Сам на сам з війною: як вторгнення РФ поставило на межу психіатричну допомогу в Україні

Сьогодні, 10 жовтня — Всесвітній день психічного здоров'я. Це нагода говорити відкрито про те, що часто залишається поза увагою: про внутрішні страждання, мовчазні тривоги, пережитий біль. Особливо в контексті України — країни, що вже багато років живе в умовах війни, руйнувань та невизначеності.

Наслідки збройного конфлікту накладають глибокі психологічні шрами на кожного — і дорослого, і дитину. Нині за оцінками ВООЗ, один із чотирьох українців може зіштовхнутися з психічними розладами — такими як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, тривога чи розлади через вживання психоактивних речовин.

Також дослідження показали, що серед внутрішньо переміщених осіб поширеність ПТСР сягає близько одної третини, а депресія — майже в п'ятій частині випадків. Важливо: багато людей, які потребують психологічної допомоги, не звертаються по неї або не мають до неї доступу через відсутність ресурсів, стигму чи логістичні бар'єри.

Психіатрична допомога в Україні у кризі

За словами військового психолога, кандидата психологічних наук Максима Реуцького, система психіатричної допомоги в Україні перебуває в стані глибокої кризи. За останні десятиліття великі державні психіатричні заклади — лікарні, відділення, районні психо-наркодиспансери — були значною мірою знищені. Багато з них втратили свої будівлі через продаж земельних ділянок або переформатування в загальні медичні центри чи відділення первинної допомоги. Цей процес, за словами Реуцького, залишив Україну без міцної інфраструктури для надання психіатричної допомоги, що змушує створювати нову систему практично з нуля.

"Нова інфраструктура формується переважно за рахунок невеликих центрів, які часто функціонують на волонтерських засадах або за підтримки міжнародних донорів, таких як USAID. Проте ці ініціативи є фрагментарними й нестабільними через залежність від зовнішнього фінансування, яке може припинитися раптово. Велике знищене, маленьке — нестабільне", — підкреслює експерт, вказуючи на критичну вразливість системи.

Однією з ключових проблем є відсутність адекватного законодавства про психіатричну допомогу. Реуцький наголошує, що нинішня система не дозволяє ефективно вирішувати ситуації, коли люди з психічними розладами становлять загрозу для себе чи оточення. Наприклад, шпиталізація таких осіб можлива лише за їхньої добровільної згоди або в крайніх випадках, коли є пряма небезпека. Це призводить до інертності системи: навіть у випадках явних порушень поведінки, як-от коли людина з психічними розладами ходить голяка по вулиці, потрібні численні звернення до поліції та швидкої, щоб домогтися шпиталізації.

"Ця інертність ускладнює доступ до допомоги, особливо для вразливих груп, таких як пенсіонери, які страждають від вікових психічних розладів. Через брак коштів вони часто залишаються без належного лікування, що може створювати ризики не лише для них, а й для оточення — наприклад, через необережне поводження з газом чи електрикою в побуті", — каже Фокусу Реуцький.

Психіатричні заклади в Україні: війна та комерція

Ще одна проблема — комерціалізація психіатричної допомоги. Якісне лікування доступне переважно в приватних клініках, які орієнтуються на платоспроможних клієнтів. Це залишає малозабезпечених, зокрема пенсіонерів, без належної підтримки.

Реуцький зазначає, що сучасна психіатрія стала гуманнішою завдяки новим препаратам і підходам, але стигма навколо психіатричної допомоги досі заважає людям звертатися по допомогу. Як психолог, він активно працює над руйнуванням стереотипів, пояснюючи, що психотерапія та фармакотерапія можуть давати швидкі й ефективні результати.

На думку експерта, війна значно посилила кризу психіатричної системи. Реуцький прогнозує, що після її завершення Україна зіткнеться з напливом людей із посттравматичними стресовими розладами, залежностями та іншими психічними проблемами. Тисячі ветеранів повернуться з бойових дій із травмами, залежностями від алкоголю чи інших речовин, які використовувалися для полегшення фізичного чи душевного болю. Цивільне населення, зокрема діти, також страждає від тривожних розладів, порушень сну та страхів, спричинених обстрілами та іншими наслідками війни.

Нинішня система, за словами Реуцького, не готова впоратися з таким обсягом пацієнтів.

"Залишки психіатричних закладів не зможуть "перетравити" тисячі людей, які потребуватимуть тривалої психологічної та медичної підтримки. Наркологічна допомога, яка могла б вирішувати проблему залежностей, також обмежена: ефективне лікування здебільшого зосереджене в приватних клініках, де застосовують методи, як-от кодування, але їхня доступність і результативність залишаються низькими", — додає Реуцький.

Психічна підтримка в Україні: перспективи надання допомоги

Реуцький прогнозує, що найближчі 10 років психіатрія стане однією з найзатребуваніших медичних спеціальностей в Україні. Для підготовки до цього необхідно:

• Реформувати освіту: збільшити кількість фахівців із психіатрії та наркології через цільові програми в медичних вишах.
• Створити законодавчу базу: ухвалити закон про психіатричну допомогу, який спростить шпиталізацію в критичних випадках і захистить права пацієнтів.
• Зміцнити інфраструктуру: розвивати стабільні державні центри психіатричної та наркологічної допомоги, зменшивши залежність від волонтерських ініціатив і донорських коштів.
• Боротися зі стигмою: проводити інформаційні кампанії, щоб популяризувати звернення до психіатрів і психологів.
• Підготуватися до післявоєнного періоду: створити спеціалізовані програми для ветеранів і цивільних із ПТСР та залежностями.

Нагадаємо, що з 1 січня 2026 року в Україні стартує програмабезкоштовних медичних чекапів через "Дію" для громадян від 40 років. Вона передбачає ранню діагностику серцево-судинних хвороб, діабету та психічних розладів.

Також Фокус писав, що внаслідок масованої російської атаки на Київ 28 вересня постраждавІнститут кардіології імені академіка Стражеска, де загинули люди. Руйнувань через обстріл зазнали одразу кілька поверхів будівлі та кілька відділень.