"Вони мене дістали": хто насправді послав "русскій воєнний корабль" біля Зміїного та як в цій історії з'явився Роман Грибов

Цю фразу ми бачили на білбордах, чули від відомих людей чи навіть політиків. "Русскій воєнний карабль, іді на*уй" – такі слова у перший день повномасштабного вторгнення росіяни почули від українського захисника посеред Чорного моря. Фраза одразу ж стала вірусною в українців і не лише та довгий час була головним символом українського спротиву. Хоч і не надто цензурним.

Спершу авторство слів приписували морському піхотинцю, який брав участь в обороні Зміїного – Роману Грибову. Однак доволі швидко Держприкордонслужба спростувала це. Та досі чимало людей помилково вважають, що ті самі слова екіпажу крейсеру "Москва" 24 лютого 2022 року адресував саме Грибов.

Що відбувалося на Зміїному в перший день вторгнення, хто ж саме послав російський корабель і як в цій історії з'явилося ім'я Романа Грибова – розбирався 24 Канал.

Не навчальна тривога: як почалося вторгнення Росії для гарнізону на Зміїному?

24 лютого 2022 року. Ще вдосвіта на чергуванні прикордонник Олег Чернишов почув переговори екіпажу російського крейсера "Москва" з цивільним судном, яке прямувало в бік українських портів. Росіяни попереджали судно, що акваторія острова Зміїний замінована і варто змінити курс.

Новин з материка прикордонники ще не знали. У той час Владімір Путін уже виступив зі своїм зверненням і ворожа армія почала пускати ракети та обстрілювати прикордонні території. На Зміїному було тихо, але ці переговори насторожили.

Прикордонники одразу ж доповіли своєму командиру – Богдану Гоцькому. На острові підняли тривогу, проте спершу, як здавалося, вона була навчальною, бо бійці постійно відпрацьовували свої навички.

У нас зразу був підйом по бойовій команді. Це звична практика, бо в нас щодня були тренування з бойової підготовки. Команда "До бою!" була кожного дня. Усі це спершу нормально сприйняли, бо не одразу розуміли, що це не навчальна тривога,
– згадує Олег Чернишов.

Олег Чернишов – оборонець Зміїного / Фото Івана Магуряка, 24 Канал

Але ближче до ранку гарнізон помітив наближення двох великих кораблів чорноморського флоту Росії – крейсера "Москва" та патрульного корабля "Василій Биков". Те, що тривога зовсім не навчальна, уже стало очевидним, а новини з материка тільки це підтверджували.

Острів Зміїний готувався до оборони, якою командували троє осіб – командир прикордонної застави, командир роти морської піхоти та командир підрозділу Повітряних сил.

Години тиску: що відбувалося на Зміїному 24 лютого?

З різних областей України того дня надходили новини про ракетні удари, збиті ворожі літаки та перші бої Сил оборони з окупантами. Але що ж відбувалося в той час на Зміїному?

Від ранку росіяни намагалися змусити гарнізон здатися без бою, створюючи очевидний тиск – у ворога була перевага і в кількості особового складу, і в озброєнні. Ймовірно, росіяни вважали, що переконати українських військових здатися буде дуже легко і потім з цього можна буде зробити чергову історію для російської пропаганди про те, як українці легко зраджують присязі на вірність своєму народові.

Звернення від них (росіян – 24 Канал) надходили десь приблизно від 5 ранку і до 13 години дня. Росіяни пропонували перейти на їхній бік. Проте всі наші військовослужбовці приймали присягу на вірність українському народові. Варіанту здаватися не було,
– каже Богдан Гоцький, тодішній керівник застави ДПСУ на острові.

Богдан Гоцький – екскомандир застави на Зміїному / Фото Івана Магуряка, 24 Канал

Фактично 8 годин росіяни тиснули на бійців, атаки могли початися в будь-який момент.

І раптом по 16-му каналу зв'язку знову починаються переговори, росіяни вкотре намагаються переконати гарнізон здатися. У відповідь лунає те саме "рускій воєнний карабль, іді на*уй".

Та, як зазначає речник ДПСУ Андрій Демченко, мало хто знає, що на цю фразу росіяни відповіли.

"Острів Зміїний, ти ж добре розмовляєш російською?", – такою була відповідь на фразу від українського бійця.

Запис цих переговорів встигла зробити прикордонниця на материку. Саме завдяки їй світ почув ті переговори, але вже опісля того, як оборона Зміїного завершилася.

А невдовзі після того, як острів послав росіян і вони зрозуміли, що їхня тактика не працює – почалися атаки.

Ненадійні укриття і відсутній зв'язок: як росіяни атакували Зміїний?

Майже від самого ранку бійці перебували в укриттях на острові в очікуванні ворожих атак, та інколи виходили звідти. Наприклад, Олег Чернишов зняв на острові відео, яке так само ввечері вже розлетілося мережею – на кадрах видно крейсер "Москва" біля Зміїного. І це останнє відео цілого крейсера, далі ми всі побачили його уже після ураження ракетами "Нептун".

Це було ще до нальотів. Я вийшов з бункера, швидко зняв корабель, трохи навіть себе зачепив. І вже після цього почалися авіаудари та обстріли. Я надіслав відео своїм родичам, бо мій телефон розривався. Вони писали, питали, що там у мене відбувається. А пояснити я не міг. Тому просто зняв коротке відео і надіслав їм, щоб вони знали, що коїться у нас,
– розповів Чернишов.

Те саме відео зі Зміїного (обережено, присутня ненормативна лексика, 18+)

Ближче до обіду до Зміїного прибув човен для евакуації цивільних – їх на острові було 5, але евакуювалися 3. Ще 2, представник Держгідрографії та Одеського порту, залишилися з бійцями.

І тут почалися авіанальоти на Зміїний. Командири на острові раніше розпорядилися, щоб бійці були максимально розосереджені по укриттях, бо ті були не надто надійними і щоб у випадку прильоту ворог не вбив усіх.

Укриття то були, але то були споруди 1980-х років, чи, може, й раніше збудовані. На той час, можливо, вони були актуальними. Але в тих реаліях, коли нас накривали ФАБами, звичайна панель над головами надійного захисту не давала. Сам острів по суті є скелею, і там немає можливості робити заглиблення, бо це не земля, а суцільний камінь,
– згадує Богдан Гоцький.

Після одного з нальотів була уражена антена, тому зв'язок острова з материком обірвався. На острів висаджувався російський десант, а в Україні тим часом пронеслася новина про загибель оборонців острова – 13 прикордонників.

Насправді ж, як згадує Олег Чернишов, фактично гарнізон Зміїного росіяни захопили у полон. А ось звідки пішла інформація про загибель оборонців – невідомо. Але це мало свої наслідки – найперше, що потім з Одеси до Зміїного вирушив рятувальний човен "Сапфір", щоб забрати тіла загиблих. Однак екіпаж човна також потрапив у полон.

А 24 лютого 2022 року на острові Зміїному усі українські бійці вижили – росіяни захопили їх та відвезли в окупований Крим, де вже розповідали, що "Україні вони не потрібні, бо їх поховали".

"Нам за це прилітало": як росіяни шукали автора фрази про корабель?

Бійці зі Зміїного не знали про те, як ввечері 24 лютого запис з острова розлетівся мережею і якої популярності набув. Прикордонники пригадують, що фактично перебували в інформаційному вакуумі. Однак росіяни добре бачили наслідки поширення запису і фрази, тому вони прагнули знайти того, хто це зробив. Чи щоб змусити його публічно просити вибачення, чи для розправи – залишається тільки гадати.

На оборонців Зміїного чекали нескінченні допити, на яких росіяни хотіли почути відповідь на одне питання – хто послав корабель? Але українці вирішили заплутувати росіян.

Вони намагалися з’ясувати, хто це зробив. Але було цікаво, бо морпіхи казали, що це ми, а ми казали, що це морпіхи. Тому росіяни не могли зрозуміти, хто це зробив,
– згадує екскомандир застави Богдан Гоцький.

Та все ж це було і надзвичайно складно для самих бійців, бо не рідко допити супроводжувалися побиттям з боку росіян.

Коли ми потрапили в полон, то зрозуміли, що і до чого. Там це вже кожен розумів, бо нам за це трохи прилітало, хоча ми не дуже розуміли ще чому. Росіяни хотіли знати, хто це сказав. Казали, що якщо розповісти, то більше не чіпатимуть. Але все одно ніхто їм нічого не сказав,
– каже прикордонник Чернишов.

Олег Чернишов провів у полоні понад 23 місяці / Фото Івана Магуряка, 24 Канал

Від подій на Зміїному минає кілька тижнів. 24 березня 2022 року відбувається один з перших обмінів полоненими. А вже за кілька днів у медіа з'явилася інформація, що серед бійців, які повернулися – автор тієї самої фрази. Так представили морпіха Романа Грибова.

Морпіх чи прикордонник: хто насправді послав корабель?

32-річний морпіх Грибов опинився у центрі уваги після того, як наприкінці того ж березня 2022 року Ігор Табурець, голова Черкаської обласної військової адміністрації, нагородив його. У дописі Табурець назвав його прикордонником, який послав російський корабель, але потім пост відредагували, прибравши ці згадки.

Зараз допис голови Черкаської ОВА виглядає так / Скриншот

Упродовж наступних майже двох місяців Роман Грибов вважався автором фрази, адресованої росіянам. Зокрема він брав участь у погашенні тематичної марки "Укрпошти".

Роман Грибов на презентації марки у квітні 2022 року / Фото Ігоря Смілянського

Але вже у травні того ж року Держприкордонслужба офіційно заявила – морпіх Грибов не посилав російський корабель, бо це зробив прикордонник.

Речник ДПСУ Андрій Демченко каже, що інформацію не спростовували одразу, бо очевидно, що для Грибова було менше загроз, ніж для хлопців, які ще залишалися у полоні.

Ні наше відомство, ні Генеральний штаб ЗСУ не подавали жодної інформації щодо справжнього автора. Загроза життю хлопців у полоні була велика. Водночас ми ніяк не могли перебити цю неправдиву інформацію, яка ширилася в медіа. Та Роману Грибову найменше щось загрожувало у полоні, бо і росіяни також чудово розуміли, що доступ до радіостанції мали тільки прикордонники, а не бійці ВМС ЗСУ, які перебували на острові і були за межами застави, де, власне і був радіозв'язок для спілкування з кораблями,
– пояснює Демченко.

Однак тоді залишається абсолютно логічне питання – хто ж насправді послав корабель? І тут все доволі не просто.

То хто ж справжній автор фрази?

Від подій на Зміїному минуло понад 3 роки. Додому повернулися оборонці острова, крейсера "Москва" уже немає, острів звільнений та навіть уже й Роман Грибов звільнився зі служби. Проте ім'я справжнього автора все ще невідоме.

Речник ДПСУ Андрій Демченко пояснює, що назвати автора фрази не можуть з безпекових міркувань. Тому поки ця інформація може нашкодити прикордоннику, доти його особа залишатиметься у таємниці.

Безпека його життя для нас важлива. Відносно автора фрази залишаються загрози, тому розкрити його справжнє ім'я, на жаль, ми не можемо. Але обов'язково, коли це стане можливим, і Україна, і світ дізнаються, хто на початку повномасштабного вторгнення Росії підняв дух українського суспільства!,
– підкреслює Демченко.

Андрій Демченко / Фото з фейсбук-сторінки речника ДПСУ

Проте точно відомо, що це прикордонник. Колишній командир прикордонної застави чув, як його підлеглий посилає корабель.

Я чув відразу, але не надав цьому значення, бо мені було чим займатися, крім як фіксувати, хто кого куди посилає. Задачі в нас були глобальніші – треба було вирішувати, що робити з людьми, як зберегти їхні життя і як виконувати свій обов’язок до останнього,
– пояснює Гоцький.

Тому все, що ми можемо знати про автора легендарної фрази – це те, що він повернувся з полону і зараз перебуває в Україні.

Андрій Демченко розповів, що після повернення автора фрази з полону представники ДПСУ розмовляли з ним і запитали його те, що, мабуть, цікавить і зараз багатьох – чому він вирішив послати російський крейсер? На це він відповів просто:

Вони мене просто дістали.

Тобто "рускій воєнний корабль, іді на*уй" – це реакція прикордонника на кількагодинний тиск з боку росіян та гідна відповідь, яка стала гаслом цієї війни.

І по закінченню війни країна обов'язково дізнається більше про героя, а поки що це неможливо.