Військовий експерт Іван Тимочко: Наступу росіян немає, але інтенсивність боїв різко зросла

Попри настання осені, коли зазвичай на фронті деяке затишшя, ЗСУ та росіяни активно продовжують шукати один в одного слабкі сторони, аби розвинути тактичний успіх. Стратегічних змін на театрі воєнних дій до Нового року не очікується, але загальна інтенсивність не стихає.

Про те, що зараз відбувається на лінії зіткнення на різних напрямках фронту, на кого працює час і чого очікувати найближчим часом, Коротко про розповів військовий експерт, голова ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ та ветеран АТО Іван Тимочко.

Ворог намагається здобути оперативно-тактичний успіх до настання дощів

- Яка зараз загальна картина на театрі бойових дій? Чи спостерігається анонсований черговий наступ росіян?

- Наступу немає, але інтенсивність боїв - а це близько 230 боєзіткнень на день - різко зросла. Якщо раніше їх було в межах двох сотень, то тепер на 50 більше. Тобто ми можемо говорити про інтенсифікацію бойових дій противника. А по-друге, зміни самого підходу до стратегії ведення бойових дій теж немає.

- А чим викликана ця активність росіян?

- Перш за все, вони намагаються встигнути здобути оперативно-тактичні успіхи до настання дощів і зменшення світлового дня. Коли будуть розкисати дороги, адже, якщо говорити про Запорізький та Дніпропетровський напрямки, це в основному лісостепова місцевість, яка в умовах дощів стає малопридатною для пересування транспорту і бойової техніки.

- На яких напрямках зараз найскладніша ситуація для нас?

- Найбільша активність бойових дій зараз спостерігається на Покровському напрямку, де відбувається 70–80 боїв на день, Новопавлівському - в межах 40 боєзіткнень та Лиманському, де фіксується понад 20 боїв на день. Також зберігається активність ворога на Куп’янському напрямку, в районі Серебрянського лісу в Луганській області. Також противник пробує атакувати на Оріхівському напрямку. Він намагається розширити зону бойових дій у районі Новопавлівського напрямку з метою флангового оточення Покровська та Мирнограда. Така ж ситуація проглядається і на Добропільському напрямку, де ворог намагається атакувати на флангах, щоб розширити зону впливу відносно Мирнограда і Костянтинівки.

- Є загроза захоплення Покровська, Куп'янська, Мирнограда?

- Така загроза, де тривають бойові дії, завжди є. Але якщо говорити конкретно про захоплення цих міст, то намагання противника зайти туди мінімальними підрозділами не приносить йому жодного результату. Малі групи диверсантів несистемні, і вони не можуть там закріпитися.

Для того, щоб говорити про якесь захоплення території, перш за все, треба розуміти, що для цього потрібно спочатку закріпитися, вибудувати логістику, оборону і лише тоді пробувати просуватися. Наразі цього на Покровському, Куп’янському чи Костянтинівському напрямках не проглядається, і росіянам не вдається різко змінити ситуацію на свою користь. Тобто загальна оперативна ситуація на цих ділянках не змінюється.

На полі бою утворилася killzone

- Чому ворог активний на Харківському напрямку, адже там у нього немає основного наступу?

- Росіяни зондують там нашу оборону на слабкі місця. Крім того, в районі Куп’янська ворог хоче взяти під контроль річку Оскіл з лівого берега, що дозволить взяти під контроль це місто. Якщо ж ми говоримо про бойові дії на Вовчанському напрямку, то тут противник активізує свої дії, аби ми не розпочали проводити свої наступальні операції.

- А що зараз відбувається на півдні, в районі Херсона?

- Там зараз наші збройні сили завдають серйозних ударів саме по тих об’єктах, де противник сконцентрував авіацію. Це аеродроми Криму - Саки, Новомайорське, Бельбек. Ми знищуємо їх, аби не дати противнику атакувати по лінії фронту та не дати їм можливості завдавати ракетно-бомбових ударів по Одесі, Миколаєву, Лиману, в бік Очакова і не давати їм наступальним порядком підсилюватися в районі русла Дніпра. Бо вони роблять ставку на те, щоб взяти під контроль плавні русла Дніпра, аби форсувати його саме в районі Херсона.

- Щось помінялося в тактиці росіян?

- Мало що. Це ті самі «м’ясні штурми» малими групами за підтримки безпілотників і авіації. Саме тому ми б'ємо по кримських аеродромах, щоб не дати їм можливості запускати ті ж самі «Шахеди» та «Герані».

- Чому вони не використовують свої моторизовані частини, а лише піхоту на мотоциклах та баггі?

- Тому що на полі бою, по суті, створилася так звана killzone, тобто «зона смерті», протяжністю 10 кілометрів з обох боків фронту. І все, що велике і повільно рухається (танки, БТР, БМП, ракетні комплекси), одразу знищується з повітря. Тому ворог і зробив основну ставку на високомобільні групи на баггі та мотоциклах, з розрахунку на те, що вони зможуть проскочити цю зону. Або намагаються з різними засобами маскування, особливо вночі, пересуватися пішими порядками для того, щоб пройти цю зону ураження.

Крім того, їм банально не вистачає якісної бронетехніки. Їхній військово-промисловий комплекс зараз не може продукувати стільки зброї, скільки потрібно. Наприклад, зараз вони спроможні випустити за місяць танків, яких вистачить лише на укомплектування однієї танкової роти, а це 7–10 танків. А їх їм потрібно набагато більше.

Росіяни все частіше використовують строковиків на фронті

- Можна сказати, що зараз іде позиційна війна на виснаження?

- Ні, тому що позиційна війна - це коли обидві сторони засіли в окопах і нікуди не рухаються. А зараз навпаки - бойові дії обома сторонами ведуться з розрахунку на те, що якась зі сторін допустить оперативну чи стратегічну помилку, яку можна буде використати для наступу. І кожна зі сторін сподівається на те, щоб розширити оперативний простір і розірвати порядки військ противника. Тому зараз і йдуть саме активні бойові дії.

- Загалом, на кого зараз працює час, на нас чи на окупантів?

- У прямому сенсі таке питання зараз не стоїть, адже кожен день війни приносить жертви як серед військових, так і серед цивільного населення. Але якщо говорити опосередковано, то наші західні союзники з часом усе більше розуміють, якщо ми, не дай боже, зазнаємо поразки, то тоді їм доведеться воювати вже самотужки. Тому тут час допомагає нам більше, ніж Росії, яка до того ж з часом усе більше виснажує свою економіку та ресурси.

- У Росії за плановим призовом очікують призвати 130 тисяч строковиків. Чим це загрожує нам і на які ділянки фронту їх можуть направити?

- Під час весняного призову було набрано 160 тисяч. А це говорить про те, що вони все частіше використовують саме строковиків для ведення бойових дій, що, своєю чергою, погіршило якість підготовки їхніх військових. Тому що їх практично не готують, а одразу кидають на фронт. Крім того, росіяни не можуть часто оголошувати мобілізацію, бо тоді різко зросте загальне невдоволення в самій Росії.

- А як у нас ситуація з мобілізацією?

- Звичайно, що і у нас є свої виклики, питання. Знову ж таки, мобілізація - це тільки перший етап. Людей потрібно навчити, підготувати, злагоджувати, а це місяці часу. Наприклад, у цьому місяці набрали біля 25 тисяч чоловік, але на полі бою вони опиняться не раніше лютого наступного року. Листопад-грудень вони будуть проходити підготовку в навчальних центрах, потім буде злагодження безпосередньо в бойових частинах. Тобто на фронті вони опиняться десь у січні-лютому.

Кім Чен Ин не хоче, аби його солдати гинули в донецьких чи запорізьких степах

- Чи виправдані наші далекобійні удари по російських нафтових об’єктах? Що це дає безпосередньо для фронту?

- Це ресурс і гроші для російської армії, які знищують ці наші удари. Адже ми вражаємо не просто заводи, ми знищуємо той фундамент, на якому ґрунтується російська армія. Чим більше знищено таких об'єктів, тим менше палива, вибухівки, екіпірування, а значить, менше грошей і можливостей матиме Росія для ведення війни.

Бо нафтопереробний завод - це не лише завод, який виробляє паливо, він продукує величезну кількість субпродуктів. Це бітуми, мастила, гума для електронної продукції, дротів, ізоляції та багато чого іншого. А мазути з цих заводів - це забезпечення для їхніх теплових електростанцій, які формують електрику, що забезпечує російську армію. Якщо ми говоримо про знищення заводів, особливо хімічних, то це вибухівка і спеціальне ракетне паливо та інше. Тобто нам дуже важливо бити по таких центральних вузлах російської економіки.

- Зараз стало відомо, що на стороні росіян воює приблизно 5 тисяч кубинців. Про що це свідчить?

- Це говорить, що росіяни в будь-який спосіб допомагають зберігати найманців. Це і кубинці, і північнокорейці. Хоча останні набагато небезпечніші. Бо кубинці - це прості найманці, а північнокорейці - це регулярні війська, яких росіянам уже не потрібно навчати.

- Але останнім часом не чути, що Північна Корея надала Росії своїх військових, чому?

- Бо Кім Чен Ин хоче, щоб вони не гинули в донецьких чи запорізьких степах, а щоб набували військового досвіду ведення сучасної війни і, повернувшись, навчали його армію.

- Чого нам загалом очікувати найближчим часом на фронті?

- З одного боку, вся військова техніка - всюдихідна і всепогодна. Але з іншого - кожна пора року створює свою специфіку ведення боїв. Проте загалом бойові дії не стихатимуть і триватимуть і надалі. Взагалі як наша армія, так і ворожа отримали досвід ведення бойових дій у різних умовах. Тому не думаю, що будуть якісь кардинальні зміни. Можливо, буде більше ударів по тилах ворога, адже ми вже маємо власні далекобійні дрони та ракети.