Футбол для дорослих

5 жовтня 2025 року в чемпіонаті України з футболу грали «Динамо» (Київ) і «Металіст-1925» (Харків). Транслювали гру на ютуб-каналі «Футбол хаб». У лівому нижньому кутку трансляції — позначка «21+». Це не вперше і не востаннє так позначають, здавалося б, безневинний контент, який дивляться і мають дивитися юні вболівальники й молоді спортсмени.

Причина такої позначки — вимоги закону. Вона не стосується футболу чи трансляції, а стосується реклами букмекерської контори. На фото можна побачити рекламні банери GG.BET на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського. Реклама букмекерської контори — це реклама азартних ігор, а за оновленим недавно українським законодавством її можна показувати в трансляціях лише повнолітнім від 21 року. Попри те, що це зовнішня реклама, до якої, вочевидь є інші вимоги. Детальніше про зміни до законодавства про це писала Наталія Данькова тут.

Якщо коротко, то мова про Закон України «Про рекламу», про статтю 22¹ «Реклама азартних ігор». Там ідеться, що «реклама азартних ігор, торговельних марок, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність з організації та проведення азартних ігор, а також інших позначень, під якими проводяться азартні ігри, забороняється, крім реклами, серед іншого:

у зареєстрованих відповідно до Закону України “Про медіа” онлайн-медіа, призначених для осіб старше 21 року;

у зареєстрованих відповідно до Закону України “Про медіа” нелінійних аудіовізуальних медіа, за умови застосування технічної можливості щодо спрямування реклами на осіб старше 21 року;

на платформах спільного доступу до інформації, платформах спільного доступу до відео, пошукових системах (пошукових сервісах), за умови застосування технічної можливості таких платформ та систем (сервісів) щодо спрямування реклами на осіб старше 21 року».

Але ж ми розуміємо, що цю норму фізично неможливо виконати. Якщо суто теоретично, за буквою закону на стадіон із рекламою не можна допускати глядачів молодших за 21 рік. Якщо закон забороняє показувати рекламу азартних ігор там, де присутні особи до 21 року, то футбольний стадіон — класичний приклад місця, де цю вимогу виконати неможливо. На трибунах завжди є підлітки, сім’ї з дітьми, молоді фанати. 

Проте банери букмекерів — частина спонсорських контрактів клубів і ліг. Формально це порушення, бо реклама розповсюджується «у місцях, відвідування яких здійснюють особи до 21 року». Закон не забороняє самим підліткам бути на матчі. Забороняє саме показувати їм рекламу.

А як обмежити аудиторію телеглядачів цим віком? Телевізійна й онлайн-трансляція (чи по телевізору, що є аудіовізуальним медіа, чи в ютубі, що є платформою спільного доступу) працює з масовою, анонімною аудиторією. Жоден канал не може перевірити, скільки років кожному глядачу. Таким чином, буквальне дотримання закону є технічно неможливим. Органи співрегулювання якраз мають урегулювати питання стосовно того, як онлайн-медіа можуть визначати свою приналежність до аудиторії старше 21 року, як це можна застосувати до сторінок у соцмереж тощо. 

Для врегулювання цих та інших питань мають бути створені мовні кодекси/правила. І погоджені з регулятором. Але проблема в тому, що не всі створені органи співрегулювання запрацювали як належить. Наприклад, в аудіовізуальній сфері вже працюють над створенням кодексів, а у сфері онлайн ще не владнали всі організаційні питання для початку повноцінної роботи. 

Тому маємо типовий випадок правової фікції: всі розуміють, що вимогу не виконують, але й офіційно не порушують — бо стоїть позначка «21+». І до трансляторів питань немає, і до Ліги, і до букмекерів. Усі вимог закону дотрималися — але його ідея не працює. 

Я дуже сумніваюся, що ті, хто вносив зміни в цей закон окремим актом, не розуміли абсурдності й неможливості виконати ці норми.

Нагадаю, як це сталося. З 2009 року гральний бізнес в Україні був під забороною, що теж мало недобрі наслідки, бо азартні ігри ширилися неконтрольовано і нелегально. Перші ліцензії «офіційним» операторам було видано 2021 року. 2024 року президент Зеленський, реагуючи на петицію та законодавчу ініціативу, ввів у дію рішення РНБО щодо обмеження роботи онлайн-казино та реклами азартних ігор, через що реклама у медіа припинилася.

Це призвело до того, що грошей від реклами азартних ігор у медіа поменшало. Голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв оцінював збитки ринку не менш ніж у пів мільярда гривень, як він висловився, посеред року: «Телевізійний ринок оцінює свої втрати приблизно в 400 мільйонів. І це нижня межа. Радійний ринок — приблизно у 100—150 мільйонів (я все рахую по нижній межі). І зовнішня реклама втратить десь 50 мільйонів. Інтернет також втратить близько 100 мільйонів».

Хотілося б із якихось джерел підтвердити ці показники, але офіційно такої статистики втрат, звісно ж, не існує, про що я обов’язково маю зауважити. Але, звісно, неспростовний факт, що надходжень від реклами таких послуг стало менше. І менш ніж за рік новий закон про поправки до базового закону про рекламу був готовий. Ці поправки я й процитував вище.

Наслідки цієї гри з юридичними сенсами та створення лазівок — не тільки кумедні, з позначкою «21+» для популярного серед усіх футболу. Я навіть у заголовок виношу цю інформацію, про всяк випадок, бо на зображенні є назва торгової марки, а тому й цю статтю, виходить, можуть читати лише люди старші за 21 рік. Це так за законом.

А тепер менш кумедні наслідки. По-перше, у звіті за результатами першого в Україні Національного дослідження у сфері ігрової залежності (його автори — правники й медики, є опитування, є теоретична база, загалом 121 сторінка), йдеться:

«В останні роки ситуація в Україні характеризується безперервним зростанням психологічного навантаження на людей через дію різноманітних масових психогенних чинників (воєнний стан, COVID-19), що призводить до дезадаптації людини в умовах суспільної кризи та поширення поведінкових розладів, насамперед, хвороб залежності, зокрема, патологічної схильності до азартних ігор (за чинною зараз в Україні МКХ-10). Сучасні умови війни в Україні збільшили кількість стресів та депресивних розладів серед населення (за оприлюдненими статистичними даними дослідження Gradus Research “Психічне здоров’я та ставлення українців до психологічної допомоги під час війни”, понад 70% населення України живе у стресі, а понад 50 відчуває постійну тривогу), а це лише посилює кількість випадків проблемної та патологічної ігрової поведінки, оскільки азартні ігри розглядаються людьми як можливість втекти від реальності».

Є низка наукових досліджень, які засвідчують, що реклама азартних ігор є чинником, що збільшує ризик залучення до проблемної та патологічної ігрової поведінки, особливо серед молоді та осіб із ризиком. Я їх не наводжу детально лише з тієї причини, що цей зв’язок очевидний — інакше навіщо тоді ця реклама взагалі?

Тож такі юридичні рішення не просто допомагають медіа заробити. Це ще й спонукає більшу кількість людей грати в азартні ігри — і частина з них стане демонструвати проблемну або патологічну ігрову поведінку, простіше кажучи, отримає ігрову залежність, «підсяде» на ставки.

Зараз складно оцінити наслідки фактичної легалізації реклами гемблінгу (ми ж розуміємо, що говоримо про фактичну легалізацію в обмін на позначку «21+», так?). Бо замало часу пройшло від квітня цього року, плюс складно оцінити, як було до того, скільки людей було залучено до ставок.

Питання легалізації реклами гембінгу суперечлива ще й у тому контексті, що у цього сегменту є гроші, і якщо немає легальної реклами то ці гроші йдуть у тіньові сегменти в ті ж телеграм канали анонімні, піратські сайти тощо

Однак, згідно з результатами соціологічного дослідження, проведеного на замовлення ZN.UA Центром Разумкова до цієї легалізації, 8,5% українців сказали, що грали в онлайн-казино чи робили ставки на спорт. Соціологи запитали респондентів: «Чи грали ви колись в онлайн-казино, робили спортивні ставки, брали участь у розіграшах лотереї?». 85% відповіли, що не мають до того всього жодного відношення, 8,5% сказали «так».

Це було торік восени, ще до цих змін закрну, тому сподіваюся вже на нові опитування, щоб порівняти. Також тут маю зауважити, що йдеться про самооцінку, тобто можливі не завжди чесні відповіді. А ще в цьому опитуванні є цікавий параметр. У респондентів ще запитали: «Чи знаєте ви людей або родини, які зіткнулися з проблемою ігрової залежності (лудоманії)?». І тут 27% відповіли «так».

Нагадаю ще про петицію, на основі якої й було рішення РНБО про обмеження реклами — і там ішлося про поширення цієї залежності серед військових. Ось ці люди якраз є групою ризику, разом із молоддю й іншими, бо постійно перебувають у стресі.

І є інформація про обсяг ринку й сплати податків азартним бізнесом. У серпні-вересні цього року компанії Kantar, Gradus і Factum провели свої дослідження ринку від імені Асоціації операторів азартних ігор України (AUGO), йдеться у її пресрелізі.

«“Міжнародна компанія Kantar оцінила частку нелегального ринку азартних ігор в Україні у 52,1%, Gradus — у 39%, а Factum — у 53%. На жаль, результати виявилися набагато гіршими за очікувані. Якщо легальний ринок коштує приблизно 59,6 млрд гривень на рік, то нелегальний ринок коштує від 37,72 млрд гривень до 66,53 млрд гривень”, — сказав президент AUOGB Олександр Когут, представляючи основні результати дослідження під час засідання Тимчасової слідчої комісії у парламентському комітеті з питань фінансів, податкової та митної політики». Таке повідомлення опублікували «Бізнес-новини з України».

Також, за інформацією Державної податкової служби, яку оголосили на цій же ТСК, сума податків, сплачених галуззю за 8 місяців 2025 року, перевищила 13 млрд гривень.

За цими числами, відсотками й мільярдами, можемо зрозуміти обсяг ринку й обсяг, скажімо так, залученості людей до азартних ігор, зокрема й нелегальних. І поширеність проблеми залежності. Для нас це означає, що реклама азартних ігор робить свою справу — залучає учасників (про психічні механізми залучення розкажу якось іншим разом), а ті відносять свої гроші. Безумовно, для більшості це розвага, але для частини гравців — особливо в наших умовах — це призведе до залежності, супутніх хвороб і станів, проблем із родинами та втратою заощаджень.

Найголовніше в цій історії — якщо базовий закон і рішення президента й РНБО хотіли захистити молодь та інші вразливі категорії від такої реклами, то весняні поправки до них, навпаки, відкрили лазівку. Медіа, і «Футбол хаб», зокрема, не порушують закону, до них не виникає жодних питань. Як і до букмекерів із їхньою рекламою — все теж цілковито законно.

От тільки саме це законодавче рішення не тільки додає грошей для медіа в ці нелегкі часи (податків не дуже додає, як ми бачимо з обсягу тіньового ринку), а й підсилює реальну соціальну хворобу.

Реклама азартних ігор у спорті мала б бути для дорослих, але поки що вона — для всіх. Місія закону не спрацювала. І допоки правова логіка не зможе збігтися з технічною реальністю, футбол у телевізорі та в ютубі залишатиметься не просто грою мільйонів, а ще й тренажером толерантності до азартних ігор.