Опублікували сценарій незавершеного останнього фільму Чарлі Чапліна “Дивак”

Невідомий широкому загалу сценарій незавершеного останнього фільму Чарлі Чапліна під назвою “Дивак” (The Freak) вперше опублікувало видавництво Sticking Place Books, повідомляє The Guardian. Сюжет, над яким Чаплін працював протягом майже десяти років і до своєї смерті у 1977 році, поєднує елементи фантастики та філософії.

“Дивак” розповідає історію прекрасної істоти з крилами — напівлюдини, напівптаха, на ім'я Сарафа, яка володіє надприродною силою зцілювати та приносити мир. У нотатках Чапліна зазначено, що він планував з’явитися у фільмі в короткому епізоді переляканого п’яниці, який спостерігає за польотом Сарафи над будівлями британського парламенту.

Робочі матеріали фільму — чернетки, розкадрування, фінансові прогнози, технічні протоколи та графіки виробництва — свідчать, що режисер був близький до початку знімання. За обсягом документів “Дивак” перевершує будь-який інший проєкт Чапліна. Біограф митця Девід Робінсон, який підготував книгу на основі цих матеріалів, зазначив: “Шкода, що його не завершили, бо це міг би бути чудовий фільм”.

“”Дивак” — це набагато більше, ніж просто втрачений кіносценарій, це глибока медитація про невинність та корупцію, вигнання та приналежність, віру та експлуатацію”, — йдеться в описі видання.

На роль Сарафи режисер обрав свою доньку Вікторію Чаплін, яка тоді ще була підлітком. Вона згадувала, що її батько “тижнями й місяцями спостерігав за рухами птахів, намагаючись відтворити на екрані справжнє відчуття польоту”. За її словами, Чаплін прагнув знайти власний, оригінальний спосіб передати політ, але смерть перервала його пошуки.

“Я впевнена, що він би знайшов цей шлях. Але час підрізав йому крила”, — ділиться Вікторія.

Видавець Пол Кронін зазначив, що головна героїня “Дивака” за своїм образом подібна до Маленького Бродяги. Це позачасова, самотня, відчужена постать, через яку Чаплін досліджує тему людської інакшості. 

Нове видання стане першою повною публікацією англійською мовою. До цього моменту сценарій існував лише італійською в обмеженому тиражі, опублікованому 2020 року Cineteca di Bologna, що каталогізує архів режисера.

Редакторка Сесілія Ченчіареллі з Cineteca di Bologna розповіла, що навіть дослідники Чапліна були здивовані масштабом знайдених матеріалів: “Ми отримали сотні сторінок, про які раніше не знали навіть експерти, і виявили, що “Дивак” майже не згадується навіть у біографіях режисера”.

У знайдених записах фігурують дані про кастинг із позначкою “конфіденційно”. Серед кандидатів на головну чоловічу роль — Роберт Вон, Джеймс Фокс і Річард Чемберлен, які могли зіграти професора англійської мови, що знаходить Сарафу пораненою на даху свого будинку. В одному з діалогів з ним героїня зізнається: “Я ненавиджу свої крила. Вони лякають людей. Я боюся всіх, і всі бояться мене”. В іншому уривку Чаплін писав, що Сарафа “любила його, хоча він був без крил”.

У 1969 році Чаплін приїздив до Лондона, щоб дослідити технологічні можливості для створення сцен польоту. Він проводив зустрічі з компаніями, що спеціалізувалися на трюкових ефектах, та з експертами студії Shepperton Studios. 

Один із художників, Джеральд Ларн, який створив понад 150 малюнків до проєкту, згадував: “Чарлі дуже точно описував, що він хоче бачити. Ми розуміли, що це складна робота, але не неможлива. І він завжди знаходив час, щоб дати нам відгук”.

Керівник маєтку Чапліна Арнольд Лозано назвав майбутнє видання “першою повною презентацією останнього незавершеного кінопроєкту митця”. За його словами, книга містить понад 3000 сторінок текстів, ескізів, фотографій, нотаток і музичних композицій, створених самим Чапліном. 

““Дивак” — це, ймовірно, остання велика спадщина режисера, унікальна в його доробку. Ця публікація пропонує рідкісний погляд на один з найвизначніших проєктів його 63-річного творчого життя в кіно”, — підсумува Лозано.

Водночас у США вийшла друком книга, яка понад століття вважалася втраченою — “Життя Вайолет” (The Life of Violet) британської письменниці Вірджинії Вулф, доки її рукопис не знайшла професорка Урміла Сешагірі. Збірка з трьох гумористичних оповідань, написана у 1907 році, містить історії про велетку та демонструє невідомий гумористичний бік творчості авторки.