагу на те, що вихід з війни буде стресом, який, в принципі, не прораховують політтехнологи
• Розкол по переговорах (39 проти 30) і невіра в результативні переговори (54%) — це погана ситуація, яка породжуватиме дуже серйозну турбулентність в суспільстві. Це один з головних проблемних моментів для нашого суспільства, як на горизонтальному, так і на вертикальному рівнях. За таких умов, надто велика спокуса впасти в популізм і спробувати максимально войовничо розширити (застабілізувати) свою електоральну бульбашку.

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.