Блекаутів не уникнути та яким є зимовий план Росії: ексклюзивне інтерв'ю з нардепом Костенком

З настанням холодів Росія повернулась до свого плану – потопити Україну в блекауті. Але ми теж маємо потужності для ударів у відповідь по енергетичних та нафтопереробних можливостях ворога.

Народний депутат, секретар оборонного комітету Верховної Ради, полковник СБУ Роман Костенко розповів, яку роль в цьому можуть заграти ракети "Фламінго" і Tomahowk. Також оцінив плани росіян на фронті і загрозу переведення армії Білорусі в бойову готовність.

Tomahawk для України: чому панікує Кремль

Якщо Сполучені Штати передадуть Україні ракети Tomahawk, якою може бути їхня кількість, які перші об'єкти на території Росії нас цікавитимуть і з чого ми їх запускатимемо? На тлі можливої зустрічі Володимира Зеленського з Дональдом Трампом у п'ятницю, заяви Єгора Чернєва про можливі обмеження та повідомлень Financial Times, що США вже кілька місяців допомагають в ударах по російській енергетиці, чи можуть партнери обмежити цілі?

У якій кількості – це буде відносно. Можна багато обговорювати, чи дадуть їх нам взагалі. Ми вже виходимо з того, що нам їх дадуть.

Окремо постає питання, що це за ракети і яку вони мають дальність. За різними даними, приблизно вони можуть летіти до 2000 кілометрів. Звичайно, вони можуть нести і ядерну зброю. Тому їхня передача може сприйматися як передача носіїв ядерної зброї, а не просто ракет.

Потім є питання, з чого їх запускати. Основні носії Tomahawk – це кораблі й підводні човни, яких у нас немає.

Учора я бачив у мережі фото, де начебто американці показали пускову установку, спроєктовану на автомобілі. Я думаю, це не просто так, тому що після розмови про Tomahawk усі почали запитувати, з чого їх запускати.

Інтерв'ю з Романом Костенком: дивитися відео

Реально наземних установок "старих Gryphon" немає – їх знищили після того, як між Сполученими Штатами та Радянським Союзом за часів Горбачова підписали угоду про скорочення ракет середньої дальності. І після цього зробили нові установки – "Typhon", якщо я не помиляюся. Їх дуже мало, вони в дуже обмеженій кількості, вони є тільки у Сполучених Штатах і зовсім небагато. Стоїть питання, як ми будемо запускати ці ракети, якщо нам їх навіть нададуть.

Ми виходимо з того, що це звичайні крилаті, а не балістичні ракети, розробки 1970 – 1980-х років. Їх збивають легше, ніж балістичні.

Спочатку потрібно вирішити, з чого ми їх запускаємо. Коли ці питання з'ясовані: що нам їх передали, з чого запускати, як вони летять і як проходять протиповітряну оборону противника, тоді переходимо до наступного етапу. А це кількість ракет: яка буде ефективною, а яка неефективною.

З моєї точки зору, якщо говорити про ефективність, мінімум має бути від 200 ракет.

Якщо нам передають до 50 ракет, про що зараз повідомляють у ЗМІ як про можливу першу партію, то вона глобально нічого не змінить? Водночас росіяни кажуть, що це для них прирівнюється до ядерної загрози. Чому вони так сильно бояться цих Tomahawk?

Трактувати можна по-різному. По факту нам передають носій ядерної зброї, і росіяни можуть розцінювати це саме так: залишиться передати боєголовку, яку можна встановити, а носій уже є.

Тобто не дарма вони хвилюються?

Фактично це будуть найкращі ракети, які ми маємо. Якщо говоримо про крилаті ракети з дальністю до 2000 кілометрів, у зоні їхнього радіуса опиняються серйозні об'єкти, зокрема ядерні об'єкти Росії. Ми це розуміємо, і не дарма росіяни кажуть, що для них це серйозна загроза.

В Україні зараз немає серійної зброї з такою дальністю і таким носієм бойової частини, яка могла б завдавати потужних ударів по різних цілях, зокрема по ядерних об'єктах Росії. Тому росіяни й хвилюються, і це породжує як мінімум питання до Сполучених Штатів.

Водночас можливі геополітичні наслідки. Росія має наміри передавати озброєння країнам зі своєї сфери впливу: Ірану, щоб змінити баланс на Близькому Сході, Північній Кореї, з якою у них тісні стосунки. Ми не знаємо, про що вони домовляються.

Загалом наслідки такої передачі можуть бути серйозними, бо це вже не літаки F-16, а серйозні ракети. І вони не найпотужніші в арсеналі Сполучених Штатів.

Коли ми розв'яжемо всі питання, як їх запускати, як перевозити та з яких платформ застосовувати, далі постає питання кількості.

Якщо мовиться про 50 ракет і на цьому все, це допоможе, але не створить нам паритету з Росією. На початку повномасштабної війни Росія випустила понад шість тисяч різних ракет, а ми говоримо про від 50 до 100.

Потрібне комплексне застосування озброєнь, а не лише Tomahawk. Поступово по 50 на місяць -- це хороша цифра, але якщо загалом 50, то це погано. Якщо буде 50 ATACMS на місяць і 50 Tomahawk, це ще краще, бо балістичні ракети треба застосовувати разом із крилатими.

Усе залежить від кількості й дальності. Першочергові об'єкти визначатимуться задумом наших Збройних Сил. Фактично під ураженням опиняється вся європейська частина Росії, але в них дуже сильна протиповітряна оборона.

Які саме цілі обиратимуть, визначатимуть Генеральний штаб і Ставка Верховного Головнокомандувача. Якщо говорити про радіус ураження 2000 кілометрів, то майже вся європейська частина Росії, де розташована більшість важливих об'єктів, потрапляє в зону дії цих ракет.

Коли буде серійне виробництво ракет "Фламінго"?

Тепер про наше озброєння. Чи можемо розраховувати на серійне виробництво ракети "Фламінго", щоб мати щомісяця власний ресурс і не залежати від Америки, хоча б 50 ракет? За заявленими характеристиками йдеться про дальність до 3000 кілометрів. На вашу думку, чи може "Фламінго" стати нашою зброєю, яка замінить західні зразки, щоб ми покладалися лише на себе?

У мене немає інформації щодо готовності "Фламінго" до серійного виробництва. Знаю, що вона далі проходить випробування. Було кілька пусків, які відносно можна назвати успішними, але вони не летіли на 3000 кілометрів і навіть не досягали половини цієї дальності.

Десь ракета прилітала, щось вражала, десь було відхилення. Це не означає, що вона погана. Такий шлях у ракет: я не знаю жодної у світі, яка з перших пусків приходить точно в точку.

Наскільки пам'ятаю, Tomahawk розробляли 10 чи 15 років, перш ніж вони стабільно почали нормально літати. Тому очікувати, що "Фламінго" полетить уже наступного дня, не можна, але працювати в цьому напрямку точно потрібно.

Чи стане вона нашим основним видом зброї? Це не найпередовіша ракета. Вона частково скопійована з деяких радянських зразків. Вона має бути в нас, але треба рухатися до передових технологій і розробляти щось новіше та ефективніше.

Тому ще раз: немає інформації, що вона вже стала серійною. Я думаю, зараз проведуть іспити, і якщо вона покаже бодай відносну ефективність, тоді вже постане питання про серійне виробництво.

Українська ракета "Фламінго" / Фото: AP Photo

Наскільки реальна загроза повторного наступу з Білорусі?

Чи варто очікувати загрозу з боку Білорусі? Днями з'явилася інформація, що Олександр Лукашенко доручив перевести білоруську армію у найвищий ступінь бойової готовності. Що це може означати для України, а, можливо, і для всієї Європи?

Зараз у нас немає інформації про безпосередню загрозу з боку Білорусі, але ми перебуваємо у стані війни. Вони надали право на розміщення військових баз Росії, а Москва заявляє про розміщення ядерної зброї на території Білорусі.

Звичайно, коли ця країна оголошує про переведення війська у повну бойову готовність, для нас це є загрозою. Тому ми маємо реагувати: щонайменше наші підрозділи, що прикривають кордон з боку Білорусі, також слід перевести у повну бойову готовність.

Сказати, що там на сто відсотків є загроза, підстав немає. Немає інформації, що білоруська армія готова перейти кордон.

Наміри можуть бути, все може статися, але на цей момент розвідка, щонайменше нашого комітету (парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, – 24 Канал), такої інформації не надавала.

Де Росія наступатиме цієї зими?

Якщо говорити про плани Росії на цю зиму: де найімовірніший наступ, на яких містах і об'єктах вони зосередяться і які цілі лишаються першочерговими?

Якщо говорити про стратегічні цілі Росії, починаючи з 2023 й у 2024 році, вони не змінилися. У 2022 році їхньою ціллю була вся Україна, але після поразок із 2023-го вони модернізували плани до Донецької та Луганської областей.

Вони й надалі намагатимуться захопити ці території. Ця зима не буде винятком. Основні бойові дії розгортатимуться на Донецькому напрямку, на Донецькому фронті.

Мова про напрямки Костянтинівка – Краматорськ і Покровськ. Вони намагатимуться створити умови для оточення і змусити нас відійти на інші рубежі.

Окремо загрозливим є напрямок селища Покровське, Запорізький напрямок: ми бачимо певне зосередження російських військ. Але ключовим для них залишається Донецький напрямок, бо мета – повністю захопити ці території в адміністративних кордонах.

Яка імовірність блекаутів у Росії і в Україні

Можна очікувати продовження ударів по об'єктах енергетики й нашій залізниці. Водночас цього року ми відрізняємося від 2022-го тим, що відповідаємо. На тлі відключень у Бєлгороді: чи вдасться Україні уникнути блекаутів цієї зими, чи ми до цього готуємося, чи можливі відключення в Росії та хто більше страждає від енергетичної війни?

Чи будуть блекаути? Я думаю, вони будуть однозначно, тому що росіяни вже четвертий рік вибивають нашу енергетику, а ми намагаємось лагодити. Тут питання більше не у постачанні або виробленні електрики, тому що навіть президент говорив, що у нас є альтернатива – закупівля електрики за кордоном.

Навіть якщо будуть зупинені наші генеруючі потужності, наприклад, ядерні електростанції, росіяни розуміють наслідки ударів саме по АЕС. Тому вони б'ють по трансформаторних, розподільчих підстанціях, які не дають електриці проходити далі.

Якщо у 2022 – 2023 роках вони знищували великі генеруючі об'єкти типу ГЕС і ТЕС великими ракетами, то зараз пішли іншим шляхом: намагаються бити по розподільчих трансформаторних станціях за допомогою дешевих дронів, яких можуть запускати по 700 – 800, і вражати трансформатори.

Це дуже дорого ремонтувати: трансформатори треба десь знаходити, замінювати, встановлювати, відновлювати.

До всього не підготуєшся, але ми готуємося там, де можемо: укріплюємо, захищаємо небо. Погода ускладнить перехоплення дронів: низька хмарність дає змогу "Шахедам" іти в хмарах. Армійська авіація працює гірше, бо їй потрібен візуальний контакт для ураження цілей.

Росія може робити блекаути й робитиме: це вплив на населення і спроба зупинити роботу оборонно-промислового комплексу та критичної інфраструктури.

Кому це вигідніше? Росії. Зробити блекаут у Росії нам набагато складніше, ніж їм в Україні. По-перше, через наявність у них засобів ураження: вони можуть завдавати ударів по наших об'єктах ракетами. По-друге, через розмір і стійкість їхньої енергосистеми та території. Пройти протиповітряну оборону до Києва їм легше, ніж нам до Москви.

Якщо й можливі блекаути в Росії, то радше у прикордонних містах на кшталт Бєлгорода або у провінційних центрах, які вони намагатимуться швидко відновлювати. Натомість вони, на жаль, мають змогу бити по великих українських містах, як-от Дніпро, Харків, Київ. Їхні можливості тут більші, і це їм вигідніше.

Ми стримували їх минулого року ударами по НПЗ: коли вони відчули проблеми з пальним і нафтопродуктами. Вважаю, нам варто не стільки намагатися влаштовувати блекаут, скільки впливати на їхні енергетичні системи та нафтопереробні заводи. Тут у нас більше шансів, ніж намагатися “гасити світло”.

Дональд Трамп наполягає на перемовинах і каже, що у Володимира Путіна ще є шанс домовитися, хоча він не виглядає готовим. Повертаючись до енергетики: чи вигідно нам домовитися бодай на зиму не бити по енергетичних об’єктах, щоб пройти цей період без блекаутів? Як ви думаєте?

Це має вирішувати насамперед Ставка Верховного Головнокомандувача, бо вони бачать всю інформацію на сто відсотків: які в нас є можливості для завдання ударів, яку допомогу дають партнери, які засоби ППО нам обіцяють на зиму і що є в Росії.

Ми вже мали домовленості неформального характеру: ніхто за стіл переговорів не сідав, але вони певний час припиняли бити по нас, а ми по них. Минулу зиму фактично пройшли на таких умовних домовленостях, коли ми не знищували їхню нафтопереробку, а вони нашу енергетику.

Я вважаю, якщо є можливість зробити так, щоб росіяни не били по нашій енергетиці, це треба робити, бо від цього залежить цивільне населення.

Одна справа: битися на полі бою, і там наші воїни це роблять. Інша справа: цивільні люди, діти, люди похилого віку, які будуть потерпати від ударів. Якщо є можливість так зробити, звичайно, потрібно це робити.

Збільшення воєнного бюджету: який план Росії щодо Європи?

У вас є інформація щодо підготовки Росії до більш масштабного конфлікту на Європейському континенті, можливо, за підтримки інших держав – Китаю, КНДР, Ірану?

У нас є інформація від наших розвідок, більшість із неї закрита. З висновків, які можна озвучити:

Росія точно планує до 2030 року розбудовувати свої спроможності. Є дані, що вони виділяють найбільший в історії Росії бюджет на озброєння і бойову техніку – понад 700 мільярдів доларів до 2030 року. Розвідка також зазначає, що це робиться для можливості вести бойові дії в Європі.

Якби Росія тоді просто захопила Україну, бойові дії в Європі вже були б. Під загрозою опинилися б країни Балтії, Польща, про Молдову й говорити не доводиться – її захопили б відразу. Я думаю, це були б перші дні після падіння Миколаєва та Одеси.

І без британської розвідки зрозуміло: стратегічно Росія намагатиметься повернути у сферу свого впливу всю Східну Європу, яка колись належала до сфери впливу Радянського Союзу. Раніше, збираючи свою імперію, вони створювали СРСР як союз формально незалежних держав і зараз вважають це великою помилкою. Далі вони хочуть робити країни частинами своєї федерації, щоб не повторився крах, як із СРСР.

Вони це мають у планах, вивчають історію. Може звучати нереально, але вони в це реально вірять і за це воюють – щоб повернути імперію і землі, які колись були під їхнім впливом.

Ймовірність перемир'я і що буде далі

Якщо уявити, що через тиждень чи місяць відбудуться перемовини, і Путін погодиться зупинити бойові дії на фронті й перестане бити по цивільних містах або навіть оголосить про завершення війни, що робити нам? Чи продовжується в Україні мобілізація і чи обговорюються сценарії дій після можливого завершення війни?

Сказати, що саме на комітеті як на органі ми прямо обговорюємо такі моменти – ні. Але між собою говоримо, і всі розуміють: якщо завтра перемир'я, це не означатиме одразу стоп воєнний стан і стоп мобілізація. З моєї точки зору, так точно не буде, тому що Росія нікуди не дінеться.

Уявімо: завтра перемир'я, усі зупинилися по лінії фронту. Ми всіх звільнимо? Росія всіх не звільнить. Вона тільки дочекається і знову нападе, поки ми демобілізовуватимемо людей.

Я думаю, це буде поступовий процес. Спершу – можливе звільнення тих, хто служить найдовше. На їхнє місце хтось має стати й далі захищати. У цьому процесі ми будемо певний і не короткий час, і всі мають це розуміти.

У нас особливого вибору немає. Є варіант ухвалити неправильні популістські рішення і програти війну. А є серйозні рішення на виживання країни в перспективі – вони потребують непопулярних кроків. Популярне зараз – демобілізація, звільнення з армії, відкриття кордонів. Це все веде лише до швидкої перемоги Росії.

Про непопулярні рішення. Військовослужбовець Денис Ярославський пропонує мобілізовувати хлопців 16 – 18 років і формувати з них нову армію, щоб за п'ять років отримати підготовлених військових. Фактично йдеться про повне оновлення армії й заміну тих, хто служить уже 10 – 11 років. Як ви ставитеся до такої ідеї? Від 16 до 18 років – тобто з 16 років починати мобілізацію?

Людей багато – думок багато, тож треба слухати їхні обґрунтування. Нам би для початку забезпечити мобілізацію та освоїти ресурс, який маємо зараз. Про це й треба думати: у кожного своя думка.

Якою має бути армія після війни?

Треба виходити з необхідної чисельності. Наша армія однозначно буде більшою, ніж до війни. До війни було близько 250 тисяч. Після війни, особливо на початках, армія залишиться великою. Можливо, звільнять поранених або окремі категорії..

З огляду на те, що вздовж кордону й на нашій території у росіян стоїть близько 700 тисяч, плюс великі резерви в Росії, армія Україні може бути не менше 800 тисяч – якщо зможемо. Далі все залежатиме від рішень: якщо росіяни відходитимуть і будуть політичні домовленості, будемо коригувати чисельність – зменшувати або збільшувати.

Ніхто не знає формат напевно: можливо, європейці платитимуть кошти, і ми зможемо утримувати контрактну армію з дуже високими зарплатами, "в мільйон", і люди самі підуть служити у мирний час.

Але точно відомо одне: армія має бути значно більшою, щоб будь-якої миті відбити загрозу з боку Росії.

Двісті тисяч вже не буде. Через армію на 200 тисяч ми втратили 7% територій з 2014 року. 11% – у 2022 році за лютий – травень, і лише близько 1% – коли армію вже сформували за майже три роки. Вони пішли нахрапом, ми втратили багато, бо не були готові: армія на 200 тисяч не була мобілізована і не змогла втримати території. Таке вони можуть повторювати постійно.

Отже, нам потрібна велика армія, щоб не дозволяти нових захоплень, бо відвоювати в сучасній війні дуже важко. Чи буде вона контрактною, чи мобілізаційною – залежить від умов. Якщо будуть нормальні зарплати, люди підуть. Якщо побачимо, що цього не вистачає, доведеться повертати строкову службу, яка постійно готуватиме мобілізаційний ресурс.

А зараз питання повернення до строкової служби обговорюється?

Ми про це говоримо, але питання формального повернення поки не стоїть. Я б таку ініціативу підтримав. У нас є багато тилових посад: блокпости, охорона частин і складів. Молоді люди могли б проходити строкову службу без участі в боях, навчатися стріляти, захищати країну й охороняти об'єкти – те, що зараз роблять мобілізовані, які могли б допомагати на полі бою.

Я не бачу нічого поганого у строковій службі, якщо забезпечити нормальні умови й залишити участь у боях тільки за бажанням. Це дало б позитивний ефект. Але про це мало думають, бо це непопулярне рішення.