Як ЄС посилює захист ринку сталі і як має діяти Україна

7 жовтня Європейська комісія офіційно оприлюднила проєкт нового регламенту COM(2025)726, який має замінити чинні захисні заходи щодо імпорту сталі після червня 2026 року в ЄС.

Йдеться не про технічну правку, а про створення нової системи торговельного захисту, яка визначатиме доступ до європейського ринку сталі на роки вперед.

Новий документ вводить тарифні квоти на всі основні категорії сталевої продукції, а для обсягів понад квоту – 50-відсоткове мито.

Лише три країни: Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн – отримують звільнення від цього мита.

Про особливе позначення України в цьому документі і те, як цю винятковість перетворити в інструмент розвитку, читайте в колонці старшої радниці FTI Consulting Brussels Ольги Бєлькової ЄС змінює умови імпорту сталі: як має діяти Україна та до чого тут російські квоти.

Далі – стислий її виклад.

Авторка колонки звертає увагу, що Україна прямо згадана у тексті європейського регламенту: "Інтереси країни-кандидата, яка перебуває у винятковій і невідкладній ситуації безпеки, як-от Україна, також мають бути враховані під час визначення квот…" (Преамбула, пункт 25).

"Це не просто дипломатичний жест.

Таке формулювання створює правову підставу для особливого підходу під час розподілу квот відповідно до статті 4(г), яка дозволяє Єврокомісії враховувати "спеціальні обставини окремих країн".

Тобто дозвіл на політичне рішення", – наголошує Ольга Бєлькова.

Вона закликає Київ перетворити цю винятковість в інструмент розвитку: потрібна чітка стратегічна комунікація – і з боку уряду, і від самих виробників, які мають виступати єдиним голосом у Брюсселі.

Україна, на переконання старшої радниці FTI Consulting Brussels, має наполягати на передачі їй квот на торгівлю з ЄС, які раніше припадали на Росію та Білорусь.

Експертка нагадує, що після запровадження санкцій імпорт сталі з Росії та Білорусі був майже повністю заборонений.

Проте їхні квоти у ключових категоріях – гарячекатаний прокат, труби, довгомірна сталь – залишаються умовно вільними.

При цьому відповідно до пунктів 15–18 преамбули та статті 4(3), Єврокомісія має право перерозподіляти квоти між країнами з урахуванням "торгових обмежень або виняткових обставин".

"Для України це шанс не лише технічний, а й моральний і політичний.

Кожна тонна української сталі, проданої на європейському ринку, заміщує тонну російської, яка колись фінансувала підготовку до війни", – констатує авторка колонки.

Вона попереджає, що еові квоти будуть розподілятися у 2026 році і якщо Україна не займе активну позицію, переваги від умовних вільних обсягів можуть бути передані іншим партнерам.

Бєлькова також зазначає, що Україні потрібно вийти на Брюссель з єдиним, добре аргументованим зверненням від усіх великих виробників – Ferrexpo, Metinvest, Interpipe, Arcelor.

Mittal Kryvyi Rih тощо.

Це має бути спільна позиція ринку, а не лише окремих компаній.

Уряд разом з митницею мають забезпечити єдину систему підтвердження "melt and pour", яка визнаватиметься в ЄС.

"Усі заяви – від уряду, асоціацій, компаній – мають містити одну чітку тезу: якщо і є країна, яка має моральне право претендувати на колишній обсяг торгівлі з Росією та Білоруссю, то це – Україна, металурги якої щодня відбудовують зруйновані заводи, підтримують економіку та не здаються попри війну", – наголошує старша радниця FTI Consulting Brussels.

Докладніше – Ольги Бєлькової ЄС змінює умови імпорту сталі: як має діяти Україна та до чого тут російські квоти.