День у Нормандії: як відкрити для себе Етрету й зрозуміти, чому її обожнювали митці

Та почнімо з початку: аби побачити цю красу, доведеться трохи помандрувати – з насиченого Парижа до тихого нормандського узбережжя. Як це зробити та чим живе Етрета сьогодні – читайте в ексклюзивному матеріалі 24 Каналу.

Як доїхати до Етрети: найпопулярніші маршрути

Моя подорож розпочалася весняного ранку на одному з найбільших паризьких вокзалів Сен-Лазар. Загубитися там – задача не зі складних, однак, на щастя, один з працівників люб'язно показав мені потрібний потяг і я все ж застрибнула у випадковий вагон за хвилину до відправлення.

Відстань від Парижа до Етрети становить близько 200 кілометрів і доїхати до Нормандії можна кількома способами. Один з класичних маршрутів, який я й обрала цього разу, – потяг до Гавра (близько 20 євро, однак ціна може варіюватися), а звідти автобус №21 до Етрети (менш ніж два євро).

Дорога загалом комфортна, а в потязі – з не надто оригінальною назвою Nomad – завжди можна випити кави. Однак наполегливо раджу перевіряти розклад руху автобусів заздалегідь, адже на вокзалі в Гаврі з доступних розваг лише кава – та сама, яку всі вже встигли випити в потязі. Якщо вам раптом не вдасться знайти потрібну автобусну зупинку – не біда! Просто йдіть за натовпом: у цьому випадку довіритися "колективному несвідомому" точно варто.

Пейзажі Етрети захоплюють одразу / Фото: Поліна Буянова, 24 Канал

Є й інша опція – прямий автобус FlixBus із Парижа. Ціни традиційно варіюються залежно від попиту, а шлях триватиме 3,5 – 4 години. Вочевидь завжди залишається також третій варіант – взяти авто в оренду і мандрувати затишними нормандськими селами так, як ви цього бажаєте.

Зверніть увагу! Якщо вам до душі саме автомобільний маршрут, раджу по дорозі також заїхати у Руан та побачити знаменитий готичний собор на власні очі.

Найцікавішим спостереженням на шляху до Етрети для мене стали люди. Ще в потязі я помітила компанію дівчат з України (як, ймовірно, і вони мене). Стильні, з плівковими камерами на шиї та косметичками розміром з дорожню сумку, вони вирішили не гаяти часу та почали робити макіяж дорогою до Гавра. Оскільки в той день я прокинулася на цілу годину раніше з аналогічною метою, такий підхід здався мені більш ніж раціональним.

Згодом, чим ближче ми під'їжджали до Етрети – спершу потягом, а потім автобусом, – тим більше я чула навколо українську й російську мови. Причини цього феномену залишаться загадкою, однак численні мальовничі кадри блогерів на фоні білого крейдяного узбережжя точно зробили свою справу.

Узбережжя, скелі та арки: що подивитися?

Близько опівдня я дісталася до Етрети. Перше, що одразу впадає в очі, вуха та інші органи чуття – теплий спокій цього міста. Французькі вулиці, черепичні дахи, затишні ресторани й лише безкраїй Ла-Манш попереду: усе це про Нормандію.

Вулиці Етрети / Фото: Поліна Буянова, 24 Канал

Мабуть, це відчуття можна порівняти з поїздкою на море в дитинстві – ти з нетерпінням чекаєш, коли ж нарешті за поворотом з'явиться те, заради чого ви подолали увесь шлях. І ось цей момент: вузький провулок розширюється, і перед вами відкривається краєвид з найкрасивіших листівок.

Свого часу саме тут черпали натхнення Едгар Дега, Анрі Матісс, Клод Моне, Віктор Гюго, Гі де Мопассан, Александр Дюма та інші. І тепер я їх розумію!

Не секрет, що головною візитівкою Етрети вже давно стали крейдяні скелі, які є частиною так званого Алебастрового узбережжя (Cote d'Albatre). Ці гіганти з білого вапняку з'явилися мільйони років тому, а морська вода виступила талановитим скульптором та вирізала химерні скелі.

Найвідоміша з них – арка La falaise d'Aval, яку часто називають просто "Слоном". І не дарма: з певного ракурсу вона справді нагадує слона, що занурив хобот у Ла-Манш. До речі, саме так її описував Мопассан, який часто бував у цих місцях.

Окрім "Слона", над водою здіймається шпиль L'Aiguille ("Голка"), висока скеля La falaise d'Amont та арка Manneporte, яка надихнула Клода Моне на серію картин.

Скелі Алебастрового узбережжя / Фото: Поліна Буянова, 24 Канал

Хоча Нормандія розташована на півночі Франції й має репутацію прохолодного та примхливого регіону, мені цього разу пощастило: протягом усього дня узбережжя було залите сонцем.

Важливо! Однак, незалежно від прогнозу погоди, є одна річ, про яку варто подбати заздалегідь, – зручне взуття. Селище розташоване внизу, біля самого Ла-Маншу, а стежка до скель тягнеться вгору, тож шлях до найкращих краєвидів буде не найлегшим. Попри все, нормандські панорами однозначно того варті!

Кухня Нормандії: на які страви звернути увагу?

Після кількох годин прогулянок скелями та стежками у мене мимоволі виникло логічне бажання спуститися вниз і перевести подих. Найкращий спосіб це зробити – зайти в один із місцевих ресторанів чи кав’ярень, яких у селищі чимало.

Туристи гуляють вздовж узбережжя Ла-Маншу / Фото: Поліна Буянова, 24 Канал

Абсолютна більшість туристів обирає в закладах Нормандії морепродукти. Це й не дивно: ще кілька століть тому Етрета жила рибальством, і традиції тут збереглися. У меню – устриці, мідії, креветки, свіжовиловлена риба. Нормандія також славиться своїми сирами: саме тут народився знаменитий камамбер, а поруч з ним і більш рідкісні, але не менш смачні Ліваро та Пон-л'Евек.

Серед закладів, де можна смачно пообідати, – Le Homard Bleu, Le Bistretatais, La Courtine, Cote Mer та інші. Однак в усіх цих місцях є особливість, до якої ми не надто звикли, – графік роботи. Абсолютна більшість ресторанів тут закривається на "сієсти": приблизно з 15:00 до 19:00. І так, іноді графік, який пропонує Google Maps, також не дуже відповідає дійсності.

На допомогу мені прийшов Restaurant du Perrey, який працює цілий день та бонусом пропонує чудовий краєвид з тераси. 6 устриць (які я й обрала) обійдуться вам у 14,50 євро, порція фірмових мідій у вершковому соусі – 15,50 або 20,50 з картоплею фрі. Також за бажання можна замовити сет з морепродуктів – устриць, морських равликів, креветок, гребінців та крабів – за 46 євро на людину.

У ресторанах Нормандії переважають морепродукти / Фото: Поліна Буянова, 24 Канал

І, звісно, жоден обід у Нормандії не обходиться без сидру. Тут його подають у різних варіаціях: від легкого й солодкуватого до сухого та більш міцного. Тим, хто прагне чогось особливого, варто спробувати кальвадос – міцний яблучний бренді, який зазвичай подають після їди як дижестив.

Унікальні сади Етрети: чому їх варто відвідати?

Після насиченого обіду я вирушила до садів Етрети (Les Jardins d'Etretat), розташованих прямо на крейдяних скелях із видом на Ла-Манш. Історія цього місця сягає початку XX століття: саме на скелі Амонт, з якої Моне писав свої картини, паризька актриса Мадам Тебо започаткувала невеликий сад. З часом він змінив кілька власників, а у 2017 році відкрився для публіки в сучасному вигляді.

Сади Етрети та скульптури / Фото: Поліна Буянова, 24 Канал

Сад поєднує постійну колекцію скульптур і інсталяцій із тимчасовими виставками, а кожні два роки в межах програми резиденцій власники запрошують митців створювати нові масштабні проєкти.

Серед представлених у саду скульптур є й твір українського автора. Йдеться про роботу "Дощ" художника та скульптора Назара Білика. Цю скульптуру можна побачити на Пейзажній алеї у Києві, проте вона має й кілька "двійників" у світі. Копії роботи придбали для парку Turn Park у штаті Массачусетс (США), для Кейптауна в Південній Африці та для садів Етрети.

Скульптура "Дощ" Назара Білика / Фото: Поліна Буянова, 24 Канал

Ця скульптура у людський зріст ніби запрошує глядача ототожнити себе з нею. Відсутність обличчя перетворює її на узагальнений символ людини, яка прагне самотності й тиші, аби зупинитися та переосмислити свій шлях.

Загалом сади Етрети поділені на сім тематичних частин – Jardin Avatar, Jardin Impressions, Jardin d'Amont, Jardin Zen, Jardin Aval, Jardin La Manche та Jardin Emotions, кожна з яких натхненна історією й краєвидами Нормандії. Основою саду є вічнозелені рослини, проте в різні пори року він змінює свій вигляд та розквітає білими, рожевими й пурпуровими барвами.

Важливо! Сад відкритий щодня з 10:00 до 18:00 (вхід до 17:30), а вартість вхідного квитка для дорослих становить 12,90 євро.

Вийшовши із садів, я ще раз озирнулася на панораму Етрети згори й зрозуміла, що день добігає кінця. Попереду залишалося останнє завдання – насолодитися містом без поспіху.

Панорама селища / Фото: Поліна Буянова, 24 Канал

У підсумку я провела в Етреті майже цілий день: від ранкових прогулянок скелями й садом до вечірніх посиденьок у невеликій кав'ярні з видом на Ла-Манш. Коли сонце почало сідати за горизонт, довелося вирушати у зворотну дорогу за вже перевіреним маршрутом: автобус до Гавра, а далі – потяг до Парижа. Дорога назад промайнула швидко, однак я увесь час ловила себе на думці, що хотілося б залишитися в Нормандії трохи довше.

Саме тому, якщо у вас є можливість, я щиро раджу залишитися в Етреті з ночівлею. Неподалік від пляжу розташовано безліч затишних готелів і апартаментів, де можна знайти номер на двох від 100 євро. В обмін ви отримаєте унікальний досвід: зустріч світанку над скелями, вечірні прогулянки майже порожніми вулицями та можливість побачити містечко не лише туристичним, а й справді живим.

Однак будьте впевненими: навіть кілька годин у Нормандії точно залишать у подарунок відчуття спокою та натхнення.