На Київщині дозволено відстріл вовків, шакалів та лисиць через спалах сказу

У Київській області ухвалено рішення про проведення профілактичних заходів із регулювання чисельності диких хижих тварин шляхом їх відстрілу. Вони триватимуть до 28 лютого 2026 року. Відповідне рішення прийняв оперативний штаб Ради оборони Київської області, інформує «Главком».

Як повідомили у Київській обласній військовій адміністрації, такі заходи спрямовані на зменшення ризику поширення епізоотичних хвороб, зокрема сказу. За даними Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, з початку повномасштабного вторгнення ситуація із захворюванням тварин на сказ залишається напруженою: у 2023 році зафіксовано 45 випадків, у 2024 – 50, а станом на 1 вересня 2025 року – вже 67 випадків.

Основними переносниками збудника сказу є дикі хижі тварини, насамперед червоні лисиці, чисельність яких останніми роками значно зросла через воєнний стан і відсутність дієвого механізму контролю популяції. Відстріл здійснюватиметься щодо червоної лисиці, єнотовидного собаки, вовка та шакала.

Користувачі мисливських угідь мають узгодити території проведення відстрілів із районними військовими адміністраціями, поліцією, ДСНС та військовим командуванням відповідних секторів оборони.

До участі у відстрілах допускатимуть лише мисливців із чинними дозволами на полювання, належно оформленими військово-обліковими документами та довідками про вакцинацію собак, якщо полювання відбуватиметься з ними.

Колективні відстріли проводитимуться лише у дозволені дні – з понеділка по п’ятницю – та з дотриманням комендантської години.

Під час кожного відстрілу обов’язковою є присутність уповноваженої особи користувача мисливських угідь, відповідальної за безпеку. Усі добуті тварини передаватимуться до Головного управління Держпродспоживслужби для лабораторного дослідження на сказ.

Як передається вірус сказу 

Вірус передається через слину інфікованої тварини, найчастіше під час укусів. Однак можливе зараження через подряпини або потрапляння слини на слизові оболонки чи відкриті рани. Інші шляхи передачі (наприклад, аерозольний у печерах з великими колоніями кажанів) трапляються нечасто.

Зараження сказом можливе навіть під час контакту з мертвою інфікованою твариною — наприклад, через порізи чи подряпини під час розбирання туші або зняття шкури, а також під час потраплянні слини загиблої тварини на пошкоджену шкіру.

Які тварини можуть переносити сказ

Загалом сказ можуть переносити як домашні, так і дикі тварини, наприклад, собаки, коти, лисиці, вовки, єноти, борсуки та кажани. У контактний спосіб людей з-поміж свійських тварин найчастіше інфікують коти й собаки, а в дикій природі – лисиці. Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини. 

Птахи, плазуни, земноводні та комахи сказ не переносять.

Щоб мінімізувати ризик зараження сказом, тримайтеся на відстані від безпритульних або диких тварин, не слід їх торкатися, годувати з рук чи намагатися приручити.

Симптоми сказу 

Інкубаційний період сказу зазвичай становить від одного до трьох місяців, але може бути від семи днів до понад року, залежно від місця укусу, властивостей вірусу та особливостей імунної системи людини.

Перші симптоми сказу – підвищення температури та біль у місці укусу, а також відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Основні симптоми розвиваються після інкубаційного періоду: 

• гарячка; 
• головний біль;
• неспокій; 
• гідрофобія (страх води); 
• аерофобія (страх протягів, повітряних потоків); 
• галюцинації; 
• агресія; 
• параліч; 
• кома.

На початку вересня у приватному мінізоопарку у селі Петропавлівська Борщагівка від сказу загинув олень. У травні у селі Хотів Обухівського району було зафіксовано випадок сказу у безпритульного собаки.  У квітні у місті Переяслав Бориспільського району зафіксовано випадок сказу у безпритульного кота. Також у березні на Київщині було виявлено два випадки захворювання на сказ у тварин. Діагноз сказ було підтверджено у кота, який мешкав у приватному домогосподарстві вБучанському районі Київської області, а також у домашнього кота у селі Хотянівка Вишгородського району Київської області.