Зарплати освітян: чому навіть збільшення на 50% не рятує ситуації

Минув черговий День вчителя з традиційними осінніми букетами, купою щирих і не дуже привітань, жмутком традиційних обіцянок покращення життя працівникам освіти. Як відомо, за урядовими очікуваннями, середня зарплата освітян наступного року має зрости аж на 50%. Звучить непогано. Але погляньмо на суми, до яких ці відсотки додаватимуться, щоб реально подивитися в очі викликам, які постають перед українськими освітянами.

В умовах триваючої війни та економічної кризи освіта в Україні стикається з численними викликами і проблемами, серед яких оплата праці освітян займає одне з центральних місць.

Низькі зарплати, найменші серед усіх бюджетників, призводять до значного відпливу передусім молодих кадрів, зниження престижу професії та критичного погіршення якості освіти.

2025 року медіанна зарплата шкільних вчителів становить лише 12 500 грн. У викладачів вищих навчальних закладів (ВНЗ) ситуація подібна: базові оклади коливаються від 9 894 грн для асистента до 12 909 грн для професора. Так, із надбавками, втім, вони не компенсують ані інфляції, ані значного навантаження. Розглянемо ключові проблеми для шкільних вчителів і викладачів ВНЗ, спираючись на актуальні дані та думки експертів.

Проблеми оплати праці шкільних вчителів

Шкільні вчителі в Україні стикаються з хронічною недооцінкою своєї праці, що виявляється в низьких зарплатах, невідповідності оплати навантаженню та відсутності мотивації для молоді вступати в професію. За результатами міжнародного дослідження, проведеного Центром соціальних змін і поведінкової економіки у співпраці з Deloitte та OECD, 61% українських респондентів вважають низьку оплату праці однією з ключових проблем вчителів порівняно з 46% у світі (дослідження охопило 14 країн, включаючи Україну). Лише 20% українців вважають, що педагоги отримують справедливу оплату, тоді як у світі цей показник сягає 44% серед вчителів.

У вересні 2025 року медіанна зарплата вчителів зросла до 12 500 грн, що на 8,7% більше, ніж 2024-го (11 500 грн), але однаково залишається однією з найнижчих у країні. Для вчителя першої категорії з надбавками зарплата становить близько 13 906 грн, а вищої категорії — 14 759 грн.

Це вдвічі менше за середню зарплату по Україні (26 499 грн у липні 2025-го) і значно нижче, ніж у сусідніх країнах. Наприклад, у Польщі вчителі заробляють в еквіваленті 57 000–83 000 грн.

Якщо порівнювати з іншими педагогічними посадами, то ситуація подібна: вихователі дитсадків отримують 14 500 грн (+11,5% до 2024-го), репетитори — 400 грн за годину (+33%). Але навіть таке зростання не компенсує інфляції та збільшення цін на життя.

Зарплата не відповідає обсягу обов’язків: вчителі займаються не тільки уроками, а й гуртками, заходами, паперовою роботою, комунікацією з батьками та адаптацією до воєнних умов (робота в укриттях, підтримка дітей із травмами). Більш як 30% респондентів зазначають емоційне вигорання, а 37% — нестачу поваги до професії. Молодь уникає професії вчителя через «неконтрольованих дітей, байдужість батьків і знецінення», як зазначають у соцмережах. А шалене навантаження і бюрократія виснажують тих, хто таки ризикнув піти у професію.

За два роки війни 40 тисяч вчителів залишили професію, а до 2030-го ще 40% планують піти. Причини все ті ж самі — низькі зарплати та емоційне навантаження. На жаль, в Україні дедалі менше людей хочуть бути вчителями. Лише 21% українців вважають професію престижною проти 53–64% у світі. Лише 13% опитаних громадян вважають, що держава підтримує вчителів, порівняно з 45% у світі.

2025-го вчителям запровадили доплату за несприятливі умови: 1 300 грн із січня, 2 600 грн із вересня. Не надто щедро, та хоча б щось, але вчителі скаржаться на затримки навіть цих крихт: «З січня 2025-го уряд обіцяв доплату в 1000 грн усім вчителям. Уже десятий місяць, а доплат нема». Це загострює критику влади в професійному середовищі: «Кабмін заявив, що не може підвищити зарплату вчителям, бо гроші є лише на армію... Верх цинізму! На збільшення з/п поліції, держслужбовцям (середня в ЦОВ 63 тис.) гроші знайшлися!».

Урядові обіцянки на 2026-й — підвищення в два етапи на 50%: з 1 січня 2026 року на 20%, з 1 вересня на 30% (до 20 тис. грн середньої). Це викликає серед освітян справедливий скепсис : «Зараз зарплата 12500 тис., буде 18750 тис. А середня по країні у вересні 2025-го була 25500 грн?!». Ніде правди діти, вони праві, як були серед замикаючих за зарплатами, так і залишаться.

Проблеми оплати праці викладачів ВНЗ

Викладачі університетів також страждають від низьких зарплат, відкладених реформ і дефіциту кадрів, особливо в технічних напрямках. Система оплати досі базується на Єдиній тарифній сітці. Реформу системи, передбачену постановою №822, відкладено через війну, і раніше, як через рік після її припинення, не почнеться. Тож і у ВНЗ стан справ не найкращий.

Структура та рівень зарплат ВНЗ.

Базові оклади (2025):

асистент: 9 894 грн;
викладач: 10 639 грн;
старший викладач: 11 384 грн;
доцент: 12 129 грн;
професор: 12 909 грн;
завідувач кафедри (професор): 13 654 грн;
ректор: 15 462 грн.

З надбавками: за кандидата наук — 15%, доктора — 25, звання доцента — 25, професора — 33, вислугу — 10–30%. Чистими доцент (з надбавками) отримує близько 14 943 грн, професор — 18 191 грн. Погодинна оплата: 91–344 грн/год. залежно від посади та рівня.

Гідне життя, престиж? Про що ми?! Ці оклади нижчі за законодавчі норми: згідно із статтею 61 Закону «Про освіту» посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікації (вчителя-початківця, асистента) має бути не меншим за три мінімальні зарплати, тобто як мінімум 24 тис. грн, а він зараз менший удвічі.

У ВНЗ гострий дефіцит у інженерних спеціальностях через скорочення кількості студентів. «Університети без наукової роботи не зможуть утримувати кадри, що загрожує масовими звільненнями викладачів», — зазначає ректор одного з провідних київських ВНЗ. Критично низькі зарплати посилюють відплив подібно до шкільної освіти.

Нові умови оплати не запрацюють 2025 року, оклади залишаться на рівні 2024-го. Плани на 2026 рік фактично жодних змін не передбачають. При цьому профспілки критикують обмеження погодинної роботи. Влада пояснює гальмування змін війною...

***

Проблеми оплати праці освітян в Україні — це не тільки знущально малі зарплати, але й системна недооцінка і зневага професії, що призводить до значного відпливу кваліфікованих кадрів і критичного зниження якості освіти. Для шкільних вчителів ключові виклики — емоційне вигорання та війна, для викладачів ВНЗ — відкладені реформи та дефіцит кадрів у технічних галузях. Обіцяне підвищення на 50% у 2026-му, звісно, буде кроком уперед, але дуже маленьким, ледь помітним. Без комплексної реформи й докорінної зміни ставлення держави до освіти ситуація не зміниться. Галузь освіти занепадатиме, охочих отримувати її в Україні ставатиме дедалі менше, конкурентну боротьбу за молодь буде остаточно програно. Країна, що пережила найчисленнішу міграційну хвилю, може й не оговтатися. Тож хоч би які складні часи ми переживали, фінансувати освітян за залишковим принципом не можна, адже за такого підходу країна ризикує втратити майбутнє.