Чим годували солдатів в радянській армії: топ страв, які досі сняться колишнім воякам

Чим годували солдатів в армії

Харчування у радянській армії рідко було предметом гастрономічних захоплень. Його головна мета була нагодувати солдат для важкої фізичної праці та служби, а не потішити вишуканим смаком. Армійська кухня будувалася на принципі «дешево та ситно», що породило низку страв, які стали справжніми символами казарменого побуту 1970–1980-х років.

Спогади про солдатські обіди, які досі звучать серед колишніх військовослужбовців, часто коливаються між усмішкою і здриганням. Найімовірніше, ці нехитрі страви були призначені виховати у бійців терпіння та витривалість.

Офіційний раціон радянських солдатів

Раціон радянського солдата насправді був чітко регламентований. Він відповідав «високим» вимогам щодо калорійності (близько 3600 ккал на добу у мирний час) і базувався на «Нормі №1» (основне добове забезпечення).

Хоча у побуті ці страви були відомі ще від 1970-х, деталі їхнього складу закріплювалися аж до останньої редакції, зокрема, наказом МО СРСР 1990 року. Ця норма передбачала гаряче триразове харчування і включала:

Хліб — житньо-пшеничний (350 г) та пшеничний (400 г).
Крупи. Різні (гречка, рис, пшоно, перловка) — 120 г.
М’ясо — 150 г (допускалася заміна на 112 г м’ясних консервів).
Риба — 100 г (або 60 г рибних консервів).
Жири — вершкове масло (30 г), тваринний жир/маргарин, олія.
Овочі — картопля (600 г), капуста (130 г), морква, буряк, цибуля.
Інше — цукор (70 г), чай, спеції, а також вітаміни («Гексавіт»).

Чим годувати солдат: символи казарменої кухні

Якість приготування армійських страв залишала бажати кращого, багато з них перетворилися на легенди армійського побуту.

«Січка» — це була основна каша, часто з подрібненої крупи. Через поспіх і недотримання технології вона могла бути або занадто рідкою, як кисіль, або, навпаки, настільки густою і клейкою, що, за спогадами солдатів, «ложка стояла вертикально». Ця «фірмова» каша давала багато енергії, але рідко була смачною.
«Баланда» — так звався рідкий і сірий суп, який часто готувався з випадкових залишків овочів: капустяного листя, корінців та макаронів. М’ясо траплялося рідко, а бульйон залишався несмачним і водянистим. Баланда символізувала мінімалістичний, утилітарний підхід до перших страв.
Картопля-«синюха» — цей термін закріпився за стравою з сушеної картоплі. Після приготування вона набувала неприємного сіруватого відтінку, перетворюючись на клейку масу без яскравого смаку. Хоча ця картопля була поживною і дешевою, вона не була смачною і викликала важкість.
«М’ясо білого ведмедя» — так жартівливо називали шматки м’яса, які потрапляли до солдатських тарілок. Часто це було варене сало зі шкірою і щетиною (якщо йшлося про свинину). Хоча це було калорійно і ситно, ця жирна специфічна страва викликала багато суперечок щодо її смакових якостей.
Перлівка — ще один незмінний символ армійської кухні. Вона вимагає тривалого вимочування та повільного варіння, але в умовах армійської їдальні цього часу не було. У результаті перловка перетворювалася або на тверді «камінці», або на липку, неапетитну масу. Кажуть, що багато солдатів після служби роками не могли дивитися на перлову крупу.
Бігус (тушкована капуста) — традиційна і проста страва, яка інколи була вдалою, але частіше подавалася з різким, неприємним запахом, і солдати їли її лише від безвиході.

Польове харчування: «сухий пайок» (норма №9)

Коли солдат не міг харчуватися у стаціонарній їдальні (на навчаннях, у поході), він отримував «сухий пайок» (який мав окрему «Норму №9»). Набір продуктів був максимально простим і розрахованим на тривале зберігання: галети/сухарі, м’ясні консерви (тушкованка), м’ясо-рослинні консерви (каші з м’ясом), цукор і чай. Ці пайки забезпечували необхідні калорії, але не були свіжими

Свіжих овочів, зелені та вишуканих спецій у солдатських їдальнях майже не було. Солдатський раціон, за спогадами ветеранів, був частиною їхньої «школи життя». Посилки з дому, рідкісні «гастрономічні свята» і вміння пожартувати з миски балади стали невід’ємним елементом солдатського досвіду.