Динамо Київ схибило втретє поспіль, а Шахтар уперше за тривалий час став лідером, "вовки" панують у Поліссі й нова "третя сила". Підсумки 7-го туру УПЛ

Поступово наближаємось до жовтневої міжнародної перерви, коли вже точно можна буде підбивати певні підсумки стартової частини нового сезону української Прем’єр-ліги. Але треба ще трохи притримати коней — минули насичені футбольні вихідні, під час яких ми мали кілька яскравих протистоянь, які за рахунок великої кількості голів дещо компенсували недоліки інших команд у плані атаки.

Карпати знову рятуються від поразки в компенсований час — цього разу постраждав чемпіон

Позаяк, головна афіша вихідних була саме надвечір суботи у Львові. Матчі львівських Карпат та київського Динамо — це франшиза, яка уходить глибоко в коріння нашого футболу, тож її черговий епізод не мав пройти непоміченим. Тому й не дивно, що "левам" у підсумку довелось домовлятись, щоб квота вболівальників на трибунах стадіону Україна стала саме на цю гру трохи ширшою — усі хотіли потрапити на футбол. І дійсно було, на що подивитись.

Такого, щоб команда Владислава Лупашка вела за рахунком у два м’ячі в певний момент гри, уже й не пригадати ось так от одразу. Дуже давно це було. І насправді повірити в те, що Карпати матимуть такий гандикап за ходом матчу саме над Динамо, було надзвичайно складно перед початком зустрічі. Це вже потім ми стали свідками слабкого першого тайму від колективу Олександра Шовковського, і оскільки господарі поля в цей період виглядали банально цікавіше, то й їхні два м’ячі були сприйняти, як належне.

Але "біло-сині" зробили дуже важливу річ, коли забили в роздягальню зусиллями Караваєва, після чого ми стали свідками повноцінного камбеку Динамо вже на самому початку другого тайму, на який Карпати подумки вийшли із запізненням хвилин так на 15, і це ризикувало їм дуже дорого коштувати.

Там згодом був період гри, коли реально здавалось, що команда Шовковського настільки впевнена в підсумковому успіху, що може дозволяти собі просто підсушувати гру та марнувати поодинокі моменти у вайлуватому стилі. Динамо так робило вже неодноразово, що в минулому сезоні, що в поточному за сім попередніх турів. Проте цього разу щось пішло не так. Є думка вболівальників, що в усій паніці зразка останніх хвилин винен воротар Моргун, який спочатку погано зіграв проти подачі з флангу, після чого не проконтролював рамку воріт позаду себе в дограванні епізоду та пропустив дальній удар Мірошніченка. Можливо, так воно й є, але що ви хотіли від 24-річного хлопця, якому вряди-годи дали пограти в УПЛ? Тут треба скоріше поцікавитись природою цієї ротації воротарів на тлі кубового матчу проти Олександрії, яка трохи затягнулась. Але це вже явно не питання до футболістів.

Шахтар довго до цього йшов і прийшов

Якщо брати окремо початок сезону УПЛ, то якою могла б бути оцінка шансів львівського Руху в грі проти одного з наших єврокубкових представників? Але успішний, а радше — сенсаційний виступ команди Івана Федика в Кубку України та грі проти житомирського Полісся (3:0) за кілька днів до цього підказував, що "жовто-чорні" можуть щось цікаве вигадати й на гру проти колективу Арди Турана.

Проте це було лише хибне передбачення. Шахтар домінував звично, але цього разу хоча б реалізовував власні гольові моменти, звідки й узялась така різниця за рахунком. Дублем відзначився Педріньйо да Сілва, якого вже куди тільки не призначають у ланці атаки, аби лишень закривати проблемні позиції, і новачки Мейрелліш та Ізакі також забивали у ворота Герети. До речі, чемпіонат світу U-20 уже розпочався, а молодь Шахтаря щось якось до лав Бразилії не поїхала. Цікаво, із якого боку пішла відмова?

"Вовки" повернули собі владу над Поліссям тепер і в чемпіонаті

Відносно нова дербі-історія в нашому чемпіонаті, так що певні вболівальники досі не можуть осягнути принциповість статусу цього протистояння, на якому власне самі команди першими й почали наголошувати ще кілька років тому. І контекст саме цього разу теж був присутній неабиякий. Полісся навесні минулого року в УПЛ поступилось на Авангарді з рахунком 1:5, і тоді це сприймалось як надзвичайна сенсація.

Вочевидь, подразником для "вовків" це також було неабияким, тож не дивно, що вони були зарядженими на результат, хоча ще за кілька тижнів після того фіаско взяли маленький реванш у Кубку (1:0). Проте до того, що команда Олега Шандрука виявиться не надто готовою до того, щоб стримувати колектив Руслана Ротаня, життя нас не готувало.

У підсумку, Рівне заливало зливою, а ворота місцевої команди — голами різного калібру від гравців принципових суперників. Андрієвський улаштував гала-концерт із передачами п’ятою, Філіппов вистрілив одразу дуплетом, а оборона Вереса все помилялась і помилялась, і зрештою награла на чотири пропущених м’ячі. Розрадою, нехай і маленькою, став дальній удар Ндукве, але тоді вже питання щодо остаточного переможця ніхто не підіймав, та й самі рівненці за більшим не пішли. Дербі вийшло похмурим, як погода в Рівному, нехай і результативним.

Одразу дві "нульовки" команд, від яких цього відверто не очікували

Криворізький Кривбас тиждень тому дав божевільні 5:4 проти кам’янець-подільського Епіцентру, тож не дивно, що після гри Патрік ван Леувен наче й був задоволений трьома заліковими балами, але хвалити команду, яка пропустила чотири голи, нідерландець звичайно ж не став. Своє він сказав футболістам, вочевидь, на тренуваннях після тієї гри, але в підсумку постраждали ми, як сторонні глядачі.

Що ж це за "нулі" на табло за підсумком гостьового протистояння проти ЛНЗ, де команди на двох виконали під 30 ударів, але в площину при цьому влучали лише "бузкові", а Кемкін, відповідно, назбирав собі чотири сейви, тоді як Паламарчук — жодного. Якась дивна спроба боротись із наслідками аномально результативних попередніх ігор.

Інша зустріч сьомого туру, яка не потішила глядачів забитими м’ячами, відбувалась у столиці поміж луганською Зорею та київською Оболонню. Так, усі вже звикли до того, що "пивовари" вміють грати й у "сухий" футбол, якщо йдеться про результат. Але повірити в те, що колектив Віктора Скрипника не піде за трьома очками після поразок від Колоса та Шахтаря, було теж доволі складно.

У підсумку навіть суто в плані статистики цей матч був скромнішим за дуель у Черкасах, а його відмінністю стало лише те, що влучали по воротах обидві команди. І "пивовари" навіть трошки краще моменти створювали, загалом уникаючи тривалої роботи з м’ячем.

Колос став передбачуваним — в УПЛ нова третя команда в турнірній таблиці

І воно насправді часто так трапляється не тільки в нашому футболі, коли якийсь із колективів із помітними фінансовими перевагами над іншими неохоче декларує якісь високі цілі, а потім тур-два-три, і ось маєте — харківський Металіст 1925 заліз на третю сходинку в турнірній таблиці.

Сталось це за цілком спортивним принципом, адже в сьомому турі команда Младена Бартуловича в Житомирі обіграла ковалівський Колос, який до цього, до речі, набагато краще зіграв на тому самому Центральному проти повноцінних господарів арени (1:0). Цього ж разу команда Руслана Костишина своєю грою залишила чимало запитань.

І тут не стільки йдеться про якийсь провал у виступів "колосків". Вони просто були легко передбачувані для опонентів і не більше того. І хоча Колос майже всю гру намагався тримати дистанцію в плані створених загроз чужим воротам, але один невдалий наступ на газон капітана Цурікова коштував гостям трьох очок. Так і буває, коли поміж собою зустрічаються сусіди за турнірною таблицею. І тепер саме час поговорити про реальні амбіції "жовто-синіх" без усього цього "туману війни" перед початком сезону.

Чемпіона Першої ліги вже б’ють і колишні конкуренти, а Олександрії триває відродження

Сьомий тур починався з непересічної події. Поміж собою в п’ятницю зустрічались два новачки "елітного" дивізіону — Кудрівка та кам’янець-подільський Епіцентр. У перших за плечима був успішний початок дебютних виступів на такому рівні, у других — невдалий, але ми всі зійшлись на думці, що команді Сергія Нагорняка дуже не пощастило з календарем, тож усі ці її негаразди з результатами колись мають таки закінчитись. Як мінімум, не кожен колектив може забити чотири голи у ворота Кривбасу.

Але голи справа дійшла до того, що навпроти цілком посильний для Епіцентру суперник, тим паче — знайомий, то й тут залікових балів чемпіон Першої ліги знайти зміг. Хоча колектив Василя Баранова й пропустив першим і мусив відіграватись, у його здатності робити що нам доводилось пересвідчуватись безпосередньо за ходом гри, проте Кудрівка в підсумку із свої завданням таки впоралась за рахунок автогола та привезеного суперниками пенальті, а от позиція Епіцентру в підвалинах турнірної таблиці тепер не виглядає лише наслідком поганого календаря.

Іншими проблемними командами зразка стартових семи турів були Олександрія та СК Полтава, які зустрілись поміж собою на початку суботнього ігрового дня. Натхненною була команда Кирила Нестеренка після вдалої гри в чемпіонаті проти Динамо, та й у Кубку вона програшно точно не виглядала на власному полі, тож цей позитивний настрій у підсумку дався взнаки.

"Поліграфи" при цьому знову роблять атакувальний акцент на Цару, і воно й не дивно — у албанця йде гра, тому треба цим користатись на максимум у кризовому становищі. А що ж стосується Полтави, то "малиново-жовтим", напевно, треба більш якісно попрацювати над реалізацією гольових нагод, щоб вигравати такі близькі матчі. А то виходить, що воротар Долгий сейвів назбирати зумів, Олександрія від тієї ж таки Полтави в таблиці віддалилась, а тим часом починає вимальовуватись прогалина поміж рятівними позиціями та зоною аутсайдерів.

Гол туру

Денис Мірошніченко (Карпати)

Олександр Філіппов (Полісся / перший гол)

Денис Ндукве (Верес)

Найкращий гравець туру — Олександр Андрієвський (Полісся).

Найкращий тренер туру — Владислав Лупашко (Карпати).