Пам'яті поліцейського Володимира Солодчука

Загинув у третій день повномасштабного вторгнення від ворожих куль

Володимир народився 18 червня 1980 року у селі Залісся Житомирської області.

Як згадують колеги, чоловік був відповідальним фахівцем своєї справи. Одного разу Володимир допоміг розкрити справу про крадіжку в селі.

«Розповіли йому. Він каже: «Я там був дільничним, поїхали, зараз розберемось». Того ж дня і причетні були встановлені, і викрадене – знайдено... Він був на своєму місці. Я багато чому навчився за трохи більше як рік роботи з ним», – сказав начальник сектору поліцейської діяльності №1 ВП №1 Коростенського РУП Олександр Куліш.

Дружина Наталія зазначила, що звикла до зайнятості чоловіка і до його частих викликів.

«Він усе старався робити сам: і вдома, і на службі. Хоча ми мало говорили про його роботу – він майже нічого не розповідав (про це). У нас було так: робота залишається на роботі, а вдома залишаються сім’я і домашні питання… Та робота для нього – це було все. Він дуже багато їй віддавав», - розповіла вона.

24 лютого 2022 року, коли родина прокинулася від вибухів і зрозуміла, що повномасштабна війна таки почалася, Володимира одразу викликали на службу.

«І дві доби я його майже не бачила, лише телефоном спілкувались або на кілька хвилин забігав додому», - розповіла Наталія.

Володимир неодноразово казав дружині, щоб вона берегла їхніх дітей – доньку Вікторію і сина Максима.

У трагічний день 26 лютого поліцейський прийшов додому, але швидко зібрався і поїхав на роботу.

«Ми не мали уявлення, що відбувається і чого очікувати далі. Він просив забирати дітей і їхати. Кажу: «Вова, бережи себе, не йди». Він каже: «Ти знаєш, за кого ти заміж виходила». Я йому сказала: «Я знаю, але щось буде…», - згадує Наталія.

Володимир того вечора разом з іншими поліцейськими виїхав на перевірку повідомлення про підозрілих осіб, які подавали з пожежної вежі світлові сигнали у бік кордону з Білоруссю. Їхній службовий автомобіль потрапив у засідку і був обстріляний з автоматичної зброї.

Володимир був за кермом і загинув від перших пострілів разом із колегою Іваном Гераїмчуком, ще двоє поліцейських були поранені.

Указом Президента України №124/2022 від 10 березня 2022 року майора поліції було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Донька Вікторія каже, що у неї з батьком було багато спільного, наприклад, любов до рок-музики.

«Я почала слухати рок, і він теж любив рок, але мама не дуже любить рок. Вона казала: «Не слухай таке». А тато казав: «Нічого, правильно, нехай слухає правильну музику» і радив, що краще послухати. Він і сам грав на гітарі, співав», - заявила дівчина.

Син Максим розповів, що батько міг показати у спілкуванні з оточуючими і серйозний бік свого характеру, і бути веселим з людьми іншого разу.

3 жовтня 2022 року на будівлі Овруцького відділу Коростенського РУП ГУНП у пам'ять про загиблих правоохоронців відкрили меморіальну дошку.