Як Моссад влаштував пастку іракським пілотам та виманив МіГ-21: секрети операції "Алмаз"

У 1966 році ізраїльська розвідка переконала іракського льотчика викрасти свій МіГ-21. Операція "Алмаз" стала фатальною пасткою.

Фокус переклав статтю воєнного аналітика та історика Тома Купера, опубліковану на порталі Trench Art журналіста Девіда Екса (США). У статті розкриваються методи, якими ізраїльтяни з Моссаду діставали секретну інформацію про воєнні технології ворогів. Ідеться про унікальну операцію "Алмаз", завдяки якій Ізраїль та США отримали радянський літак МіГ-21 та розібрали його до гвинтів, щоб вивчити конструкцію.

Минуло 50 років з моменту одного з головних — і найгучніших — оперативних досягнень Моссаду (ізраїльської служби зовнішньої розвідки). 16 серпня 1966 року операція "Алмаз" завершилася викраденням іракського МіГ-21 і переходом на ізраїльську сторону його льотчика, капітана Муніра Редфа.

Редфа забрав із собою свій МіГ.

Ці події оточені безліччю чуток, особливо щодо причин втечі Редфа. Згідно з офіційною ізраїльською версією, Редфа був ассирійським християнином, який страждав від релігійної та етнічної дискримінації: його не підвищували у званні, а командири змушували жити далеко від сім'ї в Багдаді.

Ізраїльський уряд запропонував йому мільйон доларів, громадянство Ізраїлю і постійну роботу, а також прийняв умову льотчика, що ізраїльтяни вивезуть його сім'ю з Іраку.

МіГ-21, на якому Редфа прилетів до Ізраїлю, допоміг ізраїльським ВПС вивчити літак і побачити його сильні та слабкі сторони — ці знання зіграли важливу роль в успіхах ізраїльських ВПС під час арабо-ізраїльських воєн у період з 1967 по 1973 рік.

Крім того, в січні 1968 року Ізраїль надав літак в оренду Сполученим Штатам, які провели його додаткові дослідження в рамках програми Have Donut, яка проходила в сумнозвісній "Зоні 51" в Неваді. Колишній іракський МіГ-21, перейменований на YF-110 на озброєнні США, виявився справжнім подарунком для американців, враховуючи, що Редфа нібито доставив його до Ізраїлю разом з декількома навчальними та тактичними посібниками.

Все вищесказане — це версія історії Редфа, яка відома широкій громадськості. Такі версії зазвичай зосереджені на періоді безпосередньо перед і після польоту Редфа до Ізраїлю. Але за допомогою відставного бригадного генерала Ахмада Садіка, колишнього офіцера розвідувального управління іракських ВПС, та єгипетського історика Нура Бардаї ми можемо розкрити нові деталі про обставини знаменитої втечі Редфа.

Добре відомо, що Моссад довго намагався переконати арабських льотчиків дезертирувати і перелетіти на своїх літаках до Ізраїлю. Перша спроба закінчилася невдачею. Ізраїльський інформатор Жан Леон Томас звернувся до капітана Айда Хане з єгипетських ВПС, запропонувавши йому 100 тисяч доларів за переліт на його МіГ-17 до Ізраїлю, але єгиптянин швидко здав його владі.

Томас був заарештований разом з п'ятьма помічниками, засуджений до смертної кари і повішений разом з двома спільниками в грудні 1962 року.

Два роки по тому ізраїльтяни досягли більшого успіху з іншим єгипетським льотчиком. Капітан Мохаммад Аббас Хелмі, який мав репутацію корумпованої і норовливої людини, після сварки зі своїми командирами втік на навчальному літаку Як-11. Через кілька місяців він був убитий в Південній Америці.

Оскільки зусилля в Єгипті залишалися здебільшого безрезультатними, ізраїльтяни почали пошуки в інших місцях. Нова нагода випала в Іраку, коли Езра Зелха, єврейський комерсант із Багдада, який мав зв'язки з іракським кримінальним світом і отримав в Моссаді позивний "Юсуф", повідомив, що в лютому 1965 року група з 15 офіцерів іракських ВПС вирушить до США для проходження курсу підготовки на базі ВПС Рендольф недалеко від Лакленда, штат Техас.

Але навіщо групі іракських льотчиків МіГів знадобилося проходити навчання в США в 1960-х роках?

Не забувайте, що Ірак не завжди був союзником Радянського Союзу. До кривавого воєнного перевороту 1958 року країна була близьким союзником Великої Британії, після чого до влади прийшла хунта на чолі з бригадним генералом Абд аль-Карімом Кассімом. Каcсім призначив бригадного генерала Джалала Джавада Аль-Авкаті, переконаного комуніста, новим головнокомандувачем ВПС.

Тепло прийнятий у Москві, Авкаті поспішив замовити безліч нових літаків. Ірак став першою арабською країною, яка придбала такі типи літаків, як Мікоян МіГ-19, МіГ-21 і бомбардувальник Туполєв Ту-16 — за кілька років до того, як у Єгипті взагалі з'явилася авіація.

Правління Касіма закінчилося черговим військовим переворотом 8 лютого 1963 року. Новий уряд не тільки вигнав з країни всіх радянських радників, але й заарештував більшість офіцерів, яких він вважав лояльними до Касcіма. Хоча Редфа був навчений пілотуванню МіГ-21 в колишньому СРСР, він став одним з п'яти льотчиків, яким новий режим довірив продовжувати службу в єдиній іракській частині, що літала на МіГ-21 — 11-й ескадрильї.

Після чергового військового перевороту в Багдаді 17 листопада 1963 року до влади прийшов новий уряд, що складався з офіцерів, які пройшли навчання у Великій Британії. Новий уряд одразу вжив заходів щодо відновлення старих зв'язків з Лондоном і Вашингтоном.

В ході реорганізації іракської армії уряд призначив Редфа заступником командира 11-ї ескадрильї, майора Фахада Абд Ель Хейлі Ас Сайдуна.

У той час іракські військові не надавали великого значення етнічній та релігійній приналежності своїх офіцерів. Важливою була тільки їхня лояльність уряду. Відповідно, було абсолютно неважливо, що Редфа був ассирійським християнином або пройшов перепідготовку на МіГ-21 в СРСР.

Дійсно, Редфа був згодом відібраний для участі в курсах для офіцерів у США, а потім, у липні 1966 року, був призначений командиром 11-ї ескадрильї, що підкреслювало довіру до нього з боку ВПС.

Однак, опинившись у США, нічого не підозрюючі іракські офіцери стали мішенню для кількох жінок-агентів Моссаду. Джин Поллан, яка діяла під ім'ям "Зайнаб", в березні 1965 року звернулася до лейтенанта першого класу Хаміда Дахе, але іракський офіцер відхилив її пропозицію допомогти йому втекти.

Обурена ізраїльська агентка дала молодому іракському льотчику три дні на те, щоб покинути Сполучені Штати. Не підкорившись цьому наказу, Дахе був знайдений застреленим у барі ввечері 15 червня 1965 року, після короткого відключення електрики, яке створило зручні умови для маскування.

Після цього інциденту іракські ВПС вирішили відкликати своїх офіцерів з навчання в Сполучених Штатах. Однак троє з них — капітан Шакер Махмуд Юсуф, капітан Мохаммад Раґлоб і Редфа — повернулися до Іраку в супроводі привабливих "коханок".

"Подруга" Юсуфа прибула до Багдада всього через кілька днів після нього: вони зустрілися у квартирі ввечері 6 липня 1965 року. Коли Юсуф відмовився від пропозиції дезертирувати до Ізраїлю на своєму МіГ, Езра Зелха, який знімав на камеру кожну їхню зустріч, увійшов до кімнати й застрелив іракця.

Раґлоб ненадовго пережив свого колегу і був убитий Моссадом не тому, що відмовився перейти на бік противника, а тому, що попросив занадто багато — один мільйон доларів. Два агенти Моссаду скинули його зі швидкісного поїзда під час поїздки до Німеччини 11 лютого 1966 року.

Американська подруга приїхала в Ірак і з Редфою. Про неї відомо дуже мало, окрім її імені — Ліза Брат. Через кілька днів після свого прибуття Брат організувала зустріч із Редфою, поставивши його перед вибором — "срібло або свинець".

Щойно іракець прийняв рішення, до справи взялися інші агенти Моссаду. Через три дні після того, як його сім'я з 17 осіб була евакуйована через Іран, іракський командир ескадрильї вилетів на навчальну місію з авіабази Таммуз, на захід від Багдада, а потім через Йорданію прилетів до Ізраїлю.

Хоча немає сумнівів у тому, що Редфа передав Ізраїлю важливу розвідувальну інформацію, наслідки його втечі нерідко перебільшують, особливо в Сполучених Штатах.

Оскільки наприкінці 1963 року Багдад відновив співпрацю з Лондоном і США, американські спецслужби отримали не тільки можливість випробувати МіГ в Іраку, а й усю супутню технічну та навчальну документацію.

Саме так знаменитий Відділ іноземних технологій ВПС США зміг отримати й перекласти тактичне керівництво по МіГ-21 ще в 1965 році.

Оскільки іракці знали про це, не дивно, що їхнє офіційне розслідування втечі Редфа дійшло висновку, що він просто опинився під четвертим номером у списку Моссаду. Якби він відмовився переходити на їхній бік, ізраїльтяни продовжували б шантажувати й вбивати одного льотчика за іншим, поки один з них нарешті не здався б. Тому жодного з начальників або колег Редфа не покарали.

Приблизно в той же час американцям дозволили провести випробувальні польоти на МіГ-17 в Камбоджі, а на початку 1970-х років американці отримали не менше 13 МіГ-21Ф-13 з Індонезії. Це дозволило ВПС і ВМС США створити цілу навчальну ескадрилью, оснащену літаками цього типу, і познайомити з МіГами не тільки кількох ретельно відібраних льотчиків-випробувачів, а й тисячі льотчиків ВМФ.

Про автора

Том Купер — австрійський аналітик, журналіст-розслідувач та письменник, який спеціалізується на військовій історії, історії бойової авіації та пише про гарячі війни 21 століття. Автор двох книг про війну в Україні (War in Uraine volume 1, 2) та про конфлікти на Близько Сході, веде блог на платформі Substack та коментує події у медіа та на Facebook.