Наступ на Дніпро і загроза прориву фронту: Гетьман – про можливість зламу у війні в 2026-у

2026-й може стати роком кризи влади в Росії, в російських еліт назрівають питання до Путіна, вважає майор ЗСУ у відставці Олексій Гетьман.

На сайті Главред відбувся чат із військовим аналітиком, ветераном війни, майором ЗСУ у відставці Олексієм Гетьманом. Спілкуючись із читачами, він розповів, чи є загроза прориву фронту російськими військами, і чи можуть вони дійти до Дніпра, як і чим далі воюватиме Росія з огляду на закінчення запасів танків у неї, коли ЗСУ підуть у наступ, а також якою буде війна у 2026 році.

Подаємо першу частину розмови з Олексієм Гетьманом.

Роман: Якщо літній наступ росіян був провальним, то як би ви охарактеризували наступальні дії ворога восени? Наскільки змінилися темпи просування російських військ і їхній потенціал?

Олексій Гетьман: Лінія фронту стабілізована. Восени у росіян немає просування, яке можна було б вважати стратегічним успіхом. Щоправда, певні тактичні успіхи у противника є. Водночас ми завдаємо контрударів. Тож такі незначні флуктуації вздовж лінії фронту є боями місцевого значення – і з точки зору здорового глузду, і з точки зору військової науки.

Сил і засобів у Росії більше не стало: ні людей, ні зброї, ні набоїв – нічого не побільшало. Так само в неї не з’явилося жодних суттєво кращих видів озброєння.

Якщо російські війська не змогли нічого досягнути влітку, то восени, коли через погодні умови наступати складніше, на суттєві прориви їм точно розрахувати не доводиться: важкий ґрунт і роздоріжжя – спробуйте вийти в поле і пробігтися "по копаному". Тому незрозуміло, на підставі чого росіяни очікують, що восени їм вдасться досягнути більшого, ніж влітку, коли погодні умови були кращими.

y-grek: Що, на вашу думку, чекає на Дніпропетровщину у зв’язку з тим, що Росія перекидає туди додаткові війська з-під Покровська для наступу на цю область? Які населені пункти Дніпропетровської області можуть невдовзі стати або частиною лінії боєзіткнення, або потрапити під окупацію?

Олексій Гетьман: Кордон Дніпропетровської та Запорізької областей та Донеччини.

Втім, російські війська не намагаються там захопити щось стратегічно важливе, а просто хочуть показати і російському населенню, і світу, що вони можуть просуватися у ще одній області України. Адже не всі аналізують, на яку глибину зайшли війська РФ на Дніпропетровщині та що їм там вдалося зробити, а беруть до уваги лише факт того, що бойові дії ведуться у ще одній області.

Впевнений, що жодного стратегічного сенсу дії противника на Дніпропетровщині не мають. Так само поки що немає небезпеки, що війська РФ вийдуть на місто Дніпро.

А що стосується перекидання військ, то Росія постійно перекидає свої війська вздовж лінії фронту, тому, як на мене, немає підстав вважати, що у зв’язку з цим там виникає якась особлива небезпека – вона не більша, ніж на інших ділянках фронту.

Дивіться відео, в якому майор ЗСУ у відставці Олексій Гетьман розповів, чи може зупинитися війна в 2026 році, чому потрібні удари по Кремлю та Останкіно, а також який страх Путіна здатна реалізувати Україна:

Главред: Тобто ви вважаєте, що російські війська не мають на меті вихід, наприклад, на Павлоград, Синельникове чи інші населені пункти Дніпропетровської області, і загрози для них немає?

Олексій Гетьман: Загроза для них є, тому що вони розташовані неподалік від лінії фронту. Ці населені пункти можуть обстрілювати, туди можуть залітати КАБи та навіть FPV-дрони. Такого роду небезпека є.

Але у Росії немає таких сил та засобів, які б відкривали перед нею перспективу досягнення успіху на землі на Дніпропетровщині. Щоб досягнути певних цілей, РФ потрібно мати суттєву перевагу, але такої переваги немає. Співвідношення російських та українських сил там таке саме, як і на інших ділянках фронту.

Наприклад, на Покровському напрямку справді зосереджена велика кількість людської сил та техніки противника, і там у росіян перевага над нами в рази. На інших ділянках фронту, як і на Дніпропетровщині, як зазначав Сирський, у росіян сил більше, але ненабагато – в 2-3 рази.

Тож усі ці дії військ РФ на Дніпропетровщині мають політичне підґрунтя і спрямовані на те, щоб показати, що Росія намагається захопити ще одну область.

Ще один момент. Не можна і буде неправильним говорити, що немає небезпеки для тих чи інших міст. Небезпека є, зокрема, небезпека артилерійських обстрілів, атак дронів тощо. Але очікувати проривів або суттєвого просування росіян там підстав немає – Дніпропетровщина точно не є нашим слабким місцем.

Федорова І.: На яких ділянках фронту зараз найнебезпечніша ситуація для нас? Де до нового року можливі прориви російських військ? Зокрема, що, за вашим прогнозом, буде з Куп’янськом і Покровськом?

Олексій Гетьман: Ніде, на жодній ділянці, немає загрози прориву противником лінії фронту. Так, є тиск ворога на Куп’янському, Лиманському, Покровському та інших напрямках. Суттєву перевагу над нами в силах та техніці росіяни мають поблизу Покровська, Костянтинівки, Мирнограда і в населених пунктах неподалік.

Але – війська РФ під Покровськом тиснуть уже півтора року, та не можуть це місто ні захопити, ні оточити. Там небезпека є, але точно не небезпека прориву лінії фронту.

Tom: Путін визнав, що Росія за 2025 рік спромоглася захопити менше 1% української території, при цьому в Росії паливна криза, щоночі прилітає по НПЗ й не тільки, російський державний бюджет не встигають переписувати через дефіцит, який постійно зростає, підвищуються податки, дорожчають продукти тощо. Коли російські еліти та суспільство почнуть ставити Путіну запитання про адекватність ціни, яку Росія платить за менш ніж 1% територіальних здобутків?

Олексій Гетьман: Чомусь усі впевнені, що в Росії не буде жодних рухів, але рано це пізно це станеться. Згадайте Радянський Союз за півроку до його розпаду: ніхто й гадки не мав, що він розвалиться. Не можна сказати, що зараз у Росії щось назріває, але більше половини НПЗ РФ ми знищили, і в Росії поступово набирає обертів криза. Та поки що ця криза не таких масштабів, які здатні вивести росіян на вулиці. Там цього бояться, адже в Росії заборонені навіть одиночні пікети з написом "Мир" на папері формату А4. Там працює тоталітарна система, але вона не може триматися безкінечно, коли стрімко погіршуються умови життя.

Зміна влади в Росії залежить не від народу, а від еліт. Рано чи пізно, коли в еліт почнуться серйозні фінансові проблеми через запроваджені санкції, через скорочення прибутків від продажу нафти й газу тощо, вони на це відреагують.

Ситуація в Росії вже критична, і до кризи не так уже й далеко. Якщо цей процес триватиме, а Путін не розв’яже ще якусь війну проти країн Балтії та не вчинить якусь ракетну чи дронову провокацію проти європейських країн, відволікаючи увагу російського населення від внутрішніх проблем, то цілком імовірно, що 2026-й стане роком кризи влади в Росії.

Прокоп: Чи може Росія повторити долю Радянського Союзу і почати розпадатися? Все те, що зараз відбувається з російською економікою, може стати поштовхом до того, що РФ почне тріщати по швах?

Олексій Гетьман: Цим усе і повинно закінчитися – Росія має розвалитися на декілька окремих держав. За великим рахунком, Російська Федерація є останньою імперією світу, а точніше недоімперією.

Що може об’єднувати імперію? Тільки зовнішні вороги і прагнення розширюватися. А якщо імперія перебуває в стані стагнації, в ній починають відбуватися певні процеси, адже до її складу входить багато різних етносів, які рано чи почнуть ставити запитання Москві.

Наприклад, у Єкатеринбурзі ще до 2014 року люди говорили, що вони – не "русские". "Русские – в Москве. А мы – сибиряки", – зазначали вони. Тобто такі заяви лунали не від якутів та чеченців, а від жителів Єкатеринбургу! Що тоді говорити про Далекий Схід.

Michel: Поясніть, як може позначитися на подальшому перебігу війни те, що у росіян повністю закінчилися танки в нормальному стані на базах зберігання, як зараз повідомляють аналітики? За словами OSINT-аналітиків, залишилося лише 1656 танків у поганому стані, причому 60% з них неможливо відновити. Як і чим Росія буде воювати далі? Не на віслюках же вона буде здійснювати наступ у 2026 році.

Олексій Гетьман: Буде наступати легкою технікою.

За різними оцінками, в Росії було до 15 тисяч танків на зберіганні, не більше 5 тисяч із них можна було відновити. Якщо танки стоять простонеба 30-40 років поспіль, зрозуміло, що там усе, що можна було вкрасти, вкрали. Все, що було можна відремонтувати, росіяни відремонтували. А тепер цього запасу танків у Росії немає.

Цей запас давав росіянам можливість долучати до 50-70 танків на місяць (йдеться саме про старі відновлені танки). Виробляє Росія близько 20 танків на місяць – це небагато. Ще є резерв тої техніки, яка була пошкоджена, але витягнута з лінії фронту та відремонтована.

Зверніть увагу, у зведеннях Генерального штабу зараз не подається інформація про кількість знищених ворожих танків. Причина не в тому, що ми не можемо уразити російські танки, а в тому, що росіяни їх зараз майже не використовують. Вироблені 20 танків на місяць – це значно менше, ніж ми їх у середньому знищували.

Від початку повномасштабного вторгнення ми знищили більше 11 тисяч танків РФ. Тож із танками росіяни будуть поводитися обережно.

До того ж, якщо говорити про використання танків на полі бою, то я вважаю, що епоха танків відходить у минуле. Вони вже не використовуються так, як під час Другої світової війни та інших локальних воєн після неї. Адже сьогодні 80% знищуються одразу, щойно вони виїжджають на поле бою. Іншими словами, чотири з п’яти одразу знищуються.

У майбутньому бої будуть точиться переважно з використанням легкої броньованої техніки, можливо, й безекіпажної, головне – щоб вона була швидкісна. Навіть мотоцикли і багі – це варіант. Десять мотоциклів з екіпажом можуть принести більше користі, ніж один танк, а ціна набагато нижча. Або три багі можуть зробити більше, ніж танк. Або дві-три одиниці легкої броньованої техніки можуть зробити більше, ніж танк, та завдати більшої шкоди противнику. Тому я думаю, що танки відходять у минуле.

Перші танки з’явилися у Першу світову війну. Це були британські танки, які виглядали неначе будинки на гусеничному ходу, тобто вони були дуже великі. Потім їхній розмір зменшився, самі танки модернізувалися. Зараз нова епоха танків – безекіпажні танки, маленькі і більш швидкісні, які керуються ззовні. Колись використовувалася кавалерія, а згодом вона відійшла в минуле. Так само може бути і з танками.

Хоча танки не відійдуть у минуле повністю, але вони втратять пальму першості як одна з головних ударних сил на землі.

Главред: Тобто не варто очікувати, що без танків росіяни стануть повільніше просуватися, гірше воювати, у них стане менше здобутків тощо? Танки не гратимуть вирішальної ролі?

Олексій Гетьман: Не зовсім так. Прорвати лінію фронту малими групами, проникненням ДРГ неможливо – так лінія фронту не проривається. Вона проривається ударом із використанням важкої техніки на ширину 6-8 км вздовж лінії фронту. Далі потрібно просунутися вглиб на 15-20 км, там зупинитися, щоб підтягнулися тили, а потім цей прорив вирівнюють, щоб не було ударів із флангів.

Малі штурмові групи не зможуть суттєво просунутися. Використовувати важку техніку росіянам буде важко, оскільки вона буде відразу знищена. Інша техніка, яка могла би виконати таку саму функцію, – це, наприклад, велика кількість невеликих безекіпажних механізованих приладів з мінометами, легкими гарматами тощо. Це дало би можливість просунутися і прорвати лінію фронту. Але в Росії такої техніки немає. Тобто танки відходять у минуле, а повноцінної заміни, здатної виконувати функцію танків – прорвати лінію фронту і просунутися на 15-20 км, у росіян немає у достатній кількості. У нас, до речі, також.

Це перспективний напрямок. Оскільки під час війни зброя швидко виробляється, можу припустити, що незабаром ми побачимо таку техніку у великій кількості.

Якщо, наприклад, два бронежилети повісити на багі з двох боків, от уже й буде легка броньована швидкісна техніка. І під Добропіллям росіяни спробували подивитися, як це працює. Загалом, це працює непогано. Але дії росіян під Добропіллям, ймовірно, були випробовуванням, бо просунутися на 1 км ширини лінії фронту й на 9-10 км вглиб, замало. Як їм підвозити ті самі набої та їжу своїм військам, якщо 1 км прострілюється з обох боків стрілецькою зброєю?

Прорив під Добропіллям був якраз напередодні зустрічі Трампа і Путіна на Алясці, тому він був елементом тиску Росії на американському президента. Та й взагалі, росіяни хотіли просто подивитися, як це працює. У росіян є підрозділи, які вчаться використовувати саме таку техніку в бою: багі, мотоцикли тощо.

Ми, до речі, робимо те саме. Зокрема, бійці Сил спеціальних операцій так тренуються: дві людини на мотоциклі (водій і стрілець), мотоциклів декілька, і є певна тактика їхнього руху та ведення бойових дій. Згадайте кліп на пісню "Тихо прийшов, тихо пішов": там показано, як рухаються ССО.

Так само й на багі не просто їздять-катаються – існує певна тактика, правила руху, хто що робить.

Перепрошую, що так довго відповідаю на це запитання, але воно дуже цікаве. Отже, танки відходять у минуле і замінюються або безекіпажною технікою, або легкою швидкісною технікою, навіть мотоциклами.

В тому числі важливі і дрони. Адже в першу чергу під час бойових дій досягається перевага в повітрі. Саме так діють американські війська та війська певних європейських країн. Допоки не досягнута перевага в повітрі, навіть спроба здійснення наступальних дій суходолом марна і не дасть результату. Наприклад, я не впевнений, що потрібні були наші наступальні дії два роки тому, тому що ми не досягли переваги в повітрі на той момент. За таких умов починати наступ було вкрай небезпечно. І, як ми бачили, такого успіху, як хотілося б, ми не досягнули.

Перевага у повітрі вкрай важлива. Зараз її намагаються досягнути дронами, раніше це робилося літаками та гелікоптерами. Не має значення, що саме літає, головне – контролювати повітря: щоб згори на тебе нічого не прилетіло, а ти сам міг атакувати ворога з повітря.

wrangler: За вашим прогнозом, який характер війна буде носити в 2026 році? Наскільки спроможною продовжувати наступ буде Росія, наскільки можливі наші контрнаступальні операції, а також які сюрпризи на території ворога ми можемо влаштувати?

Олексій Гетьман: Ми не знаємо, які в нашого командування плани на наступний рік, і слава Богу. Наприклад, наша Курська операція стала абсолютною несподіванкою не тільки для ворога, а й для багатьох із нас.

Єдине, що ми можемо сказати: під час зустрічі Трампа і Зеленського був анонсований наступ наших Збройних сил, коли саме і на яких напрямках – не говорилося, і це добре.

Чи здатні ми здійснювати наступальні дії? Найімовірніше, здатні. Але з цього приводу є багато питань, і головне з них – чи є в цьому сенс. Політичний сенс точно є, а військовий – складно сказати. Адже на сьогоднішній день ми точно не можемо звільнити всі окуповані території військовим шляхом. Нам не вистачить сил. Чи варто йти в наступ, щоб звільнити якусь частину? Це риторичне питання. Якщо говорити емоційно, то скільки людей – стільки й думок.

Війна в 2026 році носитиме той самий характер, як і цього року. Нічого суттєво не зміниться. Можливо, ті ракети, які ми виробляємо, і ті, які ми отримаємо від наших партнерів, погіршать логістику росіян, а, відповідно, послаблять їхні можливості на лінії фронту. Це станеться завдяки нашим ударам по виробництвам, місцям зберігання всього того, що потрібно військам РФ на фронті. А так, більше нічого не зміниться, крім цифри з 2025 на 2026.

Так, ми масштабуємо виробництво зброї, але росіяни роблять те саме. Ми з нашими партнерами, росіяни зі своїми партнерами масштабуємо виробництва, щоб досягнути переваги на лінії фронту. Триває війна на виснаження. Жодних унікальних можливостей у жодної зі сторін не з’явиться, ніякої нової зброї жодна зі сторін не отримає. Тож жодних радикальних змін очікувати не варто.

wrangler: Як ви гадаєте, чи судилося реалізуватися планам Путіна про захоплення до кінця 2026 року ледь не всієї лівобережної України або бодай чотирьох областей?

Олексій Гетьман: Це просто черговий дедлайн Путіна. Цей дедлайн постійно відсувається: то йому потрібен час до кінця року, то 60 днів, які він просив у Трампа, тощо. Нехай собі говорить. Чим більше росіяни вихваляються майбутніми перемогами, тим гірші в них справи. Це просто дешевий популізм, розрахований на коротку пам’ять. До кінця цього року лишилося не так багато часу, і жодних своїх задач Путін не вирішить. Впевнений, що в грудні або січні він озвучить новий дедлайн – березень-квітень 2026 року.