В Білій Церкві не пустили інваліда російсько-української війни до громадського транспорту

Жінка з сином, якого вона вперше за довгий час вивезла на вулицю, були змушені повертатися під дощем пішки.

Обурюючий інцидент трапився у Білій Церкві на маршруті №22. Мати українського військового, який має інвалідність і статус УБД, написала в соцмережах про приниження, яке вони пережили під час поїздки до медичного закладу на обстеження. Спочатку, за її словами, водій маршрутки не збирався відчиняти двері та розкладати пандус - лише завдяки втручанню пасажирів, які притримали двері та не дали йому поїхати, вдалося завантажити візок із сином до салону. Але на зворотному шляху ситуація вийшла ще більш ганебною.

“Я підійшла до водія і попросила відкрити пандус. Відмовив. І в тролейбусі теж саме, але водій тролейбуса сказав, що я маю запитати пасажирів, чи вони дають згоду, щоб ми заїхали у тролейбус”, - написала жінка на своїй сторінці у Facebook.

Пасажири, які несподівано опинилися в ролі власників “приватного” тролейбусу, на жаль, не відреагували. У результаті мати й син змушені були йти пішки під дощем. При цьому жінка нікого не звинувачує, а лише шкодує, що водії не можуть відчути її біль, і дякує людям, що небайдужі до чужого горя.

Її допис викликав хвилю гніву та обговорень у соцмережах. І, судячи з коментарів, такі ганебні випадки, пов’язані саме з громадським транспортом, на жаль, стають системними. Можна далеко не ходити - мешканці Білої Церкви підтверджують, що подібне неодноразово траплялося і на зазначеному маршруті № 22, і на маршруті № 14. Ольга Сліпченко, яка сама пересувається на візку, зазначила, що за три роки жоден водій цього маршруту не допоміг їй. Але небажання “бачити” військових з інвалідністю нині спостерігається по всій країні.

“Я доброволець з 25.02.22 Київ-Південь Штурмова піхота. Маю дві контузії і досить негативний досвід спілкування з цивільними, і водіями, що з неприхованим роздратуванням закидали мені, що не будуть вони підлаштовуватись під нас "проблемних і контужених"( На що я запропонувала сходити на фронт, щоб ми краще порозумілись”, - зазначила у коментарях військова Мікаела Небесна.

За її словами, війна - це не тільки дуже страшно, це дуже тяжко, вона забирає сили, здоров'я, примушує старіти. Жінка попередила, що “протистояння” з тими, хто захищає країну, є вкрай небезпечним та дестабілізуючим явищем. І застерегла, що у тих, хто повернувся з фронту врешті-решт може урватися терпець, тож, “не волайте потім про "агресивних військових".

Користувачі під дописом матері пораненого героя висловлюють сором за цю історію, обурення та співчуття. Люди просять вибачення за байдужість - і не тільки водія, а й пасажирів, які нічого не зробили, щоб зупинити приниження. Адже допомогти людині на візку потрапити до салону було не складно, втім, “володарі тролейбусу”, яким, мабуть, здається, що така біда з ними ніколи не станеться, “відморозилися”.

“Невже серед того бидла разом з водієм не знайшлося людини, щоб поставити його на місце? І ми ще говоримо про відношення орків? А хто ж тоді ми?” - написала одна з коментаторок.

Серед пропозицій, як змінити цю ганебну ситуацію, українці пропонують створити реєстр порушників, публікувати фото таких “героїв”, аби про них знали всі - можливо, тоді й їхнє керівництво нарешті щось помітить? Є пропозиція обов’язково навчати водіїв правилам поводження з людьми з інвалідністю, адже це й є важливий крок до безбар’єрності, яка поки здебільшого існує на паперах та у виступах чиновників. Є й радикальні методи “перевиховання” водіїв: не подобаються поранені ветерани - іди сам на фронт.

Лунають і системні ідеї: замінити частину чоловіків-водіїв жінками, відкрити безкоштовні курси водіння великогабаритного транспорту для охочих, жорстко штрафувати за відмову надати доступ до транспорту. Окремі дописувачі звертають увагу, що ніхто з водіїв навіть після гучних скандалів не був публічно покараний - і це лише провокує повторення таких випадків.

“Скільки вже скарг на водіїв, а толку нуль? Хоч би раз написали, що звільнено, що вибачились. Але нічого не відбувається”, — зазначив коментатор Ярослав Коваль.

Враховуючи, що випадки публічного приниження ветеранів у громадському транспорті стають все частішими, українці приходять до висновку - мовчати більше не можна. Люди закликають не бути байдужими, не відвертатися, не виправдовувати водіїв і намагатися захищати свої права - відразу викликати поліцію, звертатися до міської влади. Адже неможливо, аби в країні, яка воює, “здорові” вирішували, чи хочуть вони їхати в одному тролейбусі з пораненим захисником.