Допомогла гільза: як детектив розкрив вбивство чотирьох дівчат, що сталося у 1991-му

У США у 1991 році у крамниці вбили чотирьох дівчат-підліток. Справу про ці жахливі вбивства не могли розкрити протягом понад 30 років. Майже всі речові докази були втрачені, оскільки після злочину будівлю магазину підпалили.

Зрештою докопатися до істини та ідентифікувати справжнього вбивцю зміг детектив Ден Джексон, який очолив відділ розслідування нерозкритих вбивств у поліцейському департаменті Остіна у 2022 році.

Він з’ясував, що спочатку зловмисник зв’язав дівчат їхнім власним одягом, а потім розстріляв.

Як це вдалося детективу – розповідає CNN.

Джексон виріс недалеко від Остіна і знав про цю справу з дитинства.

“Я був приблизно на вісім-дев’ять місяців молодший за Емі (наймолодшу з чотирьох жертв, якій на момент вбивства було 13 років – ред.). Тож я пам’ятаю все, що сталося, пам’ятаю, як ми росли з цією історією”,– розповів детектив.

За кілька тижнів до Різдва 1991 року 17-річні Еліза Томас і Дженніфер Гарбісон, закінчували роботу в крамниці йогуртів. До дівчат прийшли 15-річна сестра Дженніфер Сара та її 13-річна подруга Емі Айерс.

Невідомий чоловік увійшов до магазину, зв’язав дівчат їхнім власним одягом і застрелив. У трьох із чотирьох жертв виявили сліди сексуального насильства, утім майже всі фізичні докази були втрачені через підпал будівлі.

Слідчі мали дуже мало зачіпок, свідчень чи речових доказів для розслідування цього злочину та ідентифікації підозрюваного. Окрім того, судова експертиза ДНК ще не була такою добре розвиненою технологією, як сьогодні. Тому справу не могли розкрити протягом багатьох років.

Лише у 2008 році за допомогою мазків для збору доказів сексуального насильства у справі було встановлено невідомий чоловічий ДНК-профіль Y-STR (короткі тандемні повтори в Y-хромосомі), але на той момент наука ще не могла дати жодних відповідей.

Ця ДНК Y-STR є виключно чоловічою і унікальною для кожного. Хоча вона не дає остаточного підтвердження провини, але допомагає правоохоронцям звузити коло підозрюваних.

Через 10 років, у 2018-му, правоохоронці провели повторний і більш точний аналіз невідомої ДНК Y-STR. Хоча це дало кращі результати, імені підозрюваного все одно не вдалося встановити.

У 2022 році детектив Ден Джексон взявся за нерозкриту справу і вирішив повторно протестувати єдиний фізичний доказ, знайдений на місці злочину – гільзу калібру .380, виявлену у зливі підлоги.

Хоча більшість жертв застрелили з .22 калібру, Емі Айерс була єдиною, у яку також стріляли з .380. Джексон відправив гільзу до Національної балістичної мережі (NIBIN). Згодом йому зателефонували і повідомили: знайдено збіг.

“Я сидів на пляжі, відпочиваючи з родиною. Мене запитали: “У вас у руці є напій?”. Я відповів: “Так”. Мені сказали: “Добре… Він вам знадобиться. Ми знайшли збіг”. Я просто не міг у це повірити”,– пригадує Джексон.

Виявилося, що унікальні вм’ятини на гільзі з Остіна збігаються з тими, які залишила зброя, використана у нерозкритому вбивстві в Кентуккі, що сталося у 1998 році.

Влада Кентуккі публічно не оголошувала про жодні зрушення у справі, але Джексон заявив, що вбивства в Техасі мають схожі деталі. Він був упевнений, що ці справи пов’язані між собою.

У серпні Джексон розіслав запити щодо ідентичних профілів Y-STR ДНК до правоохоронних органів по всій країні. Незабаром він отримав підтвердження від лабораторії в Південній Кароліні: тамтешня ДНК повністю відповідала невідомому профілю з Остіна. Він був узятий зі справи про розкрите вбивство та сексуальне насильство в Грінвіллі ще у 1990 році.

Джексон почав шукати особу підозрюваного в інтернеті.

“Я ввів у Google дату злочину, Грінвілл, Південна Кароліна, і тоді з’явилося ім’я Роберта Брашерса як серійного вбивці”,– сказав детектив.

Під час розмови з детективом із Південної Кароліни Джексон був вражений, дізнавшись про схожість між їхньою нерозкритою справою та вбивствами в Остіні.

“Мене запитали, чи злочинець зв’язував жертв їхнім власним одягом. І саме тоді у мене волосся на потилиці стало дибки. Я подумав, що ми на правильному шляху, і відповів: “Так, у моїй справі він теж так робив”,– сказав Ден Джексон.

Згодом Джексон дізнався, що 40-річний Брашерс покінчив життя самогубством у 1999 році під час протистояння з поліцією. Через роки після його смерті слідчі за допомогою певних експертиз встановили, що він скоїв низку злочинів у 1990-х роках – від стрілянини та сексуальних нападів до вбивств у Теннессі, Міссурі та Південній Кароліні.

За словами Джексона, кримінальна історія Брашера сягає щонайменше 1985 року, коли він намагався вбити жінку у Флориді.

“Він напав на жінку, домагався до неї, а вона відмовила. Тоді вистрілив у неї чотири рази, а вона якимось чином вижила.

Брашерс був засуджений до 12 років ув’язнення за цю справу і через чотири роки отримав умовно-дострокове звільнення”,– розповів детектив.

Однією з причин, чому його ніколи не ловили за злочини, було те, що Брашерс намагався обдурити систему, використовуючи багато фальшивих імен та псевдонімів – комбінації імен членів сім’ї.

Зрештою ім’я ймовірного вбивці Джексон дізнався завдяки генетичній генеалогії, проведеній у Південній Кароліні ще у 2018 році. Тоді ДНК, зібрана у справі про вбивство 1990 року в цьому штаті, вказала на Брашерса як на підозрюваного. Щоб остаточно підтвердити збіг, суддя наказав провести ексгумацію його тіла в Арканзасі та вилучити зразок ДНК з кістки.

Окрім того, Джексон перевірив біографію Брашерса і з’ясував, що через 48 годин після вбивств в Остіні його зупинила прикордонна служба. Він керував викраденим автомобілем і мав при собі зброю калібру .380 – та сама модель, з якої вбили Емі.

Дані пістолета, який Брашерс мав при собі у йогуртній крамниці, збігалися з балістичними даними пістолета, використаного пізніше в Кентуккі. Той самий пістолет був використаний, коли він наклав на себе руки в Міссурі.