ВЛК як у Європі! Литва

Литва вийшла зі сплячки у 2015 році, коли повернула строкову службу. Це важливе рішення. Вся Європа тоді жила міфами про «кінець історії». Хоча… Хіба зараз вона прокинулася?

Та ми лише про Литву. Тепер для неї відкрився другий, більш складний акт мілітарної драми. Із 2023 року (подекуди з 2024-го) Вільнюс затвердив велику реформу призовної системи. Вона стартує вже скоро: з 1 січня 2026-го.

Формально це «поправки до Закону про військовий обов’язок», але по суті відбувається перезапуск комплектування. Визначено, хто і коли проходить медогляди. Як оцінювати придатність. Які саме варіанти доступні для тих, хто не вписується в «класичний» дев’ятимісячний стандарт.

Принаймні, литовці ретельно проаналізували власні дані. Коли у тебе невелика країна з невеликим населенням, чорно-білий підхід «ти придатний, а ти — ні» у довгій війні не працює.

Потрібен диференційований інструмент. Ти ж не тоталітарна держава з великими запасами «м’яса». Тобі доведеться збільшити свій доступний людський ресурс без зниження планки за якістю.

Найяскравіша зміна у Литві — медицина. Досі призовник, який не проходив жорсткі медичні вимоги, автоматично випадав. Ось тобі довідка, козаче, поверх неї печатка. І все, до побачення.

Тут є зміни. Із 2026 року з’являється інша опція для мотивованих громадян: добровільна служба «дещо іншої тривалості», яку визначає військове командування.

Наприклад, ви — молодий литовець. Палаєте бажанням піти до війська. Але клята медкомісія вперто бачить, що дев’ять місяців повного навантаження вам протипоказані. Ще вона бачить, що ви не зовсім Хокінг у фізичному плані, тобто можете служити в обмеженому режимі. Так для вас відкривається скорочена програма — теж навчальний центр, але на менший час та з урахуванням ваших реальних спроможностей.

Це не поблажка і не зниження планки. Це спосіб витягнути з такої собі «сірої зони» тих, хто реально може принести користь на конкретних ролях. Не потрібно імітувати фронтову витривалість там, де вона вас доконає.

Легка астма, контрольовані хронічні стани — у багатьох випадках те, що раніше вважали вироком, тепер дає квиток на інші варіанти служби. Держава пропонує саме траєкторію, а не відмовку. Хоча, мабуть, багатьом громадянам було б цікаве друге (так усюди, на жаль).

Зараз Литва пропускає через строкову службу приблизно 3,8–4 тисячі осіб за рік. Вмикайте калькулятор. Коли 40% призовників випадають під час медкомісій, у тебе лише два шляхи. Або заплющити очі й малювати красиві презентації про «стійкість», або змінити підходи. Зараз поки що час працює на тебе. І, на щастя, Вільнюс обрав друге.

Другим стовпом реформи є рання діагностика. Із 1 січня цього року Литва запустила обов’язковий медичний огляд для школярів у віці 17 років. Тобто рівно за рік до їх потенційного призову.

Раціональність не знає, що таке емоції. Краще знайти у майбутнього солдата проблеми завчасно, дати час на лікування або реабілітацію. Прибрати хаос, який почнеться у нього в останню мить перед відправкою в частину (або, ще гірше, уже там).

Це чесна розмова, як прийнято у дорослих. У тебе немає завдання обманути юнака та його родину. Кожна людина наперед знає свою військову категорію та планує освіту, спорт, кар’єру. І, якщо хоче служити, встигає підтягнути слабкі місця.

Зміни були потрібні. За останні роки приблизно 40% литовських призовників визнали непридатними за станом здоров’я. Лише 18–19% новобранців «на вході» складали нормативи з фізпідготовки.

З точки зору політики було би простіше працювати зі школами та вишами у форматі разових флешмобів. Учні такої-то гімназії так-то постояли біля вимкненого дрона Autel. Лайк, репост, усі щасливі.

От тільки боєздатності держави це ніяк не допомогло б.

Тому ми по-доброму заздримо Литві, у якої політична еліта вміє робити потрібні, хоч і непопулярні речі. Тобто замість піар-звітів узятись за посилення шкільних уроків фізкультури та працювати над мотивацією охочих піти до армії. На самих лише добровольцях далеко не заїдеш. Україна це добре продемонструвала.

Звідси випливає третій важливий штрих реформи. Це призов одразу після школи. Організм молодий, коліна та спина цілі, м’язова пам’ять зберігає всі потрібні рефлекси. Хоч багатьом батькам це і не сподобається.

Для любителів фраз на кшталт «ТЦК убивають новуку» є ще один нюанс. Студенти отримують варіанти: пройти частину служби під час навчання або відкласти на пізніший період. Частину. Відкласти. Немає варіантів «Я не хочу, я не піду». Правило діятиме для всіх, і тому має спрацювати.

Критики скажуть, що пом’якшення веде до розмиття військових стандартів. Ми ризикнемо не погодитись.

Якщо вхідний квиток лише для здорових на 100% громадян, штат тилових військовослужбовців доведеться заповнити за рахунок частини цієї маси. Когось одразу поставити туди. Когось перевести. Але грамотне комплектування, де обмежено придатні можуть закрити певні позиції — це про більш вдале застосування мобілізаційного ресурсу.

Будь-яка армія — не місце для благих намірів. Це система, де кожна одиниця має свою вартість та способи застосування. Якщо держава знає, куди взяти частково придатного, ще й мотивованого громадянина, не нашкодивши власній боєздатності — вона зобов’язана це зробити.

Литовська статистика не найприємніша для читання, але вона чесна: серед населення поширені ожиріння, хронічні хвороби, погана фізична форма. І не абстракція. Ви бачите реальність країни, де цілі покоління виросли у європейському комфорті. Це не добре, це не погано. Це те, із чим доведеться працювати.

Весь 2025 рік був випробуванням для нової процедури медогляду в школах. Із 2026-го почне працювати новий режим визначення придатності рекрута.

Паралельно Міноборони готує оновлення нормативної бази щодо переліку хвороб і категорій. Тут не беремось судити, поки не бачимо перші проміжкові результати. Знаємо лише мету — зберегти причинно-наслідковий зв’язок, щоб поділ рекрутів не став роздачею індульгенцій та, відповідно, корупційною ямою.

А тим, хто шукає у цій історії слабину, варто згадати просту істину. Скільки б у вас не було штурмовиків, саме логісти підвезуть їм патрони. Піхота без тилових частин воювати довго не зможе. Що ж, Литва вирішила не сперечатись із цим уже на практиці.