Діти Гази: сьогодення і майбутнє

Поговорімо на серйозну тему – про дітей Гази. Що робити з ними?

Це особливо важливо зараз, коли всі захисники "пригнобленого народу" швидко забудуть про цих дітей. Адже це так легко – ходити на демонстрації з фотографіями зруйнованої Гази й говорити про сльозинку дитини. І так не хочеться займатися серйозною проблемою по-справжньому.

Яка ситуація з дітьми Гази сьогодні?

Мусульманських дітей вчать ненависті з дитячого садка. На ранках діти розігрують сценки з інтифади ножів із нападом на євреїв. Найпопулярніші дитячі іграшки – вогнепальна зброя і гранати, найкрутіший одяг – камуфляж.

Шкільні підручники прославляють мучеників. На уроках дітям дають завдання: "Якщо один шахід убив п'ять євреїв, а другий – тільки трьох..." На випускних популярні ритуальні костюмовані страти ізраїльських солдатів. На канікулах – військовий вишкіл і воєнізовані табори.

По телевізору йде програма "Піонери завтрашнього дня" з мишеням на ім'я Фарфур (схожий на Мікі-Мауса), який закликає вбивати євреїв. Потім показують смерть мишеняти Фарфура від рук актора, який виступив як "ізраїльський агент" і забив його на смерть. "Фарфур загинув смертю мученика, захищаючи свою землю. Вбивці дітей погубили його".

Не існує в Газі зони, вільної від ненависті та війни. Сім'я, дитячий садок, школа, вулиця, пропаганда – все просякнуте смертю – ось такої висоти, ось такої ширини. Друзі вчать: "Ти боягуз, якщо не готовий померти за Аллаха". Постери з шахідами висять на кожному розі. Сім'ї терористів отримують грошові виплати. Помножте це на "наймирнішу релігію" з її культом смерті.

Постає найголовніше питання – що робити?

Замінити всіх учителів? Де ви їх візьмете? У Газі? Вона отруєна ненавистю на кілька поколінь уперед. Привезете з Туреччини чи Саудівської Аравії? А з вулицею ви що будете робити? А з родиною? А з доброю бабусею Фатімою, яка розповідатиме, як ножем треба перерізати горло євреям? А з муллами в мечетях? Дитина перебуває шість годин у школі і 18 годин поза нею.

Вивести їх із цього гадючника? Пробували вже. У 1992 році Данія прийняла 321 палестинського біженця. До 2019 року 64% із них було засуджено за злочини, і 34% їхніх дітей також мали судимість. І це при тому, що термін у Данії отримати дуже складно. Шведський досвід абсорбції бідних палестинців теж украй невдалий. Про Йорданію, Кувейт і Ліван навіть говорити не буду.

Прийняти який-небудь "План Трампа" зі створенням робочих місць у Газі? Ідея, звісно, блага – якщо дати людям роботу і перспективи, то вони відмовляться від насильства. Але практика показує, що це не спрацює. Ідеологія сильніша, ніж економіка. Терористи, які захопили літаки 11 вересня 2001 року, були освіченими інженерами із забезпечених сімей.

Ситуація ускладнюється тим, що на відміну від поразок Німеччини або Японії, коли була беззастережна капітуляція, коли була окупація, коли ідеологію расової переваги було повністю дискредитовано, коли країни-переможниці мали повний контроль над освітою, медіа та юстицією, у Газі цього не сталося. Не було судів над військовими злочинцями. Не було засуджено терористичну ідеологію.

Ви ж самі на мітингах вимагали відходу "ізраїльських окупантів" зі священної Палестинської землі. У результаті ХАМАС оголошує про свою перемогу і знову повертається до влади.

Ви ж самі, мітохондріальні ви мої празькі й венеційські дурні, вселяли їм, що вони не злочинці, а "жертви".

Але якщо жителі Гази – жертви, значить, нічого не треба у них там змінювати. Значить, це їм усі винні, а вони продовжать свою "священну війну".

Оригінал