Тенденції ринку праці: трудове насилля не готові терпіти навіть за гроші

На вітчизняному ринку праці спостерігається сталий парадокс: чимало роботодавців не можуть знайти працівників, але водночас багато людей сидять без роботи.

Як змінилися робочі відносини з початку повномасштабної війни, як часто люди звільняються внаслідок поганого ставлення керівництва і чи дійсно лояльність шефа та розумне керівництво можуть бути важливішими за зарплату? Відповіді на ці та інші запитання – у матеріалі Коротко про.

«Розкішний максимум» став «базовим мінімумом»

Протягом війни цінність людського життя зросла кратно, і ніхто більше не хоче йти «на галери», де ти раб, а твій роботодавець – власник, вважає директорка консалтингової компанії TalentMatch, HR-експертка Наталія Слинько.
- Навіть за гроші людина не хоче терпіти дурного керування, газлайтингу і регулярного трудового насилля, - каже експертка. – Багато хто швидше погодиться поступитись в зарплаті (але теж перегинати не можна, все ж таки за квартиру та їжу потрібно платити), ніж терпіти хамське ставлення на роботі. І це не тільки український тренд, просто саме у нас він дуже помітний внаслідок збільшення цінності життя, коли кожен день може стати останнім.

За словами Наталії Слинько, багато з того, що раніше було «розкішним максимумом», по факту давно стало «базовим мінімумом». До цього «мінімуму» включаються "біла" зарплата, можливість відпочивати без постійних переривань, вихідні та відпустка для відновлення, наявність зворотного зв'язку про виконані задачі, відкритий діалог із керівником про продуктивність, якість і подальший професійний ріст. А ще важливо, щоб  робота мала сенс.

На думку засновниці HR-агенції Bekar Consulting HR-експертки Домініки Іванової-Бекар, говорити, що токсичне ставлення до співробітників зросло у порівнянні з довоєнним періодом, було б не зовсім вірно: такі ситуації були й до війни.

Але суспільство змінюється, стає більш відкритим, і зараз такі ситуації частіше виносять на широкий загал, їх ширше обговорюють публічно. Водночас експертка погоджується: вищезазначені тенденції дійсно є, і вони потроху набирають силу.

- Якщо дивитися ширше, ми бачимо еволюцію парадигми мислення людини та зміну її позиції на ринку праці з об’єкта на суб’єкт, - зазначила експертка у розмові з кореспондентом Коротко про. - Більшість людей вже розуміє, що робота - це не просто джерело доходу, а й інструмент самореалізації, життєвий простір, де ми проводимо більшу частину свого часу. Я б сказала, що все більше людей усвідомлюють власну самоцінність.

Але, продовжує Іванова-Бекар, є певний життєвий контекст. Одна справа, якщо людина живе у великому місті, де є велика кількість пропозицій від роботодавців, і зовсім інша – це життя на периферії, в районних центрах та селах. Де, вочевидь, кількість платоспроможних роботодавців обмежена, і люди обирають змиритися, терпіти токсичне та навіть принизливе ставлення, бо з різних причин не готові до кардинальних змін.

На межі…

Слова експертів підтверджуються нещодавнім дослідженням кадрового порталу, аналітики якого зібрали приклади реальних не дуже приємних фраз роботодавців. Вони часто стають для співробітників межею, яку не варто перетинати.

«У нас лікарняний (відпустку) беруть тільки у крайньому випадку», «обстріл, шахеди та вибухи - це не причина запізнюватись на роботу», «визначте, що для вас важливіше - сім’я чи робота»... Тут робітники бачать неповагу до себе та свого здоров’я, маніпулювання почуттям провини («у важкі часи потрібно тримати планку»), а також применшення зусиль, які витрачаються на підлаштування до умов війни. Роботодавцям важливо бачити не лише факт присутності працівника на роботі, а й ціну, яку він за це платить, вважають аналітики. І пам’ятати: відпустка - це не бонус і не подарунок, а законне право та спосіб зберегти енергію людини.

«Ми працюємо не за гроші, а за ідею» і «навіщо вам підвищувати зарплату, ви ж живете у батьків». Роботодавцям не варто забувати, навіть якщо працівник «горить» роботою, без справедливої оплати цей "вогонь" швидко згасає.

«За дверима черга охочих на ваше місце», «вас тут ніхто не тримає». Такі фрази зазвичай з’являються тоді, коли керівник не має інших інструментів мотивації, крім тиску. Там, де не вистачає стратегії й поваги, завжди з’являються залякування.

З досвіду Домініки Іванової-Бекар, токсичний стиль управління керівника, який супроводжується переходом на особистості, входить в п'ятірку найпоширеніших причин звільнення. Інші розповсюджені причини:

• це невдоволення рівнем заробітної плати, 
• відсутність можливості кар'єрного зростання та професійного розвитку,
• негативна атмосфера в колективі,
• а також порушення балансу роботи й життя, що призводить до вигорання.

Якщо порівнювати вікові категорії, то, каже Іванова-Бекар, молодь більш чутлива до питань порушення особистих кордонів, в них більш відчутний запит на повагу, свободу, розвиток, гнучкість. Для більшості з них фрази на кшталт «будь вдячним, що тебе взагалі взяли», викликає, м’яко кажучи, подив, бо пропозицій роботи на ринку вдосталь. І у випадках, коли їх не чують або вони потрапляють в токсичні умови, вони набагато легше за старше покоління ухвалюють рішення про звільнення.

- Якщо говорити про сфери, то IT, діджитал та креативна індустрія відрізняються більш гнучкими умовами, пласкою управлінською структурою з мінімальною кількістю рівнів корпоративної ієрархії та більш здоровою корпоративною культурою, - вважає HR-експертка. - На підприємствах в сфері видобувної промисловості, виробництвах, охоронній та оборонній сфері, фермерських господарствах та, на жаль, в державних установах частіше зустрічається авторитарний стиль управління. Там трапляються ситуації, коли роботодавці зловживають своєю владою, якщо розуміють, що людина тим чи іншим чином залежить від них – як, наприклад, а ситуаціях з бронюванням для чоловіків.

- Найбільша різниця між тим, що очікує кандидат і що може запропонувати роботодавець - в сфері обслуговування: магазини, кафе, кав’ярні, різноманітні послуги, - зазначила Наталія Слинько в коментарі Коротко про. - Здебільшого це сфери з невисокою маржинальністю і високими затратами, тому історично зарплати тут низькі, але й сама робота не вимагає багато навчання. Часто жаліються кандидати в ІТ-сфері, де загалом культура вище, зарплати гідні, але при цьому буває досить токсичне середовище так званої hustle культури (образ життя, де все націлено на досягнення професійного успіху. – Авт.). Така культура організації сприяє вигоранню та виснаженню співробітників через штучний стрес, який створюють керівники.

На можна сказати, що всі відмовляться працювати в такій атмосфері, продовжує експертка. Зазвичай люди працюють і одночасно шукають іншу роботу. Звісно, вони не вкладаються в роботу, а виконують мінімум, щоб не звільнили. Водночас компанії, працюючи над продуктивністю, додають ще більше тиску на працівників, а вони, в свою чергу, ще менше залучені, і так по колу. За досвідом Наталії Слинько, близько 80% працівників готові перейти в іншу компанію. Можна тільки уявити масштаб цього явища та мотивацію до роботи таких спеціалістів.

- Частіше за все токсичне середовище створюють власники, які самі керують, але не навчаються і не розуміють, що на ринку праці вони конкурують із глобальним ринком, а не тільки з умовним ТОВ на сусідній вулиці, - підсумувала Слинько. - Статистично молодь легше звільняється «в нікуди», і не тільки тому,  що має кращі кордони, але й тому, що не має стільки фінансових зобов'язань.

Де шукати роботу

З кожним роком на ринку праці з’являється все більше каналів з пошуку роботи. Деякі з них, каже Іванова-Бекар, розраховані на широку аудиторію - традиційні джоб-сайти, такі як work.ua, rabota.ua. А деякі з них мають свою спеціалізацію, як наприклад Djinni, DOU для ІТ.

- Окрім галузі, важливе значення має і рівень посади, - зазначила експертка в розмові з кореспондентом Коротко про. - Наприклад, робітничі вакансії варто шукати на ОLX, Kabanchik.ua, але пошук роботи для керівників там буде не ефективний. Але, звісно, є й винятки.

Щодо «офісних вакансій», то пошукачам варто активно користуватися LinkedIn, звертати увагу на вакансії рекрутингових агенцій, підписуватися на відповідні телеграм-канали,  профільні групи в соцмережах, платформи – наприклад кар’єрна платформа Happy Monay та інші. Для більшої ефективності пошуку роботи оптимальним буде комбінування якомога більшої кількості каналів пошуку.

Наталія Слинько погоджується: шукати роботу потрібно всіма доступними шляхами – одного шляху, який на 100% спрацює, просто немає. Що більше людина підключає можливостей, то більшим у неї буде вибір.