Залишатися чи повертатися? Євросоюз дає українським біженцям два роки на роздуми

ЄС планує завершити тимчасовий захист для українців у 2027 році. Рада ЄС схвалила офіційні рекомендації для країн-членів: як організовувати ефективне повернення українців додому та яким чином видавати дозволи на проживання тим, хто планує залишитися в ЄС. Така нагода випаде лише тим, хто виконає певні умови: робота, навчання, освіта, родинні обставини і т.д. 

Звістка про закінчення тимчасового захисту, а значить легального перебування в країні, доступу до соцвиплат, ринку праці за спрощеними процедурами, змушує українців визначатися. Тим, хто хоче «зачепитися», але досі сподівався якось перечекати, доведеться шукати роботу, вчити мову країни перебування. 

Чи закінчиться війна у 2027-му – невідомо? Але європейські країни вже зараз скорочують соціальну допомогу і мотивують українців інтегруватися та працювати. 

Уряди країн ЄС декларують: разом з Україною розроблятимуть програми повернення українців додому. Натомість деякі держави почали надавати дозволи на проживання у себе ще з минулого року, бо війна триває, українські біженці працюють, сплачують податки і страхові внески, часто значно вищі за їхнє утримання, і докладаються до створення ВВП країн перебування. За даними Організації з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), внесок українських біженців у щорічні темпи зростання ВВП європейських країн – від 0,2% до 2,7% (найбільша частка у ВВП Польщі, за даними Deloitte). 

Громадська ініціатива «Голка» проаналізувала, що буде з українцями в Польщі, Німеччині та Чехії (країнах, які прийняли найбільшу кількість біженців), як інтегрують українців інші країни ЄС та як антиукраїнські настрої впливають на всі ці процеси.

Польський бізнес «молиться» на українців 

У той час, коли політики та російські пропагандисти продовжують підігрівати польське суспільство антиукраїнським хейтом і провокують нові напади на українців, польський бізнес «молиться», аби українці і надалі працювали. Польська економіка увійшла до 20-ти найбільших світових не без допомоги і трудових мігрантів з України, і біженців. За словами ексміністра зовнішньоекономічного співробітництва Польщі Марчіна Свенцицького, кожне п’яте підприємство може «зіткнутися з величезними труднощами, якщо б з’ясувалося, що українські працівники більше не можуть працювати чи мусять виїхати». 

Президент Польщі Кароль Навроцький попри антиукраїнські заяви таки підписав закон, який продовжує легальний статус перебування українських біженців до 4 березня 2026 року. Але соціальну допомогу тепер зможуть отримати лише ті українці, які працюють, а їхні діти ходять до польської школи. Винятком стануть батьки з дітьми з інвалідністю.

Скасування соцвиплат 800+ та безкоштовного медичного забезпечення для непрацюючих українців в першу чергу ставить під загрозу перебування багатодітних матерів та людей старшого віку, які не мають змогу йти на роботу (допомога «800+» виплачується щомісяця в розмірі 800 злотих на одну дитину – приблизно 9 тис. грн). 

Голова правління фундації «Україна» Артем Зозуля розповідає, що станом на липень у шелтерах проживало 26 тис. українських біженців, серед яких є багато людей, які тепер не отримуватимуть виплати: «Турбота про них або ляже на плечі місцевого самоврядування, або вони змушені будуть повертатися в Україну чи рушати далі в Німеччину та інші країни». 

Українці, які хочуть і після березня 2026 року залишитися в Польщі мають п’ять місяців, аби подати документи на карту побиту – дозвіл на тимчасове перебування у Польщі.

«Це значно збільшить навантаження на відомства, які і так завалені заявами і повільно працюють», – зауважує Зозуля.

Натомість значна частина українських біженців у Польщі, ймовірно, залишаться там навіть у разі припинення вогню з Росією саме через хорошу інтеграцію у польський ринок праці. Це підтверджують і дані міжнародного агентства Fitch Ratings

Німеччина залишатиме українців дефіцитних професій?

Після повномасштабного вторгнення Німеччина випередила європейські країни за кількістю прийнятих українських біженців. Наразі в країні перебуває 1,2 млн біженців. До Німеччини ще у 2023 році стали «перетікати» також українські біженці з Польщі. Німці пропонували вищі соціальні виплати: у вересні 2025 року виплати становили 502 євро на людину, сімейна пара – 900 євро на двох, безкоштовне житло. Все це дозволяло багатьом утримувати себе без необхідності виходити на роботу. Українці стали другою за чисельністю іноземною групою в Німеччині після турків. Більшість біженців – жінки, часто з вищою освітою, багато зі Сходу і Півдня України.

Після вторгнення німецький ринок праці вперше відкрився не тільки для доглядальниць за людьми старшого віку чи медсестер з України. Без дозволів на роботу можна влаштуватися на німецькі підприємства. Спочатку на низькокваліфіковану роботу почали брати українців без базових навичок володіння німецькою мовою, яку чиновники спонукали вчити паралельно. 

Натомість на практиці з’ясувалося, що німецькі роботодавці не готові масово працевлаштовувати українців без розмовної німецької. І навіть на вакансіях, які не потребують досвіду роботи українцям доведеться конкурувати з поляками чи румунами, які приїхали сюди на заробітки. В результаті в Німеччині працевлаштовано 39% українських біженців.

Мова залишається ключовим бар’єром для визнання кваліфікації, особливо для зарегульованих професій (медсестри, техніки тощо). Більшість наших працює нижче своїх «українських кваліфікацій». 

Що буде далі? Німецька влада вже заявляє: урізатимуть соціальні виплати. Наразі неповоротка бюрократична Німеччина не пропонує якихось ноу-хау для українців після 2027 року. 

Дослідниця медичної політики (того, як працює медицина в Німеччині) і міграції Олена Слободьян переконує: хоча 24-й параграф (тимчасовий захист у Німеччині) дає багато прав, але майбутнє статусу – невизначене: «Ймовірно, українці, які працюють на некваліфікованих вакансіях, не зможуть залишитися, бо з такою роботою отримати візу не можна. Короткострокові кваліфіковані роботи дають право на візу, але це дуже дискомфортно для самих мігрантів. Робоча віза видається лише на строк робочого контракту, часто без додаткового часу, щоб знайти наступну роботу. І це теж дає відчуття нестабільності і невпевненості. Самі біженці напевно захочуть залишатися, бо тут переважно люди з південних і східних областей, в яких в Україні невизначене майбутнє».

У довгостроковій перспективі Німеччина має інтерес утримати українських мігрантів, особливо в дефіцитних професіях, але реалізація цього складна через законодавчі, соціальні та політичні бар’єри. Робитимуть ставку на людей з професійними кваліфікаціями, знанням мови і тих, хто володіє дефіцитним фахом. Найбільше шансів працевлаштуватися – у водіїв, інженерів, вчителів, айтівців. Тут, з одного боку, важко підтвердити свої українські дипломи, з іншого – у Німеччині розвинена система перекваліфікацій для людей, які хочуть опанувати нову затребувану на ринку професію. Цим можуть скористатися українці, які мають вищу освіту і захочуть залишитися в країні. 

«Натомість, у людей з інвалідністю і літніх небагато варіантів залишитися. А також складно буде тим, хто працює в соціальній і гуманітарній сфері, оскільки тут і німцям важко знайти роботу», – пояснює Олена Слободьян.

Чехія встановлює суворі правила для українців

Чехія одна з перших запустила торік пілотний проєкт повернення українців додому: пропонувала оплатити 400 автобусних квитків, якою скористалося лише 11 людей. Зараз в Чехії зареєстровано майже 384 тис. українських біженців, з яких працює 160 тис. Чехія – третя в Європі за кількістю українських переселенців. 

У Міністерстві внутрішніх справ цієї країни пояснюють: українці, які мають тимчасовий захист, можуть ще півтора-два роки залишитися в такому самому режимі і після закінчення війни чи в разі перемир’я. 

Віцепрем’єр-міністр і міністр внутрішніх справ Віт Ракушан говорить, що чеський уряд постав перед складною задачею: «Ми справді перебуваємо в морально тяжкій ситуації, бо близько 65-70% українців, які тут у нас живуть, кажуть, що хочуть тут залишитися. Але коли я веду переговори з делегацією президента Володимира Зеленського, я сиджу навпроти нього, а пан президент каже: «Будь ласка, робімо все для того, щоб мотивувати людей до повернення назад до України, бо понищена країна буде потребувати кожних рук». 

У Чехії створили можливість для біженців подаватися на спеціальний дозвіл спочатку на п’ятирічне перебування. Після цього українці матимуть право отримати дозвіл на постійне проживання. Але оскільки Україна хоче повертати своїх назад, чиновники висунули такі вимоги для отримання дозволу, які багатьом українським біженцям виконати складно.

Головна стосується необхідності отримувати певні доходи: прохач має за рік заробляти принаймні 440 тис. крон (майже 880 тис. грн), тобто приблизно 36 600 крон за місяць (приблизно 73 тис. грн). А, наприклад, мати з дитиною має заробляти 45,8 тис. крон за місяць, із двома дітьми – 55 тис. З’ясувалося, що переважна частина біженців стільки не заробляє. Тому з 80 тис. біженців, що вже подали заявки, тільки 15 тис. біженців мають шанси на отримання дозволу на перебування. Для чеських урядовців це стало несподіванкою, тому умови можуть переглянути. 

Чехи визнають: українці – скарб для економіки. Біженці сплатили до бюджету країни 616 млн євро податків і внесків у першій половині цього року. Ця сума вдвічі перевищує розмір витрат на їхнє утримання. 

Міністр праці Чехії Маріан Юречко констатує: чеська економіка стикнеться із серйозними проблемами, якщо значна частина українців поїде додому. 

Для успішної інтеграції українців на чеський ринок праці ключовою є чеська мова. Речниця з українських питань Центру зайнятості Чеської Республіки Наталія Косякова, розповідає, що кількість українців, які в Чехії працюють, постійно зростає. Вона сама приїхала з мамою до Чехії після повномасштабного вторгнення, опанувала мову і тепер працює у цій службі.

«Центр зайнятості пропонує безкоштовні курси чеської мови, які пройшло вже понад 26 тис. осіб з тимчасовим захистом. Великим викликом для іноземців є знайти саме кваліфіковану роботу, однак і тут ми бачимо деякий позитивний тренд. Завдяки вивченню чеської мови українцям вдається отримувати кваліфіковану роботу, знаємо такі приклади. До того ж, готуємо кілька додаткових програм, які мають підтримати працевлаштування кваліфікованих іноземців», – ділиться Наталія Косякова. 

Якою надалі буде чеська політика стосовно українців? 3-4 жовтня в країні відбулися парламентські вибори. 34,51% голосів набрала партія євроскептика Андрія Бабіша «Акція незадоволених громадян» (ANO), який негативно ставиться до підтримки України. Бабіш закликав завершити чеську ініціативу з постачання Україні артилерійських снарядів, заявляючи, що вона надто дорога. До парламенту також потрапить партія «Свобода і пряма демократія» (SPD). Одна з її вимог: у Чехії зможуть залишитися лише ті українці, які працюють на роботах, непривабливих для місцевого населення. Тож, умови перебування для українців можуть стати жорсткішими.

Як «залишатимуть» українців в інших країнах Європи?

В Іспанії будь-який українець, що хоче отримати дозвіл на проживання, може це зробити на підставі роботи чи підприємницької діяльності. Такі дозволи дають на рік або на три, завжди з можливістю поновлення. Для українців з тимчасовим захистом, ще у травні іспанський уряд запровадив можливість переходу з тимчасового захисту на інші види резиденції. Але механізму, як саме це відбуватиметься, поки що нема.

«Уже зараз українці, які мають тимчасовий захист, можуть отримувати дозволи на проживання, якщо вони претендують на висококваліфіковану роботу, а також працюють в IT та мають професії, які дозволяють їм працювати віддалено», – пояснює Лілія Миколаїв, засновниця іспанської юридичної фірми Mykolayiv Kmit y Asociados, що спеціалізується на міжнародному та міграційному праві.

Іспанія ще до повномасштабного вторгнення для українців була напрямком для трудової міграції. Тому й біженці найчастіше знаходять роботу у сфері обслуговування та гостинності, будівельній галузі, сільському господарстві, але й відкривають власні справи (салони краси, ресторани, авторемонтні фірми). 

У Данії українці, які мають статус тимчасового захисту паралельно можуть подаватися на звичайні дозволи: робочі візи, навчання та сімейне возз’єднання і постійне проживання, на яке зазвичай можна претендувати через вісім років легального перебування (в окремих випадках чотири), з вимогою три роки та шість місяців роботи протягом останніх чотирьох років. Данія – країна з високими вимогами до інтеграції. Основні сфери для тих, хто ще не опанував данську, – прибирання, готельно-ресторанний бізнес, торгівля, промисловість, сільське господарство, а також окремі вакансії в охороні здоров’я. Українці виявилися групою біженців, яка найшвидше інтегрувалася в датське суспільство. 

Леся Ігнатик-Еріксен, голова ГО «Допоможи українським дітям» та CEO Nordic Ukraine Invest наводить дані Агентства ООН у справах біженців:  наприкінці літа 2024-го працевлаштованими були біля 58% працездатних українців. У 2025 році темп працевлаштування трохи сповільнився, оскільки хто був найбільш готовий одразу вийти на роботу, вже її знайшов. У Данії помітно побільшало заходів для українців на тему легалізації та відкриття власного бізнесу. За дослідженням Rockwool Foundation і Університету Копенгагена, 69% українців у Данії хотіли б залишитися тут назавжди, навіть якщо їхнє рідне місто вже буде у безпеці. 

«Це дуже високий показник, і він свідчить про те, що люди бачать своє майбутнє саме тут. Хто інтегрується, вчить мову, працює, здобуває освіту, той залишиться і після 2027 року. Але багато хто живе у стані постійної напруги ще з моменту війни та переїзду. Щорічне продовження дозволу на перебування – завжди нервово, важко будувати плани на майбутнє, купувати житло чи інвестувати в довгу інтеграцію. У нашій нинішній геополітичній ситуації це подвійно складно. Люди питають себе: «Що буде, якщо я вкладу сили у вивчення данської мови, а потім вона мені не знадобиться і доведеться їхати?» Через це дехто паралельно вчить англійську або розглядає варіанти переїзду у безпечніші країни. Але у Європі вже дуже багато біженців, і знайти простіший варіант не так легко», – розповідає Леся Ігнатик-Еріксен.

В Австрії, де живе 100 тис. українських біженців, з минулого року з’явилася можливість отримувати карту RWR+, яка дає змогу мігранту жити й офіційно працювати без прив'язки до регіону або виду діяльності. Маючи таку карту за умови постійного проживання і роботи через п'ять років можна подати документи на постійне місце проживання.

Юлія Токар, яка переїхала в Австрію через війну, розповідає, що звістка про закінчення тимчасового захисту у 27-му році спонукає вчити німецьку мову українців, які відкладали це до останнього моменту.

«Розуміючи, що захисту не буде, люди йдуть навіть на найпростішу роботу, як прибирання, лише для того, щоби отримати стаж роботи, необхідний для картки для проживання RWR+. Українці стали й дітей тепер більше водити на німецькомовні заходи, щоб швидше відбувалася адаптація. Намагаються пускати корені навіть ті, хто до останнього тримався», – констатує Токар. 

Також Австрія з листопада припиняє виплати на дітей. З липня українці, які не мають офіційного статусу або роботи, не можуть безкоштовно отримувати медичну допомогу.

«Крім цього, в деяких землях Австрії поліція може зупиняти українців, що пересуваються на власному авто, і перевіряти їх на наявність доходів. Якщо вони пристойні, то біженці мають повертати соціальні виплати за ці роки. Такого прецеденту ще не було, але нас попереджали про такі перевірки», – розповідає Юлія Токар.

Як повертати наших в Україну? 

Закінчення дії статусу тимчасового захисту у 2027 році для України одночасно і виклик, і можливості. Ключове – визначеність із безпекою. 

За результатами опитування Gradus Research, у 2025 році частка біженців, які хочуть повернутись в Україну, збільшилася до 64% порівняно з 55% торік. На думку авторів дослідження, це свідчить не стільки про однозначне зростання готовності до повернення, скільки про присутність емоційного прагнення повернутись. Рішення залишатися найчастіше пов’язане з відчуттям більшої стабільності за кордоном: вищою якістю життя, безпечнішим середовищем, кращими перспективами для себе і дітей, а також страхом перед складними умовами повернення. Люди хочуть додому, але не бачать умов. Тому обирають ЄС як місце довгострокового проживання. 

Конкурувати зарплатами з країнами ЄС Україна навряд чи зможе. Українці повертатимуться у безпечну Україну, де є житло, робота, інфраструктура та можливості для реалізації, особливо для молоді.