Засуджений за смертельну ДТП пішов з тюрми в ЗСУ й втік зі служби?

Йдеться про смертельну ДТП, яка сталася 14 травня 2023 року на території Устинівської громади, що на Кіровоградщині, — автівка на великій швидкості злетіла з траси. Внаслідок отриманих в ДТП травм загинула одна з пасажирок — Анна Мошна.

Як розповіла тоді «Гречці» мама Анни Марина Мошна, в той вечір її донька з подругою Катериною поверталися додому після прогулянки. До них під’їхали двоє хлопців на авто: Євген за кермом та його знайомий Валерій. Вони запропонували дівчатам підвезти їх додому.

«Та вони поїхали не в сторону дому, а повернули до Устинівки. Анна зв’язалася з другом, розповіла, що їм страшно, що їх не туди везуть і водій поводиться неадекватно, попросила наздогнати їх та забрати. Та друг не встиг. Авто із дівчатами на великій швидкості злетіло у кювет», – розповіла вона.

Двох юнаків і двох дівчат, які були в машині, доправили до найближчої лікарні – Устинівської. Вранці одна з постраждалих, 20-річна Анна Мошна, померла під час транспортування до Кропивницького.

Раніше вже був засудженим

За кермом авто в той вечір перебував 20-річний Євген Л. Як виявилося, суд ще у 2022 році позбавив його права кермувати авто терміном на 5 років.

Також у 2022 році інший суд виніс йому вирок у кримінальному провадженні. Тоді Євгена Л. визнали винним у привласненні грошей магазину в Долинській, де він працював. Він визнав свою провину та відшкодував вкрадене. І суд призначив покарання: пʼять років позбавлення волі з іспитовим терміном у півтора року.

Цей вирок суд оголосив 21 листопада 2022 року. А смертельну ДТП Євген Л. вчинив вже через пʼять місяців — тобто перебуваючи на іспитовому терміні.

Справу про ДТП розслідували швидко — суд оголосив вирок вже за пів року.

Слідство встановило, що обвинувачуваний сів за кермо напідпитку, і їхав по трасі зі швидкістю 140-150 км/год (максимально дозволена — 90 км/год).

У суді Євген Л. визнав свою провину повністю. Сказав, що його ніхто не відволікав від дороги, що він сам не впорався з керуванням. Що справді був напідпитку і їхав зі швидкістю 140 км/год. Також погодився відшкодувати потерпілим матеріальну і моральну шкоду.

Тому вже у листопаді 2023 року Євгену Л. проголосили вирок. Так, за спричинення ДТП у стані спʼяніння, яке призвело до травм і загибелі постраждалих — шість років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортом на строк вісім років (ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України).

Оскільки він вчинив правопорушення під час іспитового терміну, то йому додали до вироку невідбуте попереднє покарання.

«За сукупністю вироків остаточно призначити покарання у виді семи років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортом на строк вісім років та з позбавленням права обіймати посади, повʼязані з матеріальною відповідальністю строком на один рік», — йдеться у вироці.

Замість покарання — служба

Відбувати покарання Євгена Л. направили до колонії у Чернівецькій області. Там він висловив бажання піти на службу в армії.

Як пояснила «Гречці» речниця Кіровоградської обласної прокуратури Олеся Панченко, таке справді можливо. Стаття 81-1 Кримінального кодексу України передбачає, що під час мобілізації в умовах воєнного стану до людей, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, суд може застосувати умовно-дострокове звільнення. Але за умови, що вони підуть на військову службу за контрактом.

Водночас ця стаття не може застосовуватися до людей, засуджених за вчинення деяких злочинів, серед яких:

• злочини проти основ національної безпеки України;
• умисне вбивство двох або більше осіб;
• вбивство з особливою жорстокістю або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством;
• тяжкі корупційні кримінальні правопорушення.

У травні 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області постановив задовольнити клопотання щодо умовно-дострокового звільнення Євгена Л. з колонії для того, щоб він зміг піти служити до Збройних Сил України. В ухвалі суду вказано, що на службі йому призначено один рік адміністративного нагляду, протягом якого він не має права перебувати поза межами місця дислокації військової частини, у якій він служитиме, або поза місцем, визначеним командиром цієї військової частини.

«У разі самовільного залишення місця дислокації військової частини, з метою ухилення від адміністративного нагляду, його буде притягнуто до кримінальної відповідальності», — йдеться у судовому документі.

Окремо в ухвалі зазначено, що при вчиненні Євгеном Л. протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення — суд до нового покарання має додати й частину невідбутого раніше.

І не служить, і не за ґратами

За словами Марини Мошної, вже приблизно з вересня 2024 року Євгена Л. постійно бачать у його рідному селі, а не на службі.

«Я не знаходжу собі місця, я хочу, щоб у цій справі нарешті запанувала справедливість. Є вирок, призначено покарання сім років позбавлення волі. Однак винуватець ДТП, в якій загинула моя дитина, знаходиться на волі. Як таке можливе?», — прокоментувала вона «Гречці».

Вона разом зі своєю адвокаткою почали звертатися до різних структур. Адже запідозрили, що Євген Л. втік зі служби. Окрім того, він за рішенням суду має виплатити їй компенсацію моральної та матеріальної шкоди. За словами матері загиблої в ДТП дівчини, цих виплат вона досі не отримала.

Для цього вона з адвокаткою звернулися до військової частини, з якою Євген Л. підписав контракт про службу, і до Міністерства оборони.

Зі слів адвокатки Марини Мошної, їй в офіційній відповіді військової частини, щодо Євгена Л. зазначили,  що його справді немає на місці служби. І що 31 жовтня 2024 року до Держбюро розслідувань військова частина направила інформацію про дії військовослужбовця з ознаками кримінального правопорушення — самовільного залишення частини (частина 5 статті 407 Кримінального кодексу).

Як пояснила речниця облпрокуратури Олеся Панченко, якщо людина, яка пішла з-за ґрат на службу в армії, вчинила новий злочин, тоді суд призначає їй покарання. І до нього додається невідбута частина попереднього покарання за злочин.

Якщо ж такий військовослужбовець вчинив самовільне залишення частини (СЗЧ) або дезертирство, то він несе за це кримінальну відповідальність. Це військові злочини, передбачені статтями 407-408 Кримінального кодексу України, які передбачають покарання від п’яти до дванадцяти років.

Втім Євген Л., за словами Марини Мошної, вже понад рік перебуває вдома, не ховаючись.

«Чому закон таке допускає? Це все як страшний сон. Тобто, можна бути покараним до 7 років позбавлення волі, виявити бажання піти на військову службу, а потім і не служити, і не перебувати за ґратами?!», — обурилася вона.

«Гречка» направила запит до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону — адже Євген Л. відбував покарання у Чернівецькій області, і саме там суд ухвалив рішення щодо умовно-дострокового звільнення.

Проте там відповіли, що спеціалізованими прокуратурами у сфері оборони Західного регіону станом на 2 жовтня процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях відносно Євгена Л. не здійснювалося та не здійснюється.

Марина Мошна разом з адвокаткою також звернулися до Спецпрокуратури у сфері оборони Східного регіону — за місцем реєстрації військової частини, з якою підписав контракт Євген Л. Станом на 8 жовтня відповіді звідти вони ще не отримали.

«Я сподіваюсь, що у цій справі нарешті буде поставлено крапку і винуватець буде відбувати покарання згідно з законом. Я мати, і буду добиватися справедливості — незважаючи ні на що. Прошу компетентні органи звернути увагу на це свавілля та припинити безкарність», — підкреслила Марина Мошна.

Авторка: Ірина Требунських

Джерело: ГРЕЧКА