Путін застосує ядерну зброю, коли зрозуміє, що не може інакше виграти війну - Бондарєв

Захід, як і раніше, боїться діяти на повну силу проти РФ, і саме це породжує у Москви ілюзію безкарності, вважає дипломат.

Поки російська армія не може досягти вагомих результатів на фронті і де-факто провалила літній наступ, путінський режим не полишає спроб залякати Захід і змусити його відмовитися від допомоги Україні.

У другій частині інтерв'ю Главреду колишній російський дипломат Борис Бондарєв розповів, чи готовий Путін застосовувати ядерну зброю, чому путінський режим може взяти приклад з Північної Кореї і як довго Кремль готовий продовжувати війну.

Першу частину інтерв'ю про те, навіщо Путін на Валдаї погрожував Європі, чому Трамп втрачає терпіння, що вказуватиме на зміну підходу США до Росії, можна прочитати за посиланням.

Путін неодноразово говорив про Орєшнік і про те, що у росіян може з'явитися якась нова ракета. При цьому ми чули і заяву про ЗАЕС - мовляв, нехай українці подумають, адже у них теж є атомна електростанція, і що заважає по ній вдарити. Як ви оцінюєте такі його висловлювання? Очевидно, що це залякування. Але на що конкретно воно спрямоване? Адже такі погрози лунають уже не вперше.

Так, це залякування. Але щоб воно було більш дієвим, погрози потрібно конкретизувати до певної міри. Просто кричати "ми вас розбомбимо" - абстрактно і не працює. А фраза "можемо вдарити по електростанції" вже конкретна і викликає набагато більше тривоги. Уявіть, до яких наслідків це призведе - це вже реальна загроза.

Путін у цій справі набив руку: мова погроз у нього відпрацьована, і він цілком у своїй стихії. Нічого нового він не сказав, адже удари по енергоінфраструктурі - це вже давня історія.

Дивіться відео інтерв'ю Бориса Бондарєва Главреду про ядерний шантаж Путіна:

Про те, що можуть розбомбити АЕС - думаю, можуть. Якщо така ідея у когось виникне, можуть сказати: "А давайте тиснемо, а потім скажемо, що це українці самі підірвали". Цілком можливо. У Путіна є в запасі багато ходів, які, як він вважає, можна використати, щоб схилити Захід до відмови від підтримки України. Або, навпаки, змусити Захід натиснути на Україну: мовляв, "закінчуйте вже все, Путін готовий влаштувати атомний апокаліпсис". Адже він фактично готовий влаштувати другий Чорнобиль - а Європі це абсолютно не потрібно. Тому, думаю, саме на це він і розраховує. І, можливо, вже намагається це потихеньку втілювати.

Чи купляться європейці на такі погрози Путіна? Тобто це ж не просто те, що по них полетять дрони і ракети, а Чорнобиль, який, як ми пам'ятаємо, їх лякає ще з радянських часів.

Не знаю, купляться вони чи ні, але те, що там є люди, які хотіли б "купитися" - це, звісно, однозначно. І те, що ці люди представлені у владі, мають авторитет і доступ до преси, - ми прекрасно знаємо. Це не секрет.

Мені здається, проблема в тому, що подібні сценарії навіть не прораховуються. Просто не прораховуються. Ось я був минулого року на одному заході. Там були присутні деякі американські експерти. Вони обговорювали перебіг війни в Україні - як звичайну війну, із застосуванням звичайного (конвенційного) озброєння. Я тоді запитав: "А чи є у вас якісь сценарії на випадок, якщо хтось усе-таки почне використовувати ядерну зброю або хоча б погрожувати нею?".

Мене підняли на сміх. Прямо при всіх сказали: "Це дурість. Путін ніколи не буде використовувати ядерну зброю. Ніколи". Бо, мовляв, чого про це думати? І ці експерти були з вельми шанованого міжнародного дослідницького центру. Але ж такий розвиток подій цілком можливий. Як то кажуть, якщо рушниця висить на стіні - вона має вистрілити. А ядерна зброя є. І про неї зараз говорять усі - щодня. Такого ніколи раніше не було.

Я народився 1980 року, і до 2022 року не пам'ятаю, щоб щодня обговорювали ядерну зброю і в принципі ядерну проблематику. Не було такого. Ця тема завжди існувала десь на задньому плані - на третьому, п'ятому, десятому. Ми знали, що вона існує, але ніхто про неї не думав щодня. Тому що сама ідея - жахлива.

А тепер, будь ласка: уже три з половиною роки всі тільки й думають - "бахне чи не бахне". І, звісно, Москва сама себе підбиває, та й уся ця риторика про "ядерний попіл" - не просто так. Люди до цього звикають. І постійно обговорюючи тему ядерної зброї, врешті-решт у людей виникне ідея і бажання подивитися, як насправді росте цей "гриб". "Ну скільки можна про це говорити? Давайте вже кинемо десь". І це бажання небезпечне, адже жодних серйозних стримувальних механізмів, по суті, немає.

Чи є у західних країн реальні плани протидії подібним сценаріям? Боюся, що ні. Вони навіть не замислюються про це, вважаючи, що "Путін же не божевільний, щоб почати ядерну війну". Але хто їм це сказав? Ті самі люди колись стверджували, що він не божевільний, щоб напасти на Україну. Не божевільний, щоб труїти людей за кордоном. А зрештою виявилося, що він готовий піти на таке - тому, що відчуває безкарність. А безкарність виникає там, де немає адекватної відповіді на агресію.

Сьогодні відповідає тільки Україна - всіма своїми силами. Але цього, як ми бачимо, недостатньо. Захід, як і раніше, боїться діяти на повну силу, і саме це породжує в Москви ілюзію безкарності, яка і далі провокуватиме бажання демонструвати силу.

Тим паче, що важелів впливу в Росії стає дедалі менше. Економіка слабшає (рано чи пізно це стане помітно), бюджет регулярно секвеструється. Потім почнуться невиплати зарплат, проблеми з бюджетниками (а це величезна частина населення РФ).

І тоді Кремлю потрібно буде якось відволікати увагу, показати хоч якісь "успіхи". І в такій ситуації думка про ядерну зброю може спасти на думку дуже швидко.

А Захід і Європа раптом опиняться в розгубленості: "Опа, а щось робити треба, адже він буде нас бомбити ядерною зброєю, а ми не хочемо. Треба домовлятися, отже, треба йти до нього на уклін". Ось такою може бути реакція - тому що ніхто про це зараз всерйоз не думає.

Якщо все-таки дійде до застосування ядерної зброї з боку Росії, то за яких умов це може статися? Зрозуміло, що це крайній захід, але як ви вважаєте - за яких обставин це можливо?

Я думаю, це може статися, якщо Путін зрозуміє, що він ніяк не може досягти тих цілей, які поставив перед початком війни. Йому потрібно домогтися результатів, тому що жоден диктатор - і Путін не виняток - не є всевладною сутністю: він залежить від людей навколо себе. Йому необхідно демонструвати своєму оточенню, що він веде їх до перемоги і процвітання. Що з ним їм буде краще, ніж без нього.

Якщо виявиться, що нічого не виходить - країна зморщується, виграти не вдається, а мир доведеться приймати не на своїх умовах, а на компромісних, - це в очах його оточення означатиме, що угробили півкраїни через дурниці. Умовно кажучи, через Крим або так звані ЛДНР. Тоді люди з найближчого кола Путіна - бюрократи, олігархи, військові - можуть поставити запитання: "Як же так"?

Зараз багато хто з них зовсім не в захваті. Вони виконують накази, але не розуміють, навіщо вони це роблять. Дуже багато хто не розуміє, чому ця війна йде. Дуже багато хто думає, що треба взагалі вже всіх розбомбити. Таких теж вистачає.

А кого більше?

У масі своїй люди просто виконують свою роботу. "Яструбів" там мало - просто вони гучні. Божевільного в натовпі завжди можна побачити. А решта просто сидять і роблять свою роботу.

Путіну потрібно демонструвати, що всі ці втрати і проблеми - не дарма. Пояснення того, навіщо угробив 500 тисяч людей, економіку заради того, щоб Крим ніхто не відібрав, не переконають навіть найзатятіших прихильників Путіна. Тому йому потрібно, щоб Захід "прогнувся" - і тоді він витягне ядерну зброю і буде їм погрожувати.

Коли звичайні інструменти - безпілотники, терор, провокації, навіть біологічні чи інші атаки - перестануть працювати, коли гібридна війна не принесе бажаного результату, може розпочатися ядерний шантаж. Що називається, останній аргумент королів.

Як найближчим часом може розвиватися ситуація? Що Путін робитиме в найближчі півроку?

Думаю, вони все одно намагатимуться пробити фронт. Посилюватимуться ракетні та безпілотні атаки. Найімовірніше, напередодні зими знову битимуть по енергоінфраструктурі, щоб заморозити людей. Напевно, будуть і далі лякати Захід - я не очікую чогось принципово нового. Буде все те саме, просто будуть кількісні зміни. Рівень марення може зашкалювати. Тобто напруженість зростатиме.

Бо якщо ми не можемо розгромити супротивника на полі бою, доводиться обійти з тилу і вдарити по ньому там. Завдання Росії, як і раніше, - перемогти. Це і відрізняє політику Путіна від політики Заходу, у якого такого завдання немає: він його собі не сформулював і навіть боїться самого слова "перемога". Як це, ми перемогли Путіна?! В України є завдання відбитися і тим самим перемогти, а в Росії - розгромити Україну, повністю її ліквідувати й у такий спосіб поставити Захід на місце: показати, що ви нічого не змогли зробити. Мовляв, ви слабаки, сидіть і слухайте, що я вам кажу. Тому вони продовжуватимуть домагатися цієї мети. Тим паче, що Росія пристосовується: ситуація погіршується, але не так швидко, як комусь хотілося б.

Тож я думаю, що Путін досить упевнений у собі і у своїй базі. Він продовжуватиме намагатися грати на відносинах із Трампом і утримувати його від занадто різких дій, щоб риторика залишилася лише риторикою. При цьому він буде лякати Європу і далі бомбити Україну.

Якийсь часовий проміжок у Путіна є? Або ж він має намір це робити, поки не доб'ється свого?

Поки економіка дає йому можливості воювати, він буде воювати. А коли вона перестане це дозволяти, ми, можливо, побачимо сценарій на кшталт Північної Кореї, яка за допомогою ядерного шантажу домагалася допомоги. Коли у них був голод, вони говорили: "Ми зараз що-небудь жахнемо, якщо ви нам не допоможете", - і ООН поспішала з гуманітарною допомогою. Ось цей ядерний шантаж, думаю, може виникнути і в Росії.

Адже коли економіка загинається і вже не можна агресивно воювати - це, за великим рахунком, означає поразку. Потрібно буде якось тиснути на супротивника і домагатися поступок, тому ідея ядерного шантажу може спливти. Можливо, навіть раніше - не чекаючи економічної катастрофи, яка, можливо, і не настане в осяжній перспективі. Тому доведеться лякати, тиснути, тому що війна від початку психологічна. Україна в ній тримається, тому що інакше куди їй діватися. А Захід у розумінні Путіна - слабка ланка, на яку треба тиснути.

У разі ядерного шантажу чи зберігатиметься інтенсивність бойових дій на фронті? І чи зможе Росія продовжувати їх вести, адже ми бачили ситуацію на Донбасі з 2014-го по 2022-й, коли Росія могла діяти іншими методами - які варіанти можливі зараз?

Це вже питання до військових фахівців. Я особисто схиляюся до думки, що Путін не хоче застосовувати ядерну зброю. Він щасливий, що все можна вирішувати звичайними засобами - ракетами, безпілотниками, танками, літаками тощо. Тому він, звісно, лякає, і насамперед використовує тему ядерної зброї як інструмент шантажу, як лякалку.

Але якщо говорити про реальне застосування - це, звісно, дуже спокушає, але й страшно, бо незрозуміло, як відреагують інші. Європа, найімовірніше, заплющить очі і скаже: "Все-все-все, тільки не чіпайте нас". А ось як поведуть себе американці - складно сказати. Трамп, наприклад, може заявити: "А я теж хочу".

І Китай всупереч тому, що багато безвідповідальних людей пишуть, ніби Путін - васал Китаю і без дозволу Сі Цзіньпіна кроку ступити не може, - це неправда. Ніяким васалом він не є, і Сі Цзіньпін нічого йому заборонити не може. Ба більше, сам Сі, напевно, вже не в захваті від Путіна і його викрутасів. Божевільний ядерний дід біля його кордонів йому точно не потрібен - той, хто сьогодні бомбить Україну, а завтра може сказати: "А давайте повернемо традиційні російські землі десь у Маньчжурії". Чому б і ні?

Як на це відреагують інші країни - незрозуміло. Тим більше, що багато держав Глобального Півдня від самого початку займають сильну антиядерну позицію. Це десятиліттями вшито в їхнє політичне мислення, і вони навряд чи зрадіють ядерній ескалації.

З іншого боку, ті ж антиколоніальні країни із задоволенням сприймають колоніальну війну Росії проти України, тому що вважають її боротьбою проти Заходу. За їхньою логікою колонізаторами можуть бути тільки західні держави, а ті, хто з ними воює, - не колонізатори. Тож усе це - незвідані води. Тому кожен гравець діє з побоюванням.