Можна без побоювання збирати в лісі: топ-15 грибів без отруйних двійників

Вирушаючи до лісу, потрібно пам'ятати про "грибну безпеку", а саме - необхідно знати, які гриби їстівні, а які - ні.

Ви дізнаєтеся:

Які їстівні гриби ростуть у лісі та як їх визначити, розповіли на Youtube-каналі Classy Flowers. Також грибників попередили: гриби ніколи не варто збирати вздовж доріг або в забруднених місцях - вони накопичують токсини і важкі метали.

Якщо вам цікаво, які правила під час збирання грибів можуть врятувати життя, читайте матеріал: Один шматочок - і печінку не врятувати: шість головних правил "тихого полювання".

Авторка матеріалу склала свій невеликий список грибів, які легко визначити і в яких немає смертельно отруйних двійників.

Які їстівні гриби в лісі

1. Білий гриб (Boletus edulis) - це король грибів - найсмачніший та найцінніший. Капелюшок 8-25 см, опуклий, блідо- або червонувато-коричневий, поверхня гладенька або зморшкувата. М'якоть біла, щільна, не змінюється на зрізі. Пори білі в молодості, потім стають оливково-зеленими або оливково-коричневими.

Стебло до 25 см, потовщене біля основи, з білою сіточкою. Відбиток спор - оливково-жовтий. Білий гриб росте під хвойними деревами і широко поширений.

2. Гірчак (Tylopilus felleus) або жовчний гриб. Схожий на білий гриб. Він не отруйний, але має сильну гіркоту. Щоб відрізнити, достатньо поглянути на гіменофор - у гірчака він рожево-коричневий, а спори теж рожеві. Крім того, ніжка у гірчака має грубу сітку, на відміну від витонченої у білого гриба.

Білі гриби можна вживати навіть сирими, використовувати для салатів, маринування, смаження та сушіння.

В Україні білі гриби ростуть у Карпатах, Закарпатті, а також у лісах Полісся (наприклад, Київської, Волинської та Рівненської областей) та інших регіонах із сосновими та буковими лісами.

3. Шишкогриб пластівчатоніжковий (Strobilomyces strobilaceus). Зростає в широколистяних і змішаних лісах Північної півкулі, утворюючи мікоризу (симбіоз) з дубами і буками, а також ялинами і соснами на більш піднесених ділянках.

Його ареал охоплює Європу, Північну Америку, Центральну Азію та Далекий Схід Росії, де він трапляється в Адигеї, Краснодарському та Ставропольському краях, а також на Сахаліні.

В Україні росте в Карпатах, на Закарпатті, в західноукраїнських лісах і Розточчі. Належить до зникаючого виду.

Шишкогриб пластяножковий визначається легко. Капелюшок до 20 см, шерстистий, з пірамідальними лусочками від сірого до чорного кольору. М'якоть біла, на повітрі рожевіє, потім темніє. Пори великі, округлі, білі, з часом сіріють. Спори - темно-коричневі. Плодоношення - з серпня по жовтень. На смак - землистий, нагадує старий сир.

4.Маслянка розфарбована. Гарний їстівний гриб. Маслята ростуть у хвойних і змішаних лісах, утворюючи симбіоз із соснами і модринами, віддаючи перевагу піщаним і добре дренованим ґрунтам.

В Україні маслюк розфарбований не зафіксований, оскільки цей вид характерний для Північної Америки.

Капелюшок 3-12 см, вкритий рожевими і цегляно-червоними лусочками. Не виділяє липкого слизу, тому безпечний для шкіри. М'якоть жовтувата, при пошкодженні темніє. Дуже смачний смаженим із часником.

5. Обабок (рід Leccinum).

Характерна особливість - шорстка ніжка з дрібними лусочками. Поширені в помірних лісах Європи, Азії та Північної Америки. Формують мікоризу з деревами одного виду. Наприклад, підосичник (Leccinum aurantiacum) з яскраво-помаранчевим капелюшком потребує ретельної термообробки, інакше можливі шлунково-кишкові розлади.

Підберезник має коричневий капелюшок і росте з березами.

На зрізі обабки часто синіють або темніють, але це нешкідливо. Смак м'який, грибний, особливо смакують смаженими з цибулею і часником.

В Україні, як і в інших регіонах, можна знайти різні види обабків, які відрізняються кольором капелюшка, формою ніжки та особливостями м'якоті.

6.Їжовики (рід Hydnum) не мають отруйних двійників. Найвідоміший - їжовик жовтий (Hydnum repandum).

Спори у цього гриба розташовані не в пластинках, а у вигляді м'яких зубчиків. Капелюшок від жовтого до світло-оранжевого, форма неправильна. М'якоть біла, ароматна, з легкою гіркуватістю. Відбиток спор білий.

В Україні трапляється кілька видів їжовиків. Вони ростуть у листяних і хвойних лісах по всій території країни. Також в українських лісах можна знайти плоскускуха гребінчаста (Hericium erinaceus), хоча її ареал і поширеність можуть бути обмежені.

7. Гериціум американський (Hericium americanum). Це вид білого гриба з Північної Америки. Також відомий як "голова ведмедя". Це рідкісний, але чудовий гриб - їстівний та лікарський.

Білий, пухнастий, нагадує локшину. Має нейропротекторні властивості і вивчається як потенційний засіб при неврологічних захворюваннях.

Смак схожий на м'ясо краба або молюсків.

Споріднений вид - гериціум коралоподібний(Hericium coralloides) - також їстівний, має короткі шипи і форму розгалуженого корала.

8. Гриб-"баран" або гриб "майтакі". Їстівний поліпор, що має лікувальні властивості. У нього немає отруйних двійників. На вигляд він нагадує кущик або баранячу шерсть, а "майтакі" (мейтаке) - це японське слово, що означає "гриб, що танцює".

Майтаке вражає коріння дубів та інших листяних дерев, харчуючись ними.

Плодове тіло може досягати до 60 см, складається з безлічі прикріплених збоку капелюшків на розгалуженому потовщеному стеблі.

Кожен капелюшок завширшки близько 7 см, сірого або сірувато-коричневого кольору, дрібно-бархатистий або гладкий.

М'якоть біла, пори кремові, спори білі. Смак - ніжний, горіховий.

Є багато різних рецептів приготування цього гриба.

"Висушую або заморожую їх зазвичай для подальшого використання. Я можу навіть їсти їх сирими в невеликих кількостях", - розповіла жінка.

Гриб мейтаке не є дикорослим в Україні, але його можна придбати у вигляді добавок і порошків у спеціалізованих магазинах та інтернет-аптеках.

9.Гриб-"курка" (трутовик сірчано-жовтий). Це теж поліпор - унікальний, яскравий та легко впізнаваний вид. Росте на живій або мертвій деревині листяних дерев. У трутовика сірчано-жовтого - яскраво-жовті сірчані пори і краї капелюшків, а сама поверхня забарвлена зонами в коралові, помаранчеві та жовті відтінки, утворюючи дивовижний візерунок.

Він складається з групи м'ясистих, віялоподібних капелюшків, що перекриваються. Поверхня їх злегка зморшкувата, на дотик оксамитова. Пори і трубочки - яскраво-сіро-жовті, а відбиток спор - білий. На смак гриб нагадує куряче м'ясо з легким лимонним відтінком.

Важливо знати, що з цим грибом не рекомендується вживати алкоголь.

Якщо гриб росте на чорній акації або хвойних деревах, краще його залишити - у деяких людей він може викликати блювоту. А от на клені, дубі, буку та інших листяних деревах - проблем не виникає.

Цей умовно-їстівний гриб росте на листяних деревах, особливо в Карпатах і Поліссі.

10. Трутовик березовий - це лікарський гриб, який можна вживати в їжу, але здебільшого - в молодому віці.

Молоді гриби мають м'яку м'якоть зі злегка кислуватим смаком, яка з часом стає гіркуватою. Старі екземпляри - щільні, губчасті, з сильною гіркотою, тому їх використовують лише для приготування лікувального чаю.

Березовий поліпор - доволі розповсюджений паразит берези, але є одна проблема: він часто росте високо на живих деревах, і зібрати його можна лише з повалених або мертвих стовбурів.

Цікаво, що цей гриб знайшли на тілі Етці - мумії віком понад 5300 років, знайденої в льодах італійських Альп. У його наборі було дві шкіряні смужки з нанизаними шматочками березового поліпору. Пізніше з'ясувалося, що Етці страждав від кишкових паразитів - саме проти них активний цей гриб.

11.Дощовики - дуже поширені та легко впізнавані їстівні гриби. Вони ростуть розсипом або великими групами на гниючій деревині, деревних рештках у змішаних або хвойних лісах.

Щоб їх ідентифікувати, досить просто розрізати гриб навпіл. У справжніх дощовиків не повинно бути пластинок.

Іноді можна помилитися, якщо випадково підібрати дуже молодий гриб із родини Amanita, який ще не розкрився (наприклад, бліду поганку), а це вже смертельно небезпечно. Ніколи не варто готувати дощовики, поки ви не розріжете кожен навпіл і не переконаєтеся, що пластинок немає зовсім.

Дощовики - це справжні гастроміцети, тобто гриби, які формують і випускають свої спори всередині закритої структури - "шлунка", заповненого спороносним м'якушем (глебою).

Дощовик грушоподібний і дощовик перловий можна вживати в їжу, поки вони білі всередині. Якщо вона зеленіє, значить, ви знайшли гриб приблизно на тиждень пізніше, ніж потрібно.

Якщо ж дощовик усередині чорний та грубий, а шкіра зовні потріскана, як свиняча шкіра, - це помилковий дощовик, або склеродерма. Він неїстівний і помірно отруйний. У великих кількостях може викликати шлунково-кишкові розлади.

12. Американська золота лисичка. Це споріднений гриб до європейської лисички звичайної. Ці гриби мають схожих двійників, але, на щастя, вони не смертельно отруйні. Наприклад, навіть несправжні лисички позначені в багатьох довідниках, як їстівні гриби.

"Я можу відшукати золоту лисичку від інших грибів, просто понюхавши її. Незвичайний фруктовий аромат золотої лисички неможливо забути, особливо якщо у людини здоровий нюх. Це ні з чим незрівнянний аромат суміші абрикоса, моркви, персика або навіть апельсина. Потрібно просто потримати гриб кілька хвилин у руці, стиснувши його, а потім понюхати кулачок", - розповіла жінка.

Справжні лисички ніколи не ростуть щільними групами. У них немає справжніх пластинок, схожих на пластинки грибів-двійників. Замість них лисички мають хибні пластинки. Вони виглядають як поперечні прожилки або тупо закруглені складки.

Колір теж може допомогти у визначенні гриба. Справжня лисичка має однорідний яєчно-жовтий колір, а несправжня лисичка - більш яскраво-помаранчевий колір і відтінки з градацією та з темнішим центром. Складки справжніх лисичок, як правило, більш зморшкуваті або округлі, а також безладно роздвоєні.

Капелюшок справжньої лисички хвилястий, широкий. Спори справжніх лисичок також виглядають по-іншому. Вони мають форму довгастого еліпса і 8-10 мікрометрів.

13. Чорна лисичка або гриб вороночник ріжковидний (Craterellus cornucopioides). Ці гриби важко помітити - вони зливаються з лісовою землею, особливо в тіні.

Чорні лисички - гриби вазоподібної форми, без пластинок, зі зморшкуватою поверхнею. Капелюшок у них чорний, з блакитно-сірим або пізніше лососево-коричневим відтінком. Ніжка коротка або зовсім відсутня.

Вони мають м'який, витончений смак і приємний аромат.

Їх можна сушити і потім додавати до супів, омлетів або соусів - вони надають стравам гарного кольору і легкого димного відтінку.

Якщо пощастить знайти їх у потрібний час, можна зібрати кілька кілограмів з одного місця - ці гриби ростуть цілими колоніями.

14. Вешенки. Плодові тіла в них схожі на устричні раковини або віяло. Капелюшки бувають шириною до 19-20 см. Крайка капелюшка спочатку може бути закручена всередину, а з віком стає прямою, дрібнозубчастою.

Колір варіюється від кольору слонової кістки до попелясто-сірого. Пластинки спускаються трохи вниз по ніжці. Стебла короткі або взагалі відсутні.

Капелюшок у формі віяла прикріплений збоку або від бокового стебла.

Гриби ростуть на деревині листяних порід дерев. Запах приємний, смачний, грибний. Гливи легко знайти та визначити.

15. Рижик - гриб роду млечник (Lactarius).

Рижики мають легко впізнавані риси та унікальні морфологічні ознаки. Ці помаранчеві гриби середнього та великого розміру виробляють молочний сік, який, виділяючись при пошкодженнях, повільно стає зеленим. Цей факт не дає змоги зробити помилку і переплутати цей гриб з іншими грибами.

Зростає в холодному, вологому хвойному лісі. Капелюшок опуклий, втиснутий по центру. Ніжка рівна, порожниста, всередині - оранжевого кольору, схожа на колір капелюшка. У молодих грибів смак м'який, гострий.

Дивіться відео - Які є їстівні гриби:

Раніше Главред писав, що в Україні росте велика кількість грибів, які можна збирати без обмежень. Крім того, щоб зробити заготовки з них на зиму, тихе полювання - хороший спосіб корисного проведення часу. Читайте, які їстівні гриби можна знайти в українських лісах.

Також ми писали про те, чому в Німеччині не можна збирати гриби в лісі.

Вам також може бути цікаво: