Як в Києві людям нав’язали нові тарифи: наслідки правових порушень КМВА

У демократичному суспільстві закон має бути формою взаєморозуміння влади та суспільства. Якщо ж влада вдається до насильства через закони чи інші неправові дії в сенсі порушення справедливості, то закономірно отримує спротив людей. Організований, стихійний або ж прихований — у вигляді дулі в кишені, пише ZN.UA.

Саме такий зараз має місце в Києві, де значна частина киян продовжують платити за старими тарифами замість нововведених, а влада через інформаційні вкиди їх залякує, дурить голови та викручує в певному сенсі руки.

Як людям (незаконно) нав’язали нові тарифи

Мова про тарифи на послугу з управління (утримання) багатоквартирним будинком, які районні державні адміністрації запровадили з 1 березня цього року в Києві для киян, яких обслуговують районні керуючі компанії. Річ у тім, що ні РДА, ні Київська міська військова адміністрація (КМВА) не мали законних підстав запроваджувати ці тарифи. Якщо в будинку немає ОСББ або не проведено зборів співвласників щодо визначення управителя, то підписання договору з управителем покладається законом на виконавчий орган місцевої ради, і це його власні (самоврядні) повноваження, які не можуть бути комусь делеговані.

У випадку Києва виконавчий орган Київради — це Київська міська державна адміністрація, тому доручення цієї справи райдержадміністраціям суперечить підпункту 20 пункту а) статті 30 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». А тут у цю ситуацію встромила носа Київська міська військова адміністрація, от чому злощасне розпорядження КМВА №1311 є незаконним (нікчемним) від самого початку. Саме ним військова влада доручила РДА провести конкурси на управителя та встановити нові тарифи. Ну, звісно, це ж питання оборони столиці! Жартую.

Коли ZN.UA написало, що ця операція не могла бути проведена без вербальної чи мовчазної згоди начальника КМВА Тимура Ткаченка, останній страшенно образився й скасував розпорядження свого попередника №1311. Але киянам від того не стало ні холодно, ні жарко — жодна РДА не скасувала нових тарифів.

Понад те, з’ясувалося, що Державна регуляторна служба ще 10 березня 2025 року, буквально через десять днів після запровадження нових тарифів, направила до КМВА, себто до Тимура Ткаченка, Подання №2, яким зобов’язала його скасувати й розпорядження №1311, й розпорядження всіх РДА про встановлення нових тарифів. І що, як ви думаєте, зробив поставлений на сторожі Конституції України, законності і прав громадян головний воєначальник Києва?

Правильно — він пропіарився на телекамери, скасувавши розпорядження №1311, але «пустощів» РДА «не помітив».

Проте є ще й вишенька на цьому тортику беззаконності. 24 лютого 2023 року (трагічні роковини початку великої війни) було ухвалено закон України №2954-IX, яким узагалі встановлено мораторій на проведення конкурсів на визначення управителів багатоквартирних будинків. Згідно з ним, якщо таких управителів не було визначено до 1 травня 2021 року, то конкурси на їхнє визначення можна проводити лише через шість місяців від дня закінчення воєнного стану. Те, що в Києві всіх управителів було визначено, мабуть, ні в кого не викликає сумнівів. І це раз. А якщо й не було, то однаково проводити ці конкурси незаконно. І це два.

Чи досить аргументів, щоб вважати нові тарифи незаконними? Питання, як на мене, риторичне.

Влада розбещує

А необмежена влада, як сказав філософ, розбещує необмежено. Централізація влади в руках президента Володимира Зеленського та його близького оточення, певною мірою виправдана під час війни, не обмежилася вулицями Банковою та Грушевського, а пронизала, як ми бачимо, всі ланки державного апарату та його органів просто як політичні метастази. Тому, якщо воєначальник столиці дозволяє собі не грати музики там, де «рибу загортали», то що казати про дрібних князьків на київських районах?

Ні, звісно, деякі голови районів, побоюючись можливих співбесід у прокуратурі в майбутньому, вирішили пошукати фігових дерев з необлетілими листочками. Такі листочки розлетілися, приміром, по поштових скриньках у Дніпровському району у такому вигляді.

Чи мали місце такі збори насправді, сказати складно, — переважна більшість мешканців повикидала ці фігові листочки до компостної купи, себто до сміття. Але те, що такі протоколи зборів із справжніми підписами Кущ Г.І. та інших лояльних до РДА осіб по інших будинках могли бути накопичені в її архівах, цілком імовірно. Прикметно, що хоча договір минулорічний, але тариф вочевидь від 1 березня цього року, до того ж тепер Кущ із товаришами отримали повне право вносити зміни до цього договору, не питаючи згоди сусідів!

Усе це є продовженням тієї правової вакханалії, яку почав Тимур Ткаченко, а продовжили голови районів. Можливо, хтось заперечуватиме, мовляв, це ініціатива самих мешканців, але то цілковита маячня. Щоб люди самі для себе піднімали тариф, коли навіть за старим більшість робіт з утримання будинку, скажемо відверто, не виконувалася? Таке неможливо від слова «ніколи». Й тут доречно поглянути, що ж це роботи.

З чого складається обслуговування багатоквартирного будинку

У галузі житлово-комунального господарства договірні відносини залишилися, перепрошую, у відповідальних осіб профільного Міністерства розвитку громад і територій на рівні совка. Якщо в Цивільному кодексі України рівноправність сторін договору та вільне волевиявлення при його укладанні проходять червоною ниткою й вочевидь відповідають сучасним європейським нормам, то в галузі ЖКГ договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком є типовим, встановленим КМУ, й вносити до нього зміни суперечить законодавству.

Однак це ще не вершина маразму. Як на мене, вершиною є те, що перелік робіт і послуг, витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, встановлюється наказом того ж Міністерства розвитку громад і територій. Виглядає так, ніби співвласники багатоквартирних будинків, керуючі компанії, приватні управителі та інші дієві особи житлового господарства перебувають у прямому підпорядкуванні міністерства. Й воно має право їм наказувати. Що ж входить до цього «обов’язкового переліку»? Ось що:

1. Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем:

• водопостачання;
• водовідведення;
• теплопостачання;
• гарячого водопостачання;
• зливової каналізації;
• електропостачання;
• газопостачання.

2. Технічне обслуговування ліфтів.
3. Обслуговування систем диспетчеризації.
4. Обслуговування димових і вентиляційних каналів.
5. Технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їхньої наявності).
6. Поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків), та іншого спільного майна багатоквартирного будинку.
7. Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем:

• водопостачання;
• водовідведення;
• теплопостачання;
• гарячого водопостачання;
• зливової каналізації;
• електропостачання;
• газопостачання.

8. Поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їхньої наявності).
9. Прибирання прибудинкової території.
10. Прибирання приміщень загального користування (у тому числі допоміжних).
11. Прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами.
12. Дератизація.
13. Дезінсекція.
14. Придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів і забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.

Чи не сидять у цих двох «але» причини зловживань і маніпуляцій жеків, хоч би як їх перейменовуй, з одного боку, та тотального невдоволення людей їхньою  роботою — з іншого? Чи не тому кияни масово відмовилися платити за першоквітневими «жартівними» платіжками? І як відреагувала на це влада?

Як керуючі компанії визнали, що їхні тарифи завищені

Тут слід зазначити, що комунальні керуючі компанії (КК) і районна влада в особі голів РДА та їхнього патрона, головного воєначальника Києва Тимура Ткаченка, нерозривні в цілях і діях.

Не скажу, що чиновники мають якийсь ґешефт від КК, хоча не виключено, але головне, що чиновники несуть відповідальність за них і, схоже, грають на боці КК, а не в інтересах людей, які живуть у місті й хочуть бути забезпечені нормальними житлово-комунальними послугами. Незручно нагадувати, але якщо ми живемо так, ніби «війни нема» — все працює, як і раніше! — то це наша відповідь на варварські атаки ворога. Ми показуємо, що нас не зломити. А що ж показує наша влада?

Вибуховий ефект мала нещодавня інформація про конкурс на «Прозорро», на якому комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» запросило колекторські компанії, щоб стягнути борги з мешканців, і запропонувало заплатити за це 1 млн 500 тис. грн.

Як зазначив голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко, сума, яку мають стягнути колектори, сягає 7,5 млн грн. Вочевидь левову частку цієї суми становлять саме неплатежі за новими тарифами, інакше чого б раптом Оболонська КК так збудилася? Раніше борги теж були, але ж компанія не зверталася до колекторів. Однак із цієї інформації випливає інший, без перебільшення, вбивчий для нових тарифів висновок: якщо КК має вільні 1,5 млн грн, щоб заплатити колекторам, це означає, що в нові тарифи закладено надлишкові гроші, які непотрібні, щоб здійснювати обслуговування багатоквартирних будинків району.

Таким чином, окрім незаконності процедури встановлення самих тарифів, виявляється, вони ще й розраховані з величезною маржою, ймовірно, прихованою в кошторисах складових тарифу (от чому їх досі не публікували). Але то вже, як кажуть, справа компетентних органів.

До цього можна додати лише одне — механізм встановлення тарифів, закладений у Законі «Про житлово-комунальні послуги», коли співвласники цілковито виключені з цього процесу, повною мірою проявив свою недолугість, а відсутність ефективних механізмів контролю за наданням житлової послуги призводить до зловживань (на 1,5 млн грн!) і викликає крайнє невдоволення споживачів — аж до демонстративних неплатежів.

Автор: Олександр Сергієнко, кандидат фізико-математичних наук, юрист, директор аналітико-дослідницького центру “Інститут міста”

Джерело: ZN.UA