Археологи дослідили комплекс палацу Потоцьких у Франківську

В Івано-Франківську під час археологічних досліджень на території пам’ятки культури «Комплекс палацу Потоцьких з брамами» виявили колектор австрійського часу, фрагменти оборонного муру та кам’яних фундаментів, а також кераміку XIV століття та доби Австро-Угорської імперії.

Археологи припускають, що на тому місці до побудови Станіславівської фортеці міг існувати замок, повідомила кореспондентові Укрінформу кандидат архітектури Лариса Поліщук.

«У вересні-жовтні Охоронна археологічна служба Інституту археології НАН України спільно з науковим відділом КП “Простір інноваційних креацій "Палац" проводила археологічні дослідження території пам'ятки архітектури "Комплекс палацу Потоцьких з брамами" 1672-1682 років у Івано-Франківську. Вони проходили в межах грантового проєкту "InterCities", що реалізується за програмою Interreg VI-A Next Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна. Було закладено три розкопи та одну траншею, які мали на меті з’ясувати існування і трасування давніх фундаментів центральної частини і східного крила палацу Потоцьких, стін фортеці і палацу, виявити та обстежити підземні об’єкти та споруди, з’ясувати стратиграфічну ситуацію», - розповіла Поліщук.

За словами керівника Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба» Інституту археології НАН України Павла Нечитайла, розкоп №1 заклали поблизу господарської брами. Там до початку досліджень виднілось склепіння підземної споруди. Після зняття ґрунтових нашарувань було виявлено цегляну арку та частково збережений колектор австрійського часу, в заповненні якого трапився багатий матеріал першої половини ХІХ століття. Серед знахідок – колекція керамічного посуду, що включає глеки, горщики, миски, тарілки, тарний посуд місцевого походження та центрів виробництва Австро-Угорської імперії, скляні гутні посудини, уламки кахель XVIII століття, рушничний кремінь, люльки для паління тютюну.

Археологи дослідили комплекс палацу Потоцьких у Франківську. Фото Павла Нечитайла та Ярослави Паламарчук

Окрім того, археологи виявили будівельний горизонт XVII століття, який мав вигляд шару дрібного битого алебастру. На ньому лежали тваринні кістки (ймовірно, залишки трапези будівничих частини муру). Шар перекривався мішаним суглинковим ґрунтом із цеглою-пальцівкою, а над ним залягала будівельна підсипка австрійського часу. З того горизонту була впущена траншея під огороджувальний мур, що датується австрійським часом. Ймовірно, досліджувана частина муру була збудована, коли колектор перестав використовуватись. Для його опори над склепінням колектора збудували підпружну арку, яка виднілась до початку досліджень.

Кандидат історичних наук Зеновій Федунків додав, що розкоп №2 було закладено впритул до північно-західного прясла палацової огорожі комплексу. Там, за результатами археологічних досліджень 2011 року, із зовнішньої сторони було виявлено потерну (підземний тунель – ред.) для виходу на галерею нижнього бою Станіславівської фортеці. Її існування підтверджується картографічними матеріалами (плани Станіславівської фортеці за 1743, 1773 і 1792 років). Утім простежити її з боку подвір'я не вдалося.

«Натомість було відкрито ще одну інженерну споруду – водовідвідний колектор пізнішого часу, що припинив своє функціонування в радянський період. Також виявили фундаменти оборонного муру, у будівництві якого чітко зафіксовано три етапи. Верхній, цегляний, відноситься до періоду австрійського військового шпиталю і датується першою половиною ХІХ ст. Під ним залягає частина муру, збудована з алебастрових блоків на сірому вапняно-піщаному розчині з домішкою чорного піску. Це період 1730-х років, коли замковий комплекс розбудовував син його засновника Юзеф Потоцький. Нижня частина змурована з алебастрових блоків і цегли-пальцівки на глинисто-супіщаному розчині та відноситься до 1680-х років – періоду початку будівництва замково-палацового комплексу засновником міста Андрієм Потоцьким в межах міських фортечних укріплень (за принципом palazzo in fortezza)», - зазначив Федунків.

Він зауважив, що ґрунтові нашарування дають підстави припускати, що мур було впущено в оборонний рів, який дбайливо вичищався, а його засипали лише в австрійський період.

Розкоп №3 заклали біля входу в колишній шпитальний адміністративний корпус, пристосований під музей. Там у 2024 році відкрили фрагмент фундаментів з масивних алебастрових блоків. Розширення шурфу дало можливість «піймати» кут масивної споруди. Нечитайло пояснив, що найімовірніше, це може бути наріжна частина фундаменту, який належить до східного крила палацу і був запроєктований симетрично до барокової осі фортеці, як дзеркальне відображення збереженого західного крила.

Нижче рівня залягання фундаментів в чорному болотистому ґрунті виявили фрагменти кераміки ХІV-XV століття.

«Траншею №1 було закладено паралельно до східного фасаду найдавнішої у місті цивільної споруди – західного крила палацу Андрія Потоцького, у зоні ймовірного розташування його центральної частини. Тут на глибині близько метра виявлено три фрагменти масивних кам’яних фундаментів. Дві стіни мали ширину 2,3 м, а третя була зруйнована прокладанням каналізаційної траншеї. У будівництві цих фундаментів чітко простежуються два етапи. Нижні частини муровані на світлому вапняно-піщаному розчині та датуються другою половиною XVII століття, а верхня – викладена на суглинисто-супіщаному розчині з додаванням цегли вальцівки й належить до 1730-х років», - пояснив археолог.

Нечитайло наголосив, що найдавніші знахідки було виявлено в недоторканих ґрунтах між фундаментами. Там на глибині 1-1,4 м фіксувався культурний шар потужністю понад 30 см, у якому знайшли відносно велику, зважаючи на об'єм робіт, колекцію кераміки другої половини XIV століття.

«Знахідки свідчать про активне використання цієї території в зазначений час. Подібна кераміка є традиційною для центральноєвропейських лицарських замків. Також дана локація є найвищою топографічною точкою на території палацу. Зважаючи на це і те, що більшість замків та фортець на території України мають спадковість у вигляді укріплень більш раннього часу, можна гіпотетично припускати існування замку на даному місці до побудови Станіславівської фортеці. Для підтвердження цієї гіпотези потрібні дослідження ділянок на території палацу, де не проводились будівельні та земляні роботи у XVII - XIX століттях. Утім, вже на цьому етапі досліджень можна впевнено стверджувати про освоєння цієї території з другої половини XIV століття, характер якого буде з'ясований в процесі майбутніх вишукувань», - зауважив археолог.

За його словами, загалом археологи виявили 520 артефактів. Серед знахідок є монети, будівельна кераміка, скляний та керамічний посуд. Вони значно розширюють уявлення про використання території в минулому, особливості реконструкції фортеці та будівництва палацу і свідчать про активне життя на цьому місці у пізньому середньовіччі.

Як повідомляв Укрінформ, у Хмельницькій області на території Бакотського скельно-печерного монастиря археологи виявили поховання дитини, що датується давньоруським періодом, бронзовий скіфський наконечник та фрагменти кераміки трипільської культури.

Фото Павла Нечитайла та Ярослави Паламарчук