Володимир Фесенко: Думаю, для місцевої влади вже підготовлено список кандидатів «на виліт»

Президент України Володимир Зеленський висловив своє невдоволення роботою місцевої влади у регіонах та містах України. І попередив - центральна влада ухвалюватиме кадрові рішення щодо місцевих посадових осіб, які не можуть чи не хочуть ефективно вирішувати критичні проблеми у регіонах. Водночас парламент ухвалив постанову, яка скасовує місцеві вибори до закінчення війни.

Журналіст Коротко про дізнавався у голови Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, що зараз реально відбувається з місцевою владою і чому до неї виникають претензії.

Взаємини центральної та місцевої влади під час війни загострилися

- Президент заявив, що місцева влада не вирішує проблем, що виникають. Це загрожує масштабними кадровими змінами для регіонів?

- Місцеві посадові особи, щодо яких президент може ухвалити кадрові рішення, - це керівники місцевих державних та військових адміністрацій. А щодо мерів президент не може приймати рішення, оскільки вони обрані на виборах, і президент не може усунути від влади жодного мера. Це можливо або за рішенням суду за наявності відповідних обставин судового вироку, або за рішенням місцевої ради, або за процедурою імпічменту, такі в нас прецеденти вже були. Щодо керівників обласних та міських державних адміністрацій, то це можна зробити за поданням Кабінету Міністрів. Тобто сам президент одноосібним рішенням зробити це не може.

– А чому саме зараз виникли претензії?

- Перше, що спадає на думку як пояснення цього, - це недавня ситуація в Одесі, коли ціла родина загинула внаслідок повені. І такі трагічні наслідки значною мірою були пов'язані з тим, що саме місцева влада не здійснила профілактичних дій для того, щоб не допустити такої трагедії. Також було обурення громадськості, були звернення до депутатів, президента, що треба вживати відповідних заходів, якось реагувати на цю ситуацію.

До речі, можливо, йдеться не лише про претензії до мера Геннадія Труханова, а й до місцевої адміністрації. Подивимося, на кого буде покладено відповідальність. Це перша обставина, і ситуація пов'язана з конкретним містом, з конкретними керівниками.

Друге, що викликало невдоволення президента, - ситуація в деяких прифронтових регіонах, де, на жаль, місцева влада теж виявилася не на висоті у питаннях, пов'язаних із фортифікаційними спорудами. Це, на жаль, давня проблема. Ну і з погляду пріоритетності: коли замість того, щоб допомагати військовим та вирішувати надзвичайні питання, пов'язані з російськими ударами по мирному населенню, по об'єктах інфраструктури, місцева влада займалася іншими справами.

Але слід визнати, що взаємини центральної та місцевої влади під час війни загострилися. Це пов'язано і з певним протистоянням у низці регіонів між військовими адміністраціями та місцевою владою - органами місцевого самоврядування, зокрема й деякими мерами.

До речі, зазначу, що, за даними Асоціації мерів міст України, рішеннями судів було усунуто п'яту частину мерів під час війни. І порівняно з мирними часами, таких прецедентів побільшало. Часто були різні причини: коли хтось із мерів формально виїжджав у закордонні відрядження під час війни, а реально займався іншими речами, наприклад, виїжджав на відпочинок.

- Чи є приклади успішної співпраці місцевої влади з військово-цивільними адміністраціями?

- Так, звичайно. Є чимало прикладів, коли мери великих міст нормально взаємодіють із державними адміністраціями і не мають проблем у відносинах із центральною владою. Наведу приклади – це Харків, Львів, Дніпро. Мер останнього, Борис Філатов, навіть за всієї своєї специфіки, під час війни працює та співпрацює з державними адміністраціями нормально, і там немає якихось протистоянь та конфліктів. Тобто я не узагальнював би тут, що повсюдно йде ледь не війна центру з місцевою владою.

Але є політичні конфлікти голів місцевої влади із центром. Наприклад, це протистояння мера Києва Володимира Кличка з Офісом президента.

А загалом зараз під час ескалації війни виявляються і деякі слабкості, і неефективність окремих місцевих керівників, що і стало причиною невдоволення президента. Який вирішив у такий спосіб простимулювати та активізувати роботу місцевої влади та нагадати, якщо вона не буде належним чином виконувати свої обов'язки, то можуть бути й кадрові рішення.

Повноваження місцевої влади урізали лише на час воєнного стану

- Які і де конкретні кадрові рішення можуть відбутися після претензій президента?

- Я вже назвав місто, де найбільш загострена ситуація у цьому плані, – це Одеса. За мером Трухановим числяться антикорупційні розслідування і навіть кримінальні справи.

 Щодо керівників місцевої держадміністрації також можуть бути зроблені висновки. Може, і в інших регіонах буде ухвалено якісь кадрові рішення. Я знаю, що у Кабінеті Міністрів ведеться моніторинг чи конкретна перевірка діяльності керівників місцевих адміністрацій. І цим зараз займається не лише Офіс президента, а й віцепрем'єр Олексій Кулеба, який в уряді займається місцевою владою. І я думаю, є список кандидатів "на виліт" у двох примірниках. Один - в Офісі президента, інший у Кабміні, у Кулеби. Наскільки вони ідентичні – питання відкрите. Але масових звільнень не буде.

Я думаю, що президент Зеленський висловив свої претензії регіонам більше для страху, для того, щоб привести до тями різних місцевих керівників.

- Зараз за фактом місцевій владі урізали як їхні повноваження, так і фінансування. Коректно в такому разі висувати їм претензії?

- Повноваження, зокрема й бюджетні можливості, справді урізали. Але насправді це правильно в умовах воєнного стану. Я нагадаю, що в нас були ситуації, коли місцева влада почала використовувати кошти, м'яко кажучи, не для зміцнення оборони країни. Хтось стадіони почав будувати під час війни, хтось активно починав займатися озелененням та різними іншими не найактуальнішими комунальними питаннями. Навіть у тому числі й на Донбасі, у прифронтовій зоні, було багато повідомлень, коли місцева влада витрачала гроші на висаджування квітів та фарбування бордюрів.

Тому ті обмеження, які було зроблено, - це правильне рішення, зокрема, під тиском громадськості. Бо в нас і так зараз грошей не вистачає у бюджеті, і їх треба перерозподіляти переважно на оборону. І тому місцеві військові адміністрації і розпоряджаються бюджетами та де-факто обмежують можливості місцевої влади. Це такі міста, як Херсон, Миколаїв, Харків, Суми, Чернігів, я вже не говорю про Донбас.

Хороший мер завжди порозуміється з держадміністрацією та центральною владою

- Чи достатньо зараз повноважень і можливостей у місцевої влади, щоб вирішувати місцеві проблеми?

- Я думаю, що все залежить від статусу мера і від того, наскільки він контролює ситуацію у місті та наскільки він ефективно діє. Ось нещодавно я читав інтерв'ю мера Львова Андрія Садового, тож у ньому він більше скаржився на «попередників», а не на Зеленського. Тому що у нього нормальні стосунки з місцевою адміністрацією та з центром.

Це при тому, що він, напевно, теж має брак бюджетних коштів. Але такі постаті з великим політичним досвідом, які є ще й сильними господарниками, вони вміють вирішувати проблеми з центральною владою.

Або мер Харкова - Ігор Терехов, у нього зараз один з найвищих рейтингів. При тому, що це прифронтове місто, де є військова адміністрація, з якою він налагодив добрі стосунки. Голова Харківської військової адміністрації Олег Синегубов залишається на посаді з 2022 року, і у нього із Тереховим нормальні стосунки. Тобто вони вміють знаходити спільну мову та разом вирішують проблеми.

– Центр хоче скинути на місцеву владу вручення повісток та мобілізацію загалом. Правильно це?

– Ця дискусія триває вже не один рік. Дехто вважає, що місцева влада самоусунулася від цього, хоча це їхній обов'язок згідно із Законом «Про військовий стан». Але вони не хочуть цим займатися, а інколи просто заважають роботі ТЦК, що видно з інформації про це в деяких західноукраїнських невеликих містах. Тому що зараз це непопулярно. Але це неправильно.

Тому що за законом місцева виконавча влада, у тому числі й місцеві ради, мери міст мають сприяти ТЦК у проведенні мобілізації. А вони не хочуть цього робити, бо бояться втратити своїх потенційних виборців.

Тому тут, як і у випадку зі згаданими мерами, все залежить від того, як себе мер поставить, як він вибудує свої стосунки, зокрема, з керівниками військових структур.

Адже йдеться не про те, що тепер цим займатиметься виключно місцева влада. Ні, вони мають просто допомагати ТЦК.

Місцеві вибори відбудуться лише після війни

- До Ради внесено законопроєкт 13150, який обмежує повноваження органів місцевого самоврядування та передає їх до рук виконавчої влади. Чому він з'явився і що може спричинити?

- Я думаю, що це відображає позицію Кабміну та, можливо, Офісу президента. У разі війни необхідна мобілізація всіх ресурсів з метою оборони. Ми знаємо, що є нестача бюджетних коштів, потрібна мобілізація матеріальних ресурсів. І у нас згідно із Законом «Про військовий стан» передбачається, у тому числі, й тимчасове вилучення (з подальшою компенсацією) матеріальних ресурсів, автотранспорту, палива, будматеріалів у військових цілях.

Це закон передбачає, але у більшості випадків це не використовується. А оскільки відбувається ескалація війни, то в Кабміні, можливо, вважають, що військово-цивільним держадміністраціям не вистачає повноважень і їх треба посилити. І це об'єктивні передумови цього законопроєкту. Інша річ, що треба прописати в законі і чітко позначити, що він матиме тимчасовий характер на час воєнного стану, потім усі повноваження місцевій владі буде повернуто.

- На місцях подекуди вже розпочався процес залучення виборців, це означає, що вибори розпочнуться саме з місцевих рад?

- Насправді це дуже просто пояснюється. У нас вибори до місцевих рад були заплановані на кінець жовтня. І хоча згідно із законом про воєнний стан вибори заборонені, деякі політики почали готуватися до них інерційно, за звичкою.

Різні місцеві начальники та ті, хто хотів би стати або мером, або депутатом, вони розпочали кампанію. З одного боку, це було очікування, що ось-ось закінчиться війна, а з іншого – календарна дата місцевих виборів. І лише влітку Центрвиборчком сказав, що виборів не буде. Але все одно очікування залишилися.

– А коли реально можна провести місцеві вибори?

- Загальна відповідь на це питання – після завершення війни. А от коли і які вибори проводити, їхній алгоритм - президентські, парламентські чи місцеві, то тут ще немає ясності. Зараз точаться дискусії у високих кабінетах та в експертному середовищі.