Соціальні виплати-2026: між реальною інфляцією та урядовими ілюзіями

На перший погляд, бюджет наступного року виглядає амбітним: акцент на оборону, збільшення видатків на соціальні програми, освіту та охорону здоров'я. Але якщо копнути глибше, стає зрозуміло, що соціальні аспекти цього плану далекі від реальності. Занижені стандарти, неврахована справжня інфляція та повна залежність від зовнішнього фінансування роблять бюджет, швидше, побажанням, ніж реальним інструментом підтримки громадян. Розглянемо деякі соціальні аспекти і проблеми державного бюджету на 2026 рік, які роблять його черговим викликом для суспільства.

З початку повномасштабного вторгнення 2022 року бюджети України перетворилися на інструмент виживання: зрозуміло, що пріоритет — оборона, «соціалка» — за залишковим принципом. Бюджет-2023 мав дефіцит 20% ВВП, 2024-го — 18%, а 2025 року — 16%. Соціальні видатки зростали номінально, але реально зменшувалися через інфляцію та девальвацію. Наприклад, 2024 року прожитковий мінімум збільшився на 6%, але інфляція сягнула 12%, поглибивши бідність мільйонів пенсіонерів і малозабезпечених родин.

Бюджет-2026 продовжує цю тенденцію. Доходи — 2,8 трлн грн (близько 61 млрд дол. за курсом 45,7 грн/дол.), видатки — 4,8 трлн грн (105 млрд дол.), дефіцит — 2 трлн грн (44 млрд дол.), або 18,4% ВВП. Оборона — 2,8 трлн грн (понад 27% ВВП), що на 9% більше, ніж 2025-го.

Соціальні видатки номінально збільшуються на 2,6% — до 467 млрд грн (10,2 млрд дол.). Але це ілюзія: з урахуванням інфляції реальні соціальні видатки зменшуються. Рахункова палата попереджає про високі ризики недонадходжень доходів і зростання боргу до 106% ВВП, що робить бюджет вразливим до зовнішніх шоків.

Порівняно з 2025-м пенсії зменшуються на 1,6% (до 252 млрд грн), субсидії на ЖКП — на 7,2% (до 42 млрд грн), хоча тарифи зростають: газ +15%, електрика +20%. Збільшуються видатки на ветеранів — на 40% (до 18 млрд грн). Освіта та охорона здоров'я отримують плюс 5–6%. Але чи достатньо цього для реальних потреб? Наприклад, навіть після обіцяного підвищення у два етапи зарплат вчителів на 50% їхня зарплата однаково залишається меншою за середню по країні.

Одним із недоліків бюджету є неврахована реальна інфляція та штучно занижені соціальні стандарти і гарантії. Уряд передбачає інфляцію на рівні 10,4%, проте під час війни вона фактично непередбачувана. З урахуванням девальвації гривні (середній курс 45,7 грн/дол. проти 42,4 у 2025-му), зростання цін на сировину та логістику, прогнозованого Нацбанком значного зростання комунальних тарифів реальна інфляція може бути значно вищою і сягнути 15–20%. За даними Рахункової палати, з урахуванням інфляції видатки бюджету фактично зменшаться, як і реальні доходи населення. Це означає, що обіцяне зростання соціальних стандартів насправді є ілюзією.

Розгляньмо основні соціальні стандарти і гарантії на 2026 рік:

• прожитковий мінімум (ПМ): зростає лише на 9% для всіх груп. Для працездатних — 3328 грн (73 дол.), для непрацездатних — 2595 грн (57 дол.), для дітей до шести років — 2823 грн (62 дол.). Це нижче за прогнозовану інфляцію! Реальні потреби, за розрахунками, майже в чотири рази вищі, що збільшує ризики зростання бідності;
• мінімальна зарплата: зростає на 9% у гривнях — до 8647 грн (близько 189 дол.) з 1 січня 2026 року. Але в доларовому еквіваленті це зменшення на 0,3%. Для порівняння, реальні потреби для гідного життя в Україні значно вищі — експерти оцінюють мінімальну зарплату, необхідну для покриття базових витрат, у 2–3 рази більше з урахуванням інфляції на продукти, комуналку та транспорт;
• пенсії: мінімальна — 2595 грн (57 дол.). Пенсії для осіб 65+ з повним стажем — 76 дол. Обіцяна індексація у 8% не покриває інфляції. Загалом видатки на пенсії — 1,027 трлн грн (25 млрд дол.) з індексацією, але це не компенсує зростання цін.

Для зручності ми звели всі ці оцінки в таблицю.

Ключові соціальні індикатори, номінальні та реальні зміни

Реальний ПМ, за оцінками експертів, у чотири рази вищий: для працездатних — не менш як 12 тис. грн, для пенсіонерів — 8 тис. Це призводить до зростання бідності: за даними Світового банку, вже зараз 25% українців за межею бідності, а 2026-го ця цифра може сягнути 35%.

Обіцяне урядом осучаснення пенсій давно вже на часі, але інфляція робить і це недостатнім. У регіонах поблизу фронту, де ціни вищі на 20–30%, це стає вироком для літніх людей. А значить, мільйони українців ризикують опинитися за межею бідності, особливо в регіонах, близьких до фронту.

Соціальні видатки в бюджеті-2026 — це суміш популізму та економії на вразливих. Замість реформи соціальної сфери уряд надає перевагу одноразовим популістським виплатам: «національний кешбек», «на дрова», «зимова тисяча», «пакунок школяра» тощо.

На повернення українців з-за кордону передбачено 150 млн грн, хоча невирішеними залишаються гострі проблеми щодо житла і працевлаштування більш як чотирьох мільйонів внутрішніх переселенців (ВПО). Допомога ВПО як була з початку війни на жалюгідному рівні, такою залишається і зараз: 2000 грн на дорослого, 3000 грн на дитину чи інваліда.

Війна збільшує потреби в допомозі внутрішньо переміщеним особам, інвалідам і сім'ям загиблих. Рахункова палата попереджає про потенційний дефіцит у соціальному захисті, особливо для військових, до 90 млрд грн (заощадження на протезуванні та лікуванні військових).

Водночас залишаються кричущі диспропорції в оплаті праці і в пенсійних виплатах. Коли чиновники в тилу, члени наглядових рад держпідприємств і спецпенсіонери отримують захмарні виплати, в рази більші за середні зарплати, у десяток разів — за середні пенсії в країні.

Найбільша проблема бюджету-2026 — джерела фінансування соціальних видатків. Внутрішні доходи покривають лише 57,7% усіх видатків, решта 42,3% — від зовнішнього фінансування: 46,5 млрд дол. запозичень і 942 млн дол. грантів. Джерела: ЄС (10 млрд дол.), США, Японія, Канада (11,3 млрд), МВФ (2,3 млрд), Світовий банк тощо. Але це ризиковано: майже половина доходів залежить від партнерів, і ненадходження та затримки можливі (наприклад, 2024-го Україна недоотримала більш як 5 млрд дол. через політичну ситуацію в США).

Фактично всі внутрішні доходи (податки і збори) йдуть на оборону і безпеку, а соціальна сфера утримується за рахунок зовнішнього фінансування.

За словами міністра фінансів Сергія Марченка, незабезпечений дефіцит зовнішнього фінансування на наступний рік — 16 млрд євро. Якщо зовнішньої допомоги не вистачить, постраждають саме соціальні видатки — пенсії, субсидії, соціальна допомога. Війна робить бюджет вразливим: без зовнішніх коштів неможливо забезпечити армію та «соціалку» одночасно. Війна посилює ризики: руйнування інфраструктури потребує плюс 100 млрд грн, але бюджет не передбачає відповідних резервів.

При цьому бюджет ігнорує реальні ресурси, залишаючи в «тіні» корупційні схеми: гральний бізнес, митницю та криптовалюту. Влада свідомо ігнорує пропозиції збільшити соцвидатки за рахунок детінізації, оподаткування олігархів і скорочення непотрібних витрат (наприклад, 1,5 млрд грн на «телемарафон», 4 млрд грн на «стратегічні комунікації», на тротуарну плиточку, асфальт, «болгарські реактори» тощо).

Та якщо ми хочемо мати майбутнє, саме час переглядати пріоритети. Почати з чесної розмови із суспільством про «соціалку» замість маніпулятивних обіцянок. Нарешті, реалістично спрогнозувати 2026 рік, врахувавши реальну інфляцію та інші неминучі виклики. Зрештою, почати пошук внутрішніх резервів виживання. Наприклад, через підтримку власної промисловості, детінізацію економіки та ліквідацію корупційних схем, а заразом і популістичних «хотєлок» із держбюджету.