Відкриття "стандартної свічки": 100 років тому вчені дізналися, що Всесвіт виглядає інакше

У ніч з 5 на 6 жовтня 1923 року астроном Едвін Габбл спостерігав дивну зірку, яскравість якої змінювалася з регулярними інтервалами. Зірка, що отримала назву M31-V1, зіграла ключову роль у доказі того, що Всесвіт не обмежується галактикою Чумацький Шлях, пише Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Едвін Габбл спостерігав за космосом за допомогою 100-дюймового телескопа Хукера в обсерваторії Маунт-Вілсон у Каліфорнії, коли виявив тьмяну пляму світла. Розмите зображення цього об'єкта згодом зробило революцію в нашому розумінні космосу.

Спочатку Габбл вирішив, що він побачив вибух нової, тобто різновид зоряного вибуху, але згодом з'ясував, що світло зірки змінювалося і ставало то яскравішим, то тьмянішим із певною періодичністю. Таким чином астроном вирішив, що це змінна зірка.

Ця змінна зірка, названа M31-V1, виявилася цефеїдою. Це зірки, яскравість яких змінюється з вражаючою регулярністю. Їх ще називають космічні "стандартні свічки". Габбл був не першим, хто відкрив ці зірки.

У 1912 році американський астроном Генрієтта Суон Лівітт вивчила яскравість та періодичність її зміни для 25 цефеїд у сусідній карликовій галактиці Мала Магелланова Хмара. Вона виявила, що чим яскравіша цефеїда, тим повільніше вона мерехтить.

Але спостереження Габбла зіграли ключову роль у наукових дискусіях того часу. Астроном Харлоу Шеплі вважав, що Чумацький Шлях — це весь Всесвіт, тоді як астроном Хебер Кертіс провів вимірювання відстані до сусідньої галактики Андромеди, що дало змогу припустити, що ми живемо у Всесвіті, наповненому багатьма галактиками.

Андромеда протягом багатьох років викликала суперечки серед астрономів щодо того, чи є вона іншою галактикою, туманністю або сузір'ям у Чумацькому Шляху.

Коли Габбл виявив цефеїду, то це зміцнило аргументи Кертіса щодо того, що Андромеда не є частиною Чумацького Шляху. Габбл вивчав цефеїду протягом року, що дало змогу астроному обчислити, що галактика Андромеди розташована на відстані 900 000 світлових років від нас.

Робота Лівітт з вивчення цефеїд допомогла зробити важливе відкриття Габбла, яке стосується розширення Всесвіту. У той час як деякі вчені припускали, що Всесвіт розширюється, використовуючи загальну теорію відносності Ейнштейна, Габбл підтвердив це точними розрахунками.

Астроном об'єднав дані Лівітт про відстань до цефеїд з даними інших астрономів, які показали червоне зміщення галактик. Це зміщення довжини хвиль світла до червоного кінця електромагнітного спектра через ефект Доплера в міру того, як галактики віддаляються від нас. Більш далекі галактики мали більший червоний зсув. Це показало, що вони віддаляються швидше від нас, ніж ближчі об'єкти.

Швидкість розширення Всесвіту отримала назву постійна Габбла. З 1923 року численні спостереження показали, що Всесвіт дійсно розширюється. А наприкінці 90-х років минулого століття з'ясувалося, що він розширюється з прискоренням завдяки темній енергії.

Але сучасні вимірювання швидкості розширення Всесвіту показують різні значення. Поки що вчені точно не знають, чому так відбувається. Це називається проблема Габбла, і як уже писав Фокус, вона є однією з головних загадок Всесвіту, над вирішенням якої працюють вчені.

Також Фокус писав про те, що американський вчений вважають, що астронавти можуть знайти на Місяці людську цивілізацію віком 50 000 років. Вчений вважає, що на супутнику Землі жили представники давно зниклої людської цивілізації. Свідчення їхнього існування на Місяці, за словами вченого, приховували багато років.