Трамп і Нобелівська премія миру

10 жовтня завершилась інтрига навколо питання – Чи дадуть Трампу Нобелівську премію миру?. Я не пригадаю такого ажіотажу навколо цієї премії раніше. І все завдяки бурхливої діяльності дуже суперечливої фігури нинішнього Президента США.

Правда, були процедурні обмеження – кінцевий термін подання номінацій на Нобелівську премію миру – 31 січня відповідного року. Відповідно, для премії 2025 року дедлайн був 31 січня 2025. Нагадаю, що друга каденція Трампа на посаді Президента США розпочалася 20 січня. І ті «сім війн, які припинив Трамп» (за його ж словами), це вже було потім. Тобто, потенційно Трамп може претендувати на Нобелівську премію миру 2026 року.

Дійсно, з процедурної точки зору було маловірогідно, що нинішньому Президенту США дали б цю премію вже зараз. Однак є відомий прецедент – Президенту США Бараку Обамі дали Нобелівську премію миру у 2009 році всього через вісім місяців після початку його першого президентського терміну. Таким чином, іноді процедурні обмеження не заважають. Але якщо Обамі могли дати Нобелівську премію миру авансом, то по відношенню до Трампа це було малоймовірно. Далі поясню чому.

У багатьох спостерігачів були сумніви і щодо реальних миротворчих досягнень Трампа. Найбільш масштабна і проблемна війна, яку Трамп обіцяв швидко зупинити, – між росією і Україною – і досі продовжується. Головним миротворчим досягненням Трампа може стати завершення війни в секторі Газа. Але і в цьому конфлікті остаточна крапка ще не поставлена.

Була і третя причина для сумнівів щодо шансів Дональда Трампа на отримання Нобелівської премії миру. В 2000-ні роки дві третини лауреатів Нобелівської премії миру отримали її за зміцнення демократії і захист прав людини, а не за миротворчі зусилля. Ще одна показова деталь: хто з американців отримував цю премію за останні 25 років – Джиммі Картер, Альберт Гор і Барак Обама. Зверніть увагу – всі вони є представниками Демократичної партії США. Може це збіг обставин? Скоріше за все, ні. Очевидно, що Нобелівський комітет миру в своїх рішеннях виходить з чітко виражених ліберально-демократичних ціннісних позицій. А Трамп знаходиться зовсім в іншому ідеологічному таборі.

Так чи інакше, на даний момент інтрига розв’язана – «Нобелівку» Трампу не дали.

Але відразу виникають нові питання.

По-перше, як відреагує Трамп на таку неповагу до себе? Звісно, Президент США незадоволений і навіть роздратований у зв’язку з цим рішенням. Це помітно і по реплікам самого Трампа і по заявам представників Білого Дому. Але, поки що, реакція Трампа є відносно стриманою. Здається, він ще заздалегідь був готовий до такого розвитку подій. Цілком ймовірно, що його попередили про таке рішення, або, мабуть, посилались на вищезгадані процедурні обмеження. Можливо були і є натяки, що Трамп має шанси на «Нобелівку» наступного року. Подивимось, чи схильний Трамп чекати ще рік. В той же час він достатньо злопам’ятний. Різні джерела кажуть, що в Норвегії трохи побоюються негативної реакції Президента США. Роздратування Трампа може торкнутися і Європи. Чи буде це роздратування, і якщо так, то в яких формах – це відкриті питання.

А поки першим і достатньо неочікуваним об’єктом роздратування Трампа став Китай. Майже напевно, це просто збіглося в часі з рішенням Нобелівського комітету, але китайська тема виявилась для Трампа більш значущою, що дуже показово. Погрози стовідсоткових тарифів на китайські товари вже обвалили ринок криптовалют. Нібито США тільки домовились з Китаєм про перемир’я в торгівельній війні і раптом виникнув новий спалах цієї війни. Приводом для цього стали китайські обмеження по експорту рідкісноземельних металів. І Трамп відреагував миттєво, що зайвий раз свідчить про те, що економічні інтереси для Трампа є пріоритетними. 

По-друге, чи залишиться у Президента США мотивація до подальшої миротворчої активності? Скоріше так, ніж ні, хоча б інерційно. Все ж таки потенційно залишається шанс на Нобелівську премію миру 2026 року. Крім того, завершення війни в секторі Газа, а в перспективі і в Україні, стали для Трампа питанням принципу і напряму пов’язані з політичною репутацією Трампа.

По-третє, якщо Трампу вдасться зупинити і війну в секторі Газа, і, в перспективі, війну між росією і Україною (дай-то бог!), чи дадуть йому врешті решт Нобелівську премію миру? Єдине, що можна сказати зараз з цього приводу, для Нобелівського комітету це буде драматична і болісна дилема. З одного боку, Трамп дійсно може заслужити цю премію. І було б несправедливо ігнорувати його реальні і, цілком ймовірно, результативні миротворчі зусилля. З іншого боку, як вже було зазначено, для людей, які будуть вирішувати долю Нобелівської премії миру 2026 року, Трамп є і буде ідеологічно чужою, і навіть ворожою політичною силою, потенційною загрозою демократичним цінностям. Однак, якщо Трампа в другий раз «кинуть» з Нобелівською премією миру, тоді він точно буде лютувати.

Але попереду ще рік. І за цей період багато чого може статися, і в світі, і навколо Трампа, а може і з самим Трампом.