Пам'яті старшого сержанта Богдана Сокольського

Богдан народився 29 вересня 2002 року у Вовчанську на Харківщині. Навчався в місцевій школі і технікумі, здобув фах механіка. З дитинства був активним та цілеспрямованим хлопцем. Захоплювався футболом, який став справжньою любов'ю його життя, займався боксом. Йому подобалося бути в центрі подій.  

У 2021 році Богдан підписав контракт з Державною прикордонною службою. Батьки підтримали його рішення. Після завершення дії контракту юнак планував продовжити навчання в університеті.

Богдан служив інспектором прикордонної служби, оператором озброєння у відділенні повітряної розвідки та ударних безпілотних авіаційних комплексів. Брав участь у боях за Бахмут з 2023 року.  

Ранок 24 лютого 2022 року Богдан зустрів на кордоні у Харківській області. Коли почалися обстріли, разом із побратимами змушений був відступити. Того ж дня Вовчанськ окупував ворог. Батьки провели півтора місяця в окупації, потім виїхали до Києва.  

"Вовчанськ окупували 24 лютого 2022 року. Після того як родина виїхала, росіяни приїздили до них додому. На щастя, родина в окупації ніяк не постраждала, але їхній будинок не вцілів", - розповіла дівчина Богдана Надія.  

Пара познайомилася навесні 2024 року, коли Богдана був на ротації. Попри короткий час знайомства, між ними виникли глибокі почуття. Надія розповідає, що для коханого родина завжди була на першому місці. Він дуже любив молодшу сестру, завжди її захищав, мріяв про власну велику сім'ю. Останню відпустку провів із родиною, тоді захопився керуванням дронами, навіть придбав власний.

За мужність, відданість та бойовий дух побратими дали Богдану позивний «Сокіл». Командир називав його кращим бійцем, людиною з великої літери.  

"Був випадок, коли на одну вулицю вже зайшли росіяни. Богдан з побратимами сидів у будинку. В один момент хлопці вийшли та почали махати росіянам, помилково сприйнявши за наших. У відповідь ті почали стріляти. Богдан схопився за зброю та почав відстрілюватися. Завдяки йому побратими встигли сховатися, і він сам тоді, на щастя, не постраждав", - ділиться Надія.  

У 2024 році Богдан пережив тяжку втрату – загинув його побратим і друг.  

"Він сам виносив полеглого з позиції, бо евакуаційна бригада не могла його забрати. Це все дуже вплинуло на Богдана, він тоді замкнувся. Але ми всі його підтримували, особливо родина. Про війну казав лише іноді, що це жахливо. Я бачила, яким він був після виходу з позицій... Не хотів, щоб хтось бачив і переживав те, що пережив він", - згадує дівчина.  

2 червня 2025 року Богдан їхав на позиції в Донецькій області як оператор БПЛА. Росіяни обстріляли машину, в якій він перебував разом із побратимами. Боєць загинув на місці від отриманих поранень. Йому було лише 22 роки. Поховали Богдана на Алеї Слави у Харкові, оскільки в рідному Вовчанську тривали бої.  

Побратими та командир пам'ятають його як вірного своєму слову і присязі воїна, людину, котра була готова віддати останнє заради інших.  

"Кращого бійця я не бачив, Богдан для нас був людиною з великої літери, мужній, відданий, вірний своєму слову і військовій присязі. Він був тією людиною, яка віддасть останнє, був дуже добрим та чуйним. Таких дуже мало. Я мав на нього великі надії як на професійного пілота. Він демонстрував найкращі результати роботи на полігоні. Я сумую за ним…", - пригадує командир бійця.  

У Богдана залишилися батьки, молодша сестра і дівчина.

Вічна шана Герою!  

Фото: Instagram Богдана Сокольського