Асиметрична війна: як США в Афганістані б'ють одночасно по Китаю та Ірану

Схоже, ситуація в Афганістані виходить на новий рівень ескалації.

Поки представники талібів вели переговори в Делі про створення "об'єднаного комітету з розвитку спільних індустріальних проєктів", а також у Туркменістані щодо розвитку проєкту ТАПІ (газопровід із Туркменістану в Афганістан, Пакистан та Індію, плюс створення "сухого порту" в Тургунді на кордоні двох країн), Пакистан силами своїх ВПС атакував столицю Афганістану — Кабул.

Примітно, що саме сьогодні запрацював залізничний коридор Афганістан — Іран, і ним пішли перші пасажирські поїзди.

Безсумнівно, це вже новий "левел" ескалації, набагато вищий, ніж просто зіткнення на кордоні. Подібний рівень ескалації характерний для початку повномасштабної війни.

Схоже, США всерйоз зайнялися розсіченням осі Пекін — Кабул — Тегеран. А розсікти її можна лише ударом у серцевину — тобто по Афганістану. Афганістан може стати новим епіцентром асиметричного протистояння Китаю і США.

Який може бути розвиток у цій ситуації?

Ультиматум талібам щодо нового розміщення американської військової бази в Баграмі. Якщо таліби відкидають його, може бути розпочато наземну операцію, оскільки бомбити в Афганістані особливо нічого. Але вже не силами сухопутної армії США, а силами армії Пакистану.

У такому разі на нас чекає чергова афганська війна, тільки цього разу фундаменталістам у Кабулі допомагатимуть Китай та Індія одночасно. І, можливо, РФ.

Історія повторюється, але цього разу з точністю до навпаки.

Для Пакистану це буде величезною авантюрою, але недарма його військова верхівка кілька разів за останні місяці літала до Вашингтона і навіть зустрічалася особисто з Трампом.

Відносини Афганістану і Пакистану не можна назвати безхмарними. Спочатку Афганістан не визнав "лінію Дюранда", яку між двома країнами накреслили британці.

Військові конфлікти виникали й раніше. Афганістан підтримував белуджів Пакистану, а Ісламабад — фундаменталістів проти світського уряду. Крім того, Афганістан вимагав автономії для пуштунів, які проживають у Пакистані, оскільки його Конституція передбачала створення такої адміністративної одиниці.

У відповідь Пакистан зробив ставку на афганських фундаменталістів, таких як майбутні лідери моджахедів Гульбеддін Хекматіяр і Ахмад Шах Масуд (культ якого зараз розвивається в Афганістані).

"Продавати" себе на геополітичному "ринку" Пакистану не вперше. Ще президент США Джиммі Картер назвав Пакистан "фронтовою державою Холодної війни". Зараз би сказали — "фронтир". За Рональда Рейгана США передали Пакистану в обмін на непряму участь в афганській війні сумарно 7,2 млрд доларів (величезна сума на ті часи) і 40 винищувачів F-16.

Схожі події відбуваються і зараз. Крім того, це ще й спосіб "відірвати" Пакистан від Китаю (насправді — це головна мета того, що відбувається).

Але для Пакистану така тактика несе величезні ризики.

По-перше, фактор белуджів, яких можуть підтримати таліби.

По-друге, Афганістану спільно допомагатимуть Індія і Китай. А також за допомогою добровольців — Таджикистан. Плюс фактор РФ.

По-третє, на території Пакистану досі розміщується 3 млн біженців з Афганістану, серед яких пакистанські військові регулярно проводять жорсткі "зачистки". Це саме те середовище, яке може "вибухнути" в разі початку війни.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело