Вчені з'ясували, що захищає корінних африканців від хвороб: чи може це допомогти в лікуванні

Туркана, Кенія / © Фото з відкритих джерел

Міжнародна група вчених розкрила генетичну адаптацію, яка захищає представників кочового народу туркана (Кенія) від хвороб нирок, незважаючи на їхній надзвичайно білковий раціон.

Це відкриття, опубліковане в журналі Science, може відкрити нові шляхи для лікування захворювань, пов'язаних із функцією нирок у людей по всьому світу.

Генетична відмінність, що рятує від подагри

Народ туркана, який проживає в екстремально посушливих регіонах Кенії, історично харчується переважно продуктами тваринного походження: м'ясом, молоком і кров'ю. Такий раціон містить надлишок білка, що зазвичай призводить до підвищеного рівня сечовини, креатиніну та високого ризику подагри і ниркової недостатності. Проте у туркана ці хвороби зустрічаються рідко.

Дослідники проаналізували геноми та маркери захворювань у крові 367 представників народу туркана і виявили ключові зміни у восьми ділянках геному. Однією з найбільш значущих є мутація в гені STC1.

Ген STC1 та економія води

Виявилося, що ген STC1 є надзвичайно активним у нирках туркана. Цей ген відповідає за процес реабсорбції — зворотного поглинання води з первинної сечі в канальцях нирок, що дозволяє організму повернути до 25% рідини, яку він мав би втратити.

Активність STC1 стимулюється антидіуретичним гормоном (гормоном, що протидіє зневодненню), а також пов'язана з регуляцією продуктів розпаду тваринних білків, таких як сечовина і креатинін. Саме ця адаптація пояснює, чому туркана можуть споживати до 80% тваринної їжі без підвищення токсичних рівнів цих речовин у крові.

Наслідок тисячолітньої еволюції

Генетичний аналіз показав, що пристосування в гені STC1 почало закріплюватися в популяції туркана приблизно 7000 років тому. Цей час збігається з періодом, коли клімат у Східній Африці став значно сухішим, і місцеве населення перейшло до кочового скотарства. Люди, які мали цю генетичну перевагу, краще виживали в умовах посухи та нового раціону, що дозволило змінам закріпитися.

Зворотний бік адаптації

Вчені зазначають, що ця унікальна адаптація може мати негативні наслідки для тих представників туркана, які полишили кочовий спосіб життя, переїхали до міст і почали харчуватися більш типовою осілою дієтою.

Дослідження підкреслює, наскільки швидко людський організм може адаптуватися до екстремальних умов, і дає надію, що вивчення механізмів гена STC1 допоможе в розробці нових методів лікування хронічних захворювань нирок.