Залізна леді Японії: чи стане Санае Такаїчі першою жінкою-прем'єром і що зміниться для України

Японія перебуває за крок до обрання першої жінки прем'єр-міністра. Потенційна кандидатка Санае Такаїчі сьогодні стала однією з найобговорюваніших фігур у японській політиці. Та дискусія точиться не навколо її гендерної приналежності, а навколо її ультраконсервативних поглядів, мілітаристських прагнень і спроб змінити загальноприйняте трактування історичних подій.

24 Канал проаналізував, як Санае Такаїчі стала лідеркою японської панівної партії, чому її кандидатура викликає суперечки в японських політичних колах та чи варто очікувати змін у політиці Японії щодо України. У цьому нам допоміг розібратися Такаші Хірано – колишній дипломат, журналіст, публіцист і один із небагатьох японських експертів, який вже понад десять років системно розповідає про Україну японською мовою.

Японська залізна леді: чи отримає Токіо першу жінку-прем'єра?

Новим імовірним кандидатом на посаду прем'єра Японії може стати Санае Такаїчі. Вона пройшла довгий шлях у політиці, від регіональної депутатки до основної фаворитки японського консервативного істеблішменту. Такаїчі має на своєму рахунку аж три спроби очолити Ліберально-демократичну партію Японії (ЛДП) і лише остання, у жовтні 2025 року, принесла їй перемогу. Таким чином Такаїчі стала першою жінкою-претенденткою на прем'єрство, формально відкривши для країни сторінку, яку японські та західні медіа одразу охрестили "епохою залізної леді".

Санае Такаїчі виступає перед колегами на внутрішньопартійних виборах, 4 жовтня 2025 року / Фото AFP

Перемога Такаїчі на виборах лідера ЛДП стала результатом тонкої внутрішньофракційної боротьби. У першому турі голоси за більш поміркованих кандидатів Шіндзіро Коідзумі та Йошімаси Хаяші розділилися, тоді як праве крило партії об'єдналося довкола Санае Такаїчі.

Важливу роль врешті зіграв експрем'єр Таро Асо – один із найвпливовіших членів партії. Саме його рекомендація підтримати кандидатку, що отримала найбільше голосів рядових членів партії, стала вирішальною для переваги Такаїчі в другому турі.

Втім, перемога була символічною не лише через гендерний аспект. ЛДП, яка традиційно панувала в японській політиці з 1955 року, сьогодні стикається з великою кількістю проблем, фактично втрачаючи монополію на владу. Скандали з партійними фондами та зростання рейтингу ультраправої партії "Сансейто" поставили консервативну ЛДП на межу втрати своєї основної електоральної бази. І як раз у зростанні ваги популістів проглядається логіка вибору Такаїчі на пост лідерки партії.

Публіцист Такаші Хірано в коментарі 24 Каналу пояснив різницю між європейським і японським політичним популізмом, підкресливши, що японське суспільство завжди було в більшості консервативним та традиціоналістським. Таким чином "Сансейто" та її гасло "Японія понад усе" – хоч і є риторично більш гучним та додає партії ваги в очах власної електоральної бази, все ж не передбачає докорінних змін у політиці держави та не свідчить про глибокі зміни у суспільних настроях в Японії.

Лідер партії "Сансейто" Сохей Камія виступає з передвиборчою промовою, липень 2025 року / Фото Yoshio Tsunoda / AFLO / IMAGO

Водночас Такаїчі зробила ставку на "повернення до традицій" і переосмислення спадщини Сіндзо Абе. Вона пообіцяла відновити так звану Абеноміку, а також захищати національні цінності від "ліберальних перегинів". Такі тези повернули їй довіру консервативного електорату, але одночасно налякали поміркованих партнерів по коаліції.

Довідково! Абеноміка – це стратегія, запроваджена колишнім прем'єр-міністром Сіндзо Абе, спрямована на виведення Японії з дефляції завдяки трьом напрямкам: м'якій монетарній політиці, активним державним витратам та структурним реформам.

Стратегія мала б стимулювати економічне зростання, підвищити інфляцію й зробити економіку гнучкішою, хоча результати виявилися змішаними – борг зріс, а інфляція залишалася низькою. Однак для Санае Такаїчі ця модель стала ідейним символом наближеності до курсу свого наставника Абе та інструментом відновлення "сильної держави".

Та персональний успіх на внутрішніх праймеріз ще не гарантує реального управління країною. Санае Такаїчі успадкувала партію, яка втратила давнього коаліційного партнера в особі партії "Комейто" і змушена шукати нові союзи в умовах роздробленого парламенту. Її перспектива стати прем'єром залежить від здатності зміцнити власну фракцію та переконати поміркованих депутатів, що "залізна жорсткість", про яку пишуть медіа, все ж може поєднуватися з політичною гнучкістю.

Розвал давньої коаліції: чи може Японія зануритися в парламентську кризу?

Основною проблемою для Санае Такаїчі на шляху до крісла прем'єр-міністерки став раптовий вихід партії "Комейто" з коаліції з ЛДП, що стало не просто політичним розлученням, а кінцем 25-річного симбіозу, який забезпечував Японії стабільність навіть у періоди найжорсткішої політичної та економічної турбулентності.

Варто зауважити, що ЛДП тривалий час була головною правоконсервативною силою Японії, а центристсько-релігійна "Комейто" з 1999 року підтримувала баланс між прагматизмом і націоналізмом. Такий союз гарантував парламентській більшості стабільність, а Японії – передбачувану внутрішню політику.

Причиною розриву стала криза довіри, спричинена скандалом із неналежним фінансуванням у рядах ЛДП. Лідер "Комейто" Тецуо Сайто заявив, що партія не може залишатися у коаліції, в якій "не зроблено жодних висновків" після дворічного розслідування щодо тіньових пожертв і махінацій із партійними фондами.

На додачу, обрання Санае Такаїчі лідеркою ЛДП також відвернуло членів Комейто від подальшої підтримки життєздатності цієї коаліції, але вже через різницю в поглядах. Представники Комейто навіть окремо наголосили, що не будуть голосувати за обрання Такаїчі прем'єркою Японії.

ЛДП втратила більшість в обох палатах парламенту Японії / Інфографіка Financial Times

Вихід "Комейто" з коаліції різко змінив розклад сил у парламенті. ЛДП, яка мала 196 місць у нижній палаті, що на 37 менше за абсолютну більшість, сьогодні втратила партнера, який забезпечував їй контроль над урядом. Для новообраної лідерки партії Санае Такаїчі це означає, що її шлях до прем'єрського крісла, який здавався майже гарантованим, раптом став крихким і непевним.

Аналітики вже починають говорити про "нову епоху багатопартійності", а політичне життя Японії заграло новими барвами, де активно формуються нові, непередбачувані комбінації. До прикладу, основна опозиційна сила країни – Конституційно-демократична партія Японії (CDP) одразу ж спробувала скористатися моментом, запропонувавши "Комейто" об'єднатися довкола єдиного кандидата на пост прем'єра.

Головним претендентом від опозиції став Юїчіро Тамакі, лідер Демократичної партії народу (DPP) – популістської, але прагматичної центристської сили, яка ще донедавна розглядала можливість співпраці з ЛДП.

Натомість "Комейто" поки що демонструє обережність, хоч і не відкидає ідею нових конфігурацій. Основні напрямки політики партії можна описати як поміркований центризм, соціальні реформи та пацифізм, що цілком сумісно з частиною порядку денного CDP. Якщо їм вдасться об'єднати зусилля та вирішити суперечливі моменти, це створить прецедент для найширшої опозиційної коаліції в Японії за останні два десятиліття.

На цьому тлі Санае Такаїчі стикається з подвійним викликом. З одного боку в її партії розвалилась давня та стабільна коаліція, а з іншого їй бракує довіри з боку потенційних нових партнерів. Ультраконсервативна репутація Такаїчі, яка полягає у критичному ставленні до конституційного пацифізму та підтримці збільшення оборонного бюджету, – нервує інших парламентарів. У ЛДП вже говорять, що деякі члени партії не виключають висування альтернативної кандидатури на прем'єрство, на цей раз більш компромісної, щоб уникнути провалу під час голосування у парламенті.

Певну надію Такаїчі може дати "Партія інновацій Японії" (JIP) – правоцентристська сила, що контролює префектуру Осака. Лідер партії – Хірофумі Йошімура заявив, що "готовий серйозно розглянути" підтримку Такаїчі, але лише якщо вона внесе до програми пункти з децентралізації та реформи місцевого самоврядування. Втім, навіть ця підтримка не гарантує стабільності, адже JIP відомі тим, що здатні різко змінювати позицію перед виборами.

Лідер "Японської інноваційної партії", губернатор префектури Осака – Йошімура Хірофумі / Фото Japan News

Таким чином, нинішній період для Ліберально-демократичної партії Японії – найнебезпечніший момент внутрішньої фрагментації з часів 1993 року, коли партія тимчасово втратила владу. Такаїчі намагається балансувати між вірністю власним поглядам та вимогами жорсткої політичної реальності, де без партнерів неможливо вижити. Наразі це вже не виглядає виключно внутрішньою боротьбою за місце голови уряду: сьогодні в японському парламенті можуть відбутися зміни, здатні зруйнувати непохитні позиції ЛДП та занурити Японію в політичну невизначеність або навіть парламентську кризу.

Новий погляд на оборону: як зміниться зовнішня політика Японії та чого чекати України?

Одне з найважливіших та найгостріших питань сьогодні – чи буде Санае Такаїчі, якщо їй все ж вдасться очолити уряд, вносити зміни в зовнішню політику Японії. Сама собою перемога більш жорсткої політичної лінії на партійних праймеріз не гарантує, що країна вийде на новий зовнішньополітичний курс.

Схоже, що у питанні підтримки України з боку Японії поки не варто очікувати різких змін. Японія вже має історію підтримки України у сфері гуманітарної допомоги та реконструкції, і навряд чи це зміниться за будь-якого нового прем'єра. До прикладу, уряд Японії закупив засоби розмінування в українських компаній на понад 70 мільйонів доларів для ДСНС України.

Ба більше, останнім часом Японія робить кроки в бік більш практичної участі у підтримці України. Токіо направить кількох військовослужбовців Сил самооборони до Литви, щоб навчати українських саперів техніці розмінування. Зокрема, Японія також обмірковує варіанти приєднання до європейської "коаліції дронів", яка має на меті спільно постачати Україні безпілотні технології та підтримку.

Подібний крок здатен відкрити двері до передачі не лише дронів нелетального призначення (які здебільшого також використовуються для допомоги в розмінуванні), але й додаткових можливостей для технологічної координації з іншими державами та інвестицій в українську оборонку.

Прем'єр-міністр Японії Сіґеру Ісіба під час онлайн-саміту "Коаліції охочих" / Фото з сайту прем'єра Японії

Натомість регіональні гравці у Східній Азії, такі як Китай та Південна Корея, поки з обережністю розглядають перспективу майбутнього прем'єрства Такаїчі, через її тяглість до особливого трактування історичних подій та тих наративів, що вже сформувалися на сьогодні у відносинах із сусідами.

Та, як пояснює дослідник Такаші Хірано, відносини з Південною Кореєю навряд чи будуть докорінно змінені, адже попри всі історичні тонкощі та погляди Такаїчі, сучасна Японія має давню історію співпраці з цією державою, і фактично обидві країни представляють один демократичний табір.

Натомість ситуація у відносинах із Китаєм залишається більш невизначеною, але перш за все, через діяльність самого Пекіну в регіоні. З боку китайських комуністів все частіше лунають погрози силового приєднання острова Тайвань, що також прямо впливає і на безпекову ситуацію в самій Японії. Країна вже збільшила видатки на оборону до 2% від загального ВВП, і розглядає варіанти подальшого збільшення. Прихід таких політиків як Санае Такаїчі до влади може тільки прискорить цей процес.

Та проблема в тому, що японське суспільство наразі недостатньо усвідомлює потенційні загрози для Японії з боку Китаю, каже Хірано Такаші, тому поки не надто активно підтримує ідею розширення оборонних витрат та радикальних армійських реформ.

Схема військових навчань Китаю навколо території острова Тайвань / The Japan Times

Водночас посилення мілітаризації може сприйматися Китаєм дуже однозначно, адже потенційних загроз, крім як з боку Пекіна, для Японії не проглядається. Експансіоністське прагнення Китаю силою змінити статус-кво для Тайваню так чи інакше несе ризики для Токіо – братимуть японці пряму участь у захисті острова чи ні – банально через територіальну наближеність до потенційної зони конфлікту.

Наразі перед майбутнім прем'єр-міністром Японії, буде це Санае Такаїчі чи будь-який інший кандидат, крім внутрішніх викликів все одно стоятиме складне завдання з посилення обороноздатності власної країни та збереження тонкого балансу у відносинах із регіональними державами, щоб одночасно посилювати власну безпеку та уникнути провокацій з боку потенційних противників. Питання лише в тому, чи вдасться продати цю ідею власному електорату.