/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F432%2Fa5f128078c91883027af2df47d22254f.png)
Чому українці так люто борються між собою за владу
Коли я дивлюся на те, як частина з нас, отримавши мінімальну владу й визнання, починає несамовито боротися одне з одним за можливість отримати більше, чомусь думаю, що це якось пов’язано з сотнями років поневолення.
Силу, з якою більшість наших чиновників і частина громадянського суспільства борються одне з одним за владу та вплив, я можу порівняти хіба зі сценою з "Пекла" Данте — коли вони з Вергілієм спускаються до широкої, темної, брудної ріки – Стікс, у якій душі загрузли в болоті.
Ті, що піддалися гніву, б’ються, кусаються, топлять одне одного в багнюці, а ті, що пригнічували свій гнів, лежать під водою, бурмочучи слова злоби крізь бульбашки.
Як іншу алегорію можу сказати, що ми не вміємо цивілізовано поводитися зі своїм статусом, як бідняк не вміє поводитися з виграними в лотерею грошима.
Це стосується і егоїстичної та високомірної поведінки "зверху", і не завжди адекватних вимог "знизу".
Думаю, що через молодість нашої демократії в нас немає багатьох потрібних для функціонування суспільства культур: культури багатства, культури влади й культури служіння.
Іноді напруження, з яким ми боремося між собою, здається мені більшим, ніж енергія, спрямована проти агресора.
І це лякає. Це стосується передусім тих, хто далі від фронту.
Можливо, саме тому багатьом військовим дедалі важче даються вилазки в тил.
Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.