"Данія прекрасно усвідомлює, що війна в Україні - це їхня війна", - польський політик Мирослав Чех

Хотів би поговорити про те, наскільки швидко й динамічно змінюється порядок денний у США. Це безпосередньо впливає на ситуацію на полі бою, зокрема, коли ми говоримо про зброю та горизонт планування. Тому що історія про можливі "томагавки" й удари вглибину Росії демонструють, що Трамп особисто визнав, що його мирні ініціативи вперлися в безглузду реакцію Кремля, він визнав, що росіяни водили його за носа.

Як, на вашу думку, це зараз вплине на постачання й загалом на перебіг війни?

Усвідомив Трамп чи ні – побачимо. Поки що нема твердого акту, що він усвідомив, крім того, що він усе ще сподівається на Владіміра Владіміровіча й прекрасні умови.

Це він торгується.

Звичайно. Один твіт сьогодні такий, другий – інший.

З чим ми маємо справу? З тим, що було з самого початку відомо тим, хто хоч трохи цікавиться Росією, спостерігає за Путіним і ходом російсько-української війни, - що Путін не налаштований на жодні мирні переговори без реалізації своїх максималістських цілей.

Максималістські цілі – це знищення української держави й української нації, розвал Європейського Союзу, обезголовлення НАТО й відведення американських сил і інших союзницьких сил на кордони НАТО 1997 року.

У кінцевому рахунку йому йдеться про те, щоб з однополярного світу, як він це уявляє, світ поділився на трьох. Тобто щоб були Америка і Трамп, Путін і Росія, а також Сі Цзіньпін. Але в цій тріаді двоє хочуть жити до 150 років і думають, що Трамп сьогодні є, а завтра його не буде, велич американська вже не та, перевели все, натомість зростаючі сили Китаю і Росії будуть під керівництвом цих двох лідерів десь 80 років.

Так, це дуже небезпечно. Поки що в Білому домі дозріває рішення щодо передання Україні "томагавків", ми розуміємо, наскільки активно росіяни розгортають свою систему війни – підготовку населення до залучення ще сотень тисяч особового складу. Можливо, росіянам це не вдасться, прірву треба перестрибувати одним стрибком. Але росіяни поставили на війну. Відповідно, має бути швидка консолідація тих держав, які безпосередньо зазнають нападу, щоб десь у Копенгагені нарешті перестали думати, що російсько-українська війна їх не зачепить.

Ні, Копенгаген якраз одна з небагатьох столиць, які прекрасно усвідомлюють, що російсько-українська війна – це їхня війна.

Данія – один із найближчих союзників України і такий союзник, який не зрадить, принаймні поки нормальні політичні сили в Данії перебувають при владі; вони довго ще перебуватимуть при владі, бо данці не забули про Гренландію, візити Венса, слова Трампа про Гренландію і інтереси Америки заволодіти цим островом. Тобто Данія – ні.

Столиці, які ще повністю не усвідомлюють, - якийсь Мадрид чи інші столиці менших країн. Але в більшості держав європейських усвідомлення того, що війна Росії з Україною – це європейська війна, до голів дійшло після зустрічі Трампа з Путіним на Алясці. Усі зрозуміли, що насправді Трамп дуже близький до того, щоб зрадити Україну, – зрештою, це всі зрозуміли вже після відомого візиту президента Зеленського до Білого дому 28 лютого цього року і скандалу, який там стався. Але після Аляски всі зрозуміли так само, що Європа буде наступною мішенню і, по суті, Трамп не заперечив, м’яко скажемо, що Росія висловила свій інтерес до Європи, що готова перенести бойові дії проти Європи. Бо коли враховувати чітко, то Путін досяг багатьох для себе позитивних результатів у спілкуванні з Трампом через Віткоффа й перемовини, які там відбувалися, інші канали зв’язку.

У такому розумінні Путін переконав Трампа, що йому потрібні чотири українські області, крім Криму, і що він до кінця цього року заволодіє всім Донбасом, що наступає, що Україна програє на фронті. Віткофф приїхав і сказав: усе, після цього буде мир, але Путін потребує часу до кінця року. І пішла вакханалія: санкції - не санкції, будуть – не будуть. Ліндсі Грем, сенатор-республіканець: ми тут уже все погодили з президентом, президент налаштований дуже рішуче. Ну, і ця рішучість пропала.

І те, що європейські лідери зразу після зустрічі Путіна з Трампом на Алясці поїхали разом із президентом Зеленським і розказали: слухайте, у нас є спільна позиція, ми України не здамо, ми Європи не здамо, будемо виступати консолідовано; звичайно, краще, аби ви були з нами, але ми готові так само протистояти Росії і України не здавати.

Так, але яка перспектива отримання Росією належної відповіді на її провокації в повітряному просторі? Це ж дуже серйозна демонстрація росіянами готовності до ескалації, і вони ще підніматимуть рівень ескалації.

Усі розуміють, що це дуже серйозно. Заяв і дій європейських і натівських уже недостатньо, але вже всі декларації ключові впали. Приїхав головнокомандувач військ НАТО в Європі американський генерал Гринкевич, зібрав усіх начальників штабів військ НАТО в Європі і сказав: у нас півтора року підготовки до конфлікту з Китаєм і Росією. Чи всі вони все усвідомлюють?

Чому Трамп зробив таку заяву, що Україна може перемогти, - вони усвідомили, що найменшою ціною не допустити сценарію величезного глобального конфлікту з Китаєм є надати Україні зброю і можливість перемогти Росію. І щоб був справді справедливий мир для України. Це найдешевша ціна в будь-якому випадку. З самого початку війни так було, дійшли ми сьогодні до такої ситуації, в якій ми є, і є розуміння того в американських військових колах, думаю, держсекретар Рубіо це прекрасно усвідомлює й відповідні дії робить. Пішла перша ластівка, що так відбувається, - це саміт НАТО в Гаазі 24-25 червня, де прийняли рішення про спільну оборону, 5% і так далі, тобто НАТО зберігається, Америка не виходить із НАТО.

Але 5-ту статтю можна тлумачити по-різному.

Хто вірить у 5-ту статтю в сьогоднішніх обставинах, що Америка її буде дотримуватися, той легковір.

Які тоді можливі наслідки і сценарії? На превеликий жаль, ми виходимо на дуже чіткий вектор, готовність росіян піднімати градус ескалації, – тобто це активна позиція.

Усе, що може бути злого в діях Росії, вони планують, вони хочуть це реалізувати.

А литовські й естонські дрони полетять у Санкт-Петербург? Або невпізнані?

Звичайно. Полетять. Якщо буде наказ.

А наказ буде?

Коли визнають, що атаковано держави НАТО. Заява польського прем’єр-міністра Дональда Туска: будь-який літак, який влетить на територію Польщі, буде збито. Серйозна заява, правда? І цей наказ буде виконано, це точно, військово-повітряними силами. Буде реалізовано, якщо влетить щось. Дрони вже почали збивати. Питання є, чи це буде реалізовано американським командуванням.

Дивіться: дрони залетіли в ніч з 9 на 10 вересня на територію Польщі. Президент Зеленський сказав: за нашими даними, судячи з траєкторії польоту, цих дронів мало бути 90. Десь 70 ми збили, 20 прилетіли, частина - з території України, частина – з території Білорусі.

Ну, а тепер? Збили, добре. Усі вважали, що це атака. Американці сказали: ми не знаємо, чи це була цільова дія, чи не цільова. Чому вони так сказали? З дуже простої причини. По-перше, росіяни не побоялися атакувати Польщу, на території якої розміщені 10 тисяч американських солдатів – з озброєнням, з важкою технікою, дронами, літаками тощо. 10 тисяч – побоялися.

Більше того, були розміщені до недавнього часу частини 82-ї десантно-штурмової дивізії американської, вони обороняли, вірніше захищали, аеродром в Ясьонці під Ряшевом. Це є логістичний хаб для постачання західного озброєння в Україну. І ці п’ять чи чотири дрони, які збивали, летіли на цю територію. І тепер, коли американці визнають, що це летіло й створило небезпеку для них, тоді градус цієї небезпеки підвищується в рази для самих американців. А цього Трамп не хоче визнавати за будь-яку ціну, тому що в нього доктрина дуже проста: ця війна Байдена і Зеленського, якби я був президентом, її не було б, і я не хочу бути…

Винні попередники. Золота формула.

… і це не моя війна, я хочу завершити цю війну миром.

Україна нарощує швидкими темпами - президент Зеленський це озвучував сьогодні - виробництво крилатих ракет "Фламінго", "Нептунів" модернізованих, декілька варіантів ми впізнали з того, що Міністерство оборони України показало.

Тобто якщо ці ракети українського виробництва успішні в застосуванні будуть, "томагавки" означають одне: Америка на стороні України, уже все, всі так звані червоні лінії перейдено. "Томагавки" на фронті, звичайно, дуже багато змінять.

Усе залежить від кількості "томагавків". Як з "абрамсами" було: "Абрамси" - це круто, символічно і психологічно, це впливає на Москву. Але в реаліях усе залежить від кількості й від готовності. Можна скерувати один "Томагавк" у напрямку московського військового округу й він уразить військову ціль – і тут почнеться. Хочеться поспівчувати країнам Балтії, наприклад, - недарма росіяни демонстрували крулевецький "іскандер", перепрошую, кенігсберзький, чи то пак калінінградський.

Добре, скажу крамольну річ: у даних обставинах, які є в міжнародній ситуації, думаю, Балтійські країни не проти такого сценарію, щоб щось прилетіло, але щоб була відповідь. Тому що всі розуміють, що ескалація йде, вона буде іти, тому що в розумінні Путіна та його режиму їм вороття немає: вони або реалізують свою мету, яку вони не можуть озвучити, або їх немає. У військовому аспекті чи політичному їх просто не існує, уже зайшли в такий момент.

Якого ще американського президента, більш дружньо налаштованого до Путіна й Росії, можна собі уявити, як Трамп? Уявіть собі, більш позитивного, дружелюбно налаштованого американського президента не буває і більше не буде ніколи - І що сталося? Вісім місяців пройшло, і ми розмовляємо про дуже приємні справи, про які при Байдені навіть не говорили дуже голосно: давайте "томагавки".

Але це торгові позиції. І американці торгуються. Я живу в країні, яку регулярно бомбардують, я щоденно беру участь у похованні бійців. Я знаю ціну! Ми хочемо, щоб американці платили цю ціну з нами.

Добре, давайте тоді скажемо таку крамольну річ.

Сьогодні оглядачі й експерти військові, я знаю багатьох, визнають один факт: війна могла закінчитися у 2022 році, восени – взимку, якби Україна отримала на 30-40 "хаймарсів" більше і сто танків "Леопард". Можна було це отримати? Можна. Але чому так не сталося?

Тому що Салліван, Бернс і в кінцевому рахунку Байден боялися ескалації. А ескалація означала застосування тактичної ядерної зброї. Була така ймовірність?

Усі розуміють, що не було такої ймовірності. По-перше, і китайці, і Індія сказали, що це червона лінія, яку ти пройти не можеш. Крім цього, американці теж йому (Путіну, - ред.) розказали, що, як тільки застосуєш, твоєї Росії не буде. Це тільки треба було привести в реалізацію – дати українцям можливість воювати. Восени 2022 року російських військ було 180 тисяч на території України. ЗСУ поповнилися найкращими, вмотивованими бійцями, яких було 800 тисяч. Дай озброєння вмотивованим цим людям, і вони порвали б усе. Ми забули б уже про війну у 2022 році!

Через що так сталося? Недалекоглядність, страх і побоювання.

Американці ще раз підтвердили приказку Черчилля, що американці перепробують усі варіанти, які тільки можна, дійдуть до єдиного правильного висновку, але на це піде час. Цей час потрачено, Україна зазнала страшних жертв і трагедій і платить величезну ціну якраз за коливання людей, у чиїх руках доля України і світу.

Є Кіт Келлог, в умовах трампівської адміністрації друг України. Він виступає на нещодавньому безпековому форумі і говорить прекрасну фразу – якби я там був, я не знаю, що зробив би, - він говорить: Америка настільки сильна держава, такі могутні збройні сили, що ми за один день могли б закрити небо над Україною і жодні дрони й ракети не літали б. Так закрий! Якщо ви такі круті, ну то давайте це зробіть!

Але щось їх стримує. Тут якраз ідеться про торгові позиції. Тому що політики серед іншого і торгуються.

Та ні, які там торгові позиції.

Китайці хочуть влізти…

В їхньому світосприйнятті – китайців і так далі – людське життя нічого не коштує, це їм плюнути. На жаль, так само для американців взагалі ціна людського життя, і ще й не їхнього життя, так само нічого не вартує. Проблема є в установках – моральних і ціннісних, з цього починається і цим закінчується. Для Трампа взагалі незрозуміла війна за незалежність своєї держави, і за тим постоїш за свою землю, бо інакше прийде ворог і буде тебе знищувати, поволі або швидше. Він цього не розуміє взагалі. Це люди з дегенерованим ціннісним апаратом, чи світом. Тобто в них взагалі інший орієнтир, інші координати – просто інші.

Це називається "великий переділ" впливів, присутності. Китайці хочуть більше, хочуть, щоб було переглянуто Радбез, хочуть отримати більше реальних повноважень, вплив на реальну економіку – вони, напевно, хотіли б друкувати долари десь у Шанхаї. Можливо, вони чимсь подібним промишляють.

Але американці хочуть іншого. Які ж можливі терміни та сценарії російсько-української війни? Можливо, зараз будуть виставлені інші дедлайни, це просто війна по наростаючій – ми регулярно піднімаємо рівень ескалації. Росіяни рахують свій мобілізаційний резерв і наш і намагаються страшити поляків, литовців, естонців. Тому що ще наразі нічого важкого не прилетіло в плані психологічних атак, усе на межі. І все може змінитися. Наскільки загрозливими є сценарії збільшення ескалації на найближчий час? Наприклад, у нас росіяни почали буквально по квадратах винищувати енергетику.

Вони будуть це продовжувати. Як було у 2022-2023 роках. Тепер у них більше засобів є, більше дронів, наростили трохи виробництво ракет, але дрони в них перш за все. Вони будуть це робити – це ж війна на винищення. Але, з другого боку, в Україні з’явилися інструменти, якщо "томагавки" приїдуть, тих інструментів буде набагато більше. І Україна так само винищує їхню енергетичну систему, блекаути так само в російських містах. Я б дуже уважно прислухався в Москві до слів президента Зеленського: ви нам хочете влаштувати блекаут у Києві, то будете мати блекаут у Москві так само.

Тобто тут уже ставки піднято максимально.

Війна підходить до свого переломного моменту. Захід буде консолідовано підтримувати Україну, іншого способу завершення цієї війни немає, перемога України є способом завершення цієї війни. Дипломатичного способу завершення цієї війни за Путіна не існує. Якщо хтось цього ще не зрозумів, це значить, що в нього велика відпірність до реалій і нерозуміння світу таким, який він є.

По-друге, це те, що генерал Залужний повторює від 2023 року. Корейська війна 1950-1953 років закінчилася влітку 2023 року в степах України. Усе, тепер є нова, технологічна війна. І прорив у цій війні на сухопутному театрі воєнних дій може відбутися за рахунок технологічного прориву за допомогою ШІ, якихось розробок і т. ін. Усі засоби, якими володіє противна сторона, виявляться непотрібними, бо вони не будуть виконувати своїх захисних функцій. І Валерій Федорович про це чітко говорить і пояснює.

По-третє, це потенціал самої України, виробництво засобів ведення війни плюс допомога західних союзників. Оце три чинники, які будуть впливати на завершення війни. Інших чинників немає.

Формула російсько-української війни не міняється від 24 лютого 2022 року (або 20 лютого 2014 року). Пункт 1: усе залежить від героїчності й професійності ЗСУ, стійкості українського народу й української влади. Пункт 2: дивись пункт 1. Усе решта – це додаткові обставини, і розмови про потенціал, і інше. Російсько-українська війна і її завершення винятково лежать у потенціалі України перемогти Росію.