61 рік "Дружбі": як нафтопровід і досі визначає енергозалежність Європи

Нафтопровід "Дружба" став одним із найбільш впізнаваних символів радянської енергетичної політики. За інформацією Міжнародної асоціації транспортерів нафти, нафтопровід створювався для з'єднання тодішнього Радянського Союзу із країнами-союзницями соціалістичного табору. Як виявилося, його робота визначила подальшу економічну та політичну залежність Європи від російських енергоресурсів, наслідки якої відчуваються й сьогодні.

Історія проєкту "Дружба" та радянська спадщина

Будівництво нафтопроводу розпочалося у 1960 році. Кожна держава-учасниця відповідала за спорудження власної ділянки, яка після завершення робіт переходила у її власність. Трубну продукцію виготовляли в Радянському Союзі та Польщі, арматуру і клапани — у Чехословаччині. Помпи постачала Німецька Демократична Республіка, а Угорщина забезпечувала систему автоматизації та зв’язку.

Загальна вартість проєкту становила близько 400 мільйонів радянських рублів (400 мільярдів сучасних російських рублів, або близько 204 мільярдів гривень).

Для прокладання 730 тисяч тон труб було переміщено понад 15 мільйонів кубічних метрів ґрунту. Траса "Дружби" перетнула 45 великих річок на шляху до Центральної Європи.

Нафтопровід "Дружба" офіційно відкрили 15 жовтня 1964 року як стратегічний проєкт Ради економічної взаємодопомоги. Його завданням було постачати нафту з родовищ Волго-Уральського регіону Радянського Союзу до країн Варшавського договору. Назва символізувала економічну єдність соціалістичного блоку, а фактично — закріплювала енергетичну залежність союзників від Москви.

Трубопровід простягнувся більш ніж на 4 тис. км через території Росії, Білорусі, України, Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини та Німеччини. Його північна гілка постачала нафту до Польщі й Німеччини, південна — через Україну до Угорщини, Словаччини та Чехії.

"Дружба" після розпаду СРСР: між економікою та політикою

Після 1991 року нафтопровід став одним із ключових маршрутів експорту російської нафти до Європи. З переходом під контроль незалежних держав — Росії, Білорусі та України — почалися суперечки щодо тарифів і транзиту. Україна отримувала прибутки від прокачування, але Росія зберегла основну вигоду, використовуючи постачання як політичний важіль.

Попри численні конфлікти, у тому числі газові кризи 2000-х років, "Дружба" залишалася стабільним каналом для експорту. Навіть після початку повномасштабної війни у 2022 році через неї тривало прокачування російської нафти до Центральної Європи.

Сучасні атаки на "Дружбу" та європейська реакція

У серпні 2025 року українські безпілотники вразили дві помпові станції "Дружби" на території Росії. Це тимчасово зупинило роботу трубопроводу та викликало занепокоєння у Будапешті й Братиславі. Угорщина назвала удари "спробою втягнути її у війну", однак Київ наголосив, що відповідальність лежить на Москві, яка продовжує фінансувати агресію.

За даними міжнародних ЗМІ, через "Дружбу" Росія щороку отримує мільярдні доходи, що безпосередньо підтримують її військовий бюджет. Водночас Україна за транзит отримує у десятки разів менше.

Геополітичне значення "Дружби": енергетика як зброя

Аналітики Центру аналізу європейської політики (CEPA) вказують, що трубопровід залишається одним із головних інструментів обходу санкцій. Після того як Польща та Німеччина відмовилися від російської нафти, Угорщина, Словаччина й частково Чехія продовжують користуватися постачаннями, посилаючись на "технічну необхідність".

Угорська компанія MOL досі отримує нафту через "Дружбу" і планує перейти на альтернативні джерела лише до кінця 2026 року. Експерти підкреслюють, що Будапешт фактично використовує енергозалежність як політичний інструмент у переговорах з ЄС.

Європейська комісія вже визнала, що короткочасна зупинка "Дружби" не створила загроз для енергетичної безпеки Союзу. Це сигнал, що ЄС поступово підтримує спроби України зменшити доходи Кремля та стимулювати пошук альтернативних маршрутів.

"Дружба": історія, що триває

Нагадаємо, "Дружба" стала символом радянської інтеграції, який перетворився на інструмент економічного тиску в сучасній Європі. Попри технічну надійність і півстолітню експлуатацію, цей нафтопровід залишається політичним чинником, що визначає баланс між Європою, Росією та Україною.

Подальша доля "Дружби" залежатиме від того, наскільки швидко ЄС зможе позбутися російської нафти та підтримати нові маршрути постачання енергії.

Як повідомляв Фокус, у вересні цього року станція магістрального нафтопроводу "Дружба" в Росії зазнала значних пошкоджень. Ракети HIMARS вивели її з ладу.

Фокус також писав, що після ударів по нафтопроводу "Дружба" Угорщина підписала 10-річну газову угоду із Shell.