"Трон: Арес" рецензія: Джаред Лето став програмою і застряг між світами

У 2010 році вийшов більш ніж "їстівний" апдейт картини Джеффа Косинські, все з тим же Джеффом Бріджесом, щоправда, вже на другорядних ролях. А головні ролі в "Троні: спадщина" зіграли Гаррет Гедлунд і Олівія Вайлд. Через 15 років продюсери вирішили повернутися до сюжету, далекого від поняття "побитий", і створили третю частину — "Трон: Арес".

Фокус подивився цей до мозку кісток цифровізований бойовик і розповідає про нього.

Про що фільм "Трон: Арес" 2025 року

Мільярдер Джилліан Діллінджер (Еван Пітерс) — глава великої хай-тек компанії марить ідеєю створювати солдатів буквально з молекул повітря. У нього вже є початкова версія або дослідний зразок — програма Арес (Джаред Лето). Але є нюанс: усі програми, перенесені з цифрового всесвіту в реальний, розпадаються протягом півгодини.

Діллінджер перебуває в пошуках того самого "коду сталості", колись створеного програмістом Кевіном Флінном (Джефф Бріджес). Код захований на одному з численних серверів Флінна.

Нова глава компанії Флінна — Єва Кім теж шукає цей код, з метою збереження миру і всього доброго заради всього хорошого.

Цього разу не люди рвуться в цифровий світ, а саме програми обмірковують стратегії прориву у світ людей.

Усередині самої Сітки (так сценаристи у всесвіті "Трону" називають світ програм), ці самі програми ганяють на чорно-червоних мотоциклах.

У картині немає хитрощів ШІ адже, так чи інакше, творці картини явно хотіли зробити відсилання до оригіналу 1982 року. Ігнорувати базову ідею не хотіли. У підсумку весь пойнт картини обертається навколо штампування і цифрового розмноження чого б то не було. Конфлікт — тільки в цілях застосування цих технологій штампування або, якщо хочете, умовного 3-Dпринтера.

Більшу частину екранного часу, очікувано, займають круті погоні на мотоциклах, що світяться, світловими трасами (втім, багато хто з нас заради них і прийшов на фільм). Загалом, їх у картині багато, не розчаруєтеся.

Із сюрпризів — маму Діллінджера грає Джилліан Андерсон. Можна додумати, що референсами цих героїв стали Ілон Маск (куди ж тепер без нього) і його мати — Мей. Ці образи занадто очевидні, щоб щодо них вибудовувати полеміку.

Сам Арес (Джаред Лето) спочатку говорить комп'ютерним голосом, потім у нього з'являється міміка, він набуває повністю людського вигляду. Далі він вчиться жартувати і грубіянити. Загалом і в цілому, Лето вдалася ця роль. А яка роль йому не вдалася?

Якщо говорити про Ґрету Лі, здається, їй було не особливо затишно в амплуа гіпер-позитивного глави айті-корпорації. Напевно, ніхто, і Грета зокрема, всерйоз не вірить, що такі існують.

Джеффа Бріджеса шанувальники франшизи тут побачать. І сцена з ним має доволі величний вигляд. Щоправда, її варто було б трохи більше наповнити смислами, а не лише візуалом заради відсилання до оригіналу.

На окрему увагу заслуговує саундтрек до фільму. До минулого "Трону" його написали DuftPunk, і вийшов він, без перебільшення, дуже успішним.

Цього разу за музичний вайб картини відповідали Nine Inch Nails, і можна констатувати, що вийшло ще яскравіше.

Усім відомо, що фанатські фільми знімають для фанатів, і режисер "Трон: Арес" — Йоакім Реннінг ("Малефісента") явно про це теж чув. У продовженні франшизи дотримані всі ключові коди історії, улюбленої мільйонами. Ось ці мільйони і підуть побачитися зі старим Джеффом Бріджесом.

Нагадаємо, раніше Фокус розповідав, якою вийшла чорна комедія "Одна битва за іншою" з Леонардо ДіКапріо в головній ролі.

Ми також розповідали про фільм "Еддінгтон" режисера Арі Астера, у якому на тлі пандемії коронавірусу розгортаються пристрасті в маленькому містечку в пустельному штаті Нью-Мексико.