Хто такі «українчики»? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

У ювілейному, 30-му, випуску «Мовного питання» розберемо мовностилістичний міф про те, що «не можна бути правим чи неправим, можна тільки мати рацію або слушність».

Основне, на що має спиратися розсудливий мовець у слововжитку, – це словники і твори класиків (якщо не йдеться про розмовний стиль, у якому можна все). Сучасний академічний тлумачний словник (наголошую, що вище за академічний немає нічого) містить слова «правий / неправий» у потрібних нам значеннях без позначок «рідковживане», «діалектне» чи «розмовне». «Пра́вий – який має рацію у чомусь: Своє взяв та й прав (М. Номис); Оксані було тяжко признати, що інший раз свекруха її права (Грицько Григоренко); Це мені наука на все життя – правий ти чи ні, маєш рацію чи ні, заявляй про це одверто!» (М. Білкун); – Ти правий... Треба тікати (К. Гриб)». 

Зверніть увагу на наголос: він на першому складі. Так само СУМ-20 містить слово «непра́вий»: «який не має рації, помиляється. – Я мушу сказати тобі те, що думаю. Спростуй, доведи, що я неправий, коли зможеш... (В. Владко); Він такий особливий чоловік, що може погодитись, коли неправий, визнає помилку (Ю. Покальчук); Невже я був неправим геть у всьому, що вчора балакав? (С. Процюк)».

Якщо у словнику приклади для «неправий» належать сучасним письменникам, то «правий» уживали й класики XIX століття (Матвій Номис і Грицько Григоренко). Логічно, що це так само українське слово, бо «правий» має спільний корінь із «правдою».

А що ж до «мати рацію» та «мати слушність», то «рація» запозичена через польське посередництво з латинської мови (лат. ratiō «рахунок; мислення; міркування; розум; сенс, підстава»), а «слушність» – це наполовину полонізм, наполовину богемізм, адже польське słuszny походить від чеського slušnó («пристойний, ввічливий, належний, порядний»).

Отже, можна вживати кілька словосполук: «маєте рацію», «маєте слушність», «ви пра́ві», «ваша правда». Не відмовляймо мові в синонімійному багатстві.

• 1 •

Віталій Штань: Прочитав у вашої колеги-редакторки, що правильно не відтік клієнтів, а відплив клієнтів. Тоді виходить, що і витік (утєчка) даних – це виплив даних?

СУМ-20 подає «відтік» і «відплив» як синоніми: «відплив (відтік) капіталу – див. відплив»; «відтік (відплив, відтікання) умів (мізків)». Тобто правильно і відтік клієнтів / капіталу / мізків, і відплив клієнтів / капіталу / мізків. Авжеж, ви правильно зауважили, що тоді «витік даних» мав би бути «виплив» або «витікання». Однак у словнику небажана втрата яких-небудь цінностей, інформації і т. ін. – це тільки «витік».

• 2 •

Сергій Марʼяненко: Прикметник «тильний», «тильна сторона долоні» – це правильно?

Чому ж ні? «Тильний» – українське слово. Також можна сказати «затилля долоні». «Затилля» у тлумачному словнику – те саме, що тил (задня, зворотна частина, сторона чого-небудь; бік, протилежний передньому, лицьовому). Цікаво, як змінюються тлумачні словники. У СУМ-11 перше значення «затилля» – це «задня частина, тильний бік чого-небудь», а друге значення – «місце позаду сільських дворів». А вже в СУМ-20 перше значення «затилля» – це чомусь «потилиця», а друге – «те саме, що тил». Про сільські двори вже не йдеться.

• 3 •

Оксана Притичук: Обязаловка – обовʼязковка? Хочеться якось українізувати це слово.

Навіщо? У попередніх випусках ми вже писали, що ідіоми та сленгізми / жаргонізми не перекладаємо буквально. Ідіоми треба добирати свої (їх у нас вдосталь), а сленгізми та жаргонізми російського походження залишати без змін для передавання експресії. Сюди належать і такі слова, як «стрьом», «смотрящий», «общак» та інші. «Обязаловка» теж. Звісно, такі одиниці обмежені певними стилями мовлення.

• 4 •

Ольга Квітченко: Як українською сказати «интермиттирующий прием железа»?

Інтермітуюче приймання заліза. Тобто приймання не щодня, а у визначені дні. Лексеми «інтермітуючий» немає в академічних словниках, зате потрапила вона в інтернет-ресурс «словник.юа» (активних дієприкметників теперішнього часу в ролі прикметників не треба боятися). Утім, є гарний синонім: перемі́жний – який діє, проявляється, простежується і т. ін. з перервами, циклічно. Тому «переміжне приймання заліза» теж можна. 

• 5 •

Марія Лесик: Як українською буде «чистоплотный» і «морально нечистоплотный»? 

Охайний. У Грінченка ще є «чистюк». А в контексті моралі – доброчесний / недоброчесний.

• 6 •

Назар Прямоступ: Російське «зевака» – це ж не «роззява». А як тоді?

Так, роззява – це неуважна людина. Таке в цього слова перше значення у тлумачному словнику. Друге значення – забудькувата людина, і тільки третє – людина, яка, гайнуючи час, задивляється на кого-, що-небудь. Для третього значення в нас є окрема слово: витріщака (словник Грінченка). Згадалося оповідання Степана Васильченка «Витрішки»: «По дорозі я все сіпаю маму за полу та розпитую про ті ви́трішки. Мама вже й говорити не хочуть про них, а я все допитуюсь. Набридло мамі слухати мене, вони й кажуть: – Прийдеш на базар, витріщиш очі, – ото й будуть ви́трішки».

• 7 •

Андрій Шкіль: Як правильно, на Ваш погляд, буде затвор чи затвір у зброярстві?

Академічний сучасний тлумачний словник подає безальтернативно: «затвор». Старі словники «затвір» теж не фіксують, хоча шкода, бо там мало бути чергування о/і в закритому складі. Натомість «Російсько-український словник» Ізюмова (1930) російське «ружейный затвор» перекладає як «за́сувка»; «Російсько-український академічний словник» Кримського і Єфремова (1924–1933) подає «за́сув» (щоправда, без уточнення, що це про зброю), а «Російсько-український словник технічної термінології» Шелудька і Садовського (1928) «оружейный затвор» перекладає просто «замок». Мені найбільше подобається «за́сув».

• 8 •

Наталія Чепірко: Оціночне судження чи оцінне? Діяльність оціночна, оцінкова (як злітно-посадкова смуга, а не злітно-посадочна) чи оцінна?

Судження оцінне. А от діяльність законодавство помилково прописало як «оціночну». Також «оціночна вартість», «субʼєкт оціночної діяльності» тощо. Має бути не оціночна і не оцінкова, а оцінювальна. Це слово є в усіх тлумачних словниках і означає «той, що визначає ціну, вартість чого-небудь». СУМ-20 слово «оціночний» узагалі не подає (на відміну від СУМ-11), воно кальковане і не потрібне.

• 9 •

Олекса Свириденко: «Людці» – це аналог російського «людішки»? А «посполиті»? А «українчики»?

До середини XVII століття до посполитих належало міщанство і селянство, а потім – тільки селянство. На сьогодні «посполитий» – «той, який належить до звичайних людей, простого народу» (тлумачний словник). Саркастична цитата з роману Ліни Костенко «Записки українського самашедшого»: «Олігархи, нардепи, бізнесмени, очільники .. і попзірки – ось він, золотий фонд суспільства, його неоціненний скарб. Всі інші – це маса, це посполите тло».

Що ж до слів «людці́», «люди́ська», то в СУМ-20 «людці́» – це недостойні люди, а «людиська» вже не марковане як зневажливе, тоді як у СУМ-11 «людиська» ще зневажливе. І тут, на диво, я згодна з трактуванням радянського словника, бо є рядок українського фольклориста Матвія Номиса: «Єсть люди, єсть і людиська». Згадався підпис на фейсбук-сторінці Лариси Ніцой: «Люблю усіх дітисьок на світі». «Дітиська» – теж суперечлива форма, бо в СУМ-11 подане як «зневажливе», а вже в СУМ-20 – просто розмовне нарівні з «дітлахами» і «дітлашнею». Суперечлива, бо суфікс -иськ- згрубілий: страховиська, чудовиська, збіговиська, ножиська, ручиська тощо.

А слово «вкраїнчик» приписують Іванові Франку (зневажлива назва, яку давали народовцям-українцям прихильники галицької москвофільської партії). Воно означає українця з інфантильним світоглядом, обмеженим власною етнокультурою. Однак може бути і зменшено-пестливою формою від «українець»: малий українчик (як мала україночка). Шкода, що цілком гарне слово (зменшено-пестливе) перетворилося на зневажливе. Відгонить українофобією.

• 10 •

Микола Петренко: Дуже часто бачу проблеми з відмінюванням прізвищ у поєднанні зі словами «родина» чи «сім'я». Часом відомі люди навіть на білбордах пишуть свої прізвища з помилками. Наприклад, «допомога від родини Усик», «вітання від родини Бобло», «допомогу родині Попко». На моє переконання мало б бути написано «родина Усиків», «родина Боблів», «родині Попків». Чи правий я?

Так, праві. Ми писали про це у 21-му випуску. Сімʼя Усиків – як «Тріо Мареничів» (де були дві жінки і чоловік). Тобто якщо йдеться про групу, в якій є і жінки, і чоловіки, то прізвище змінюється у множині. Але якщо в сімʼї самі жінки, то прізвище не змінюється: сімʼя Гуменюк (де, наприклад, мати і донька), сестри Гуменюк.

«Главком»