Що відбувається у Куп'янську: план росіян

Сьогодні буде звичний формат – «коротко, з різних напрямків».

1. Куп'янський напрямок

Очевидно, що командування обох сторін намагається «впорядкувати» процес ведення бойових дій, як у самому місті Куп'янськ, так і в прилеглих районах. У результаті активного використання тактики «проникнення» російським командуванням, по суті, мало місце змішування бойових порядків. Природно, що при цьому вони вирішують прямо протилежні проблеми. Російське командування прагне закріпитися у місті та накопичити там достатньо сил для подальшого штурму районів міста, які все ще перебувають під жорстким контролем ЗСУ, українське командування намагається зачистити та витіснити ворога з міста.

Разом з тим, командуванню російської 6-ї загальновійськової армії (ЗВА), яка, судячи з усього, контролює бойові дії противника на правому (західному) березі Осколу (у т. ч. і у місті Куп'янськ), доводиться вирішувати проблему всебічного матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) через річку Оскіл своїх передових підрозділів, які намагаються закріпитися у місті і, відповідно, свого плацдарму на ньому на північ від Куп'янська.

На даний момент передові підрозділи зі складу 68-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї ЗВА, можливо посилені частиною сил 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) зі складу 1-ї танкової армії (ТА), одночасно намагаються утримувати позиції по рубежу Кіндрашівка-Радьківка (ймовірно, з метою прикриття «коридору», що веде з плацдарму вздовж річки на південь до російських піхотних груп, які прорвалися в місто) і ведуть вперті бої силами невеликих штурмових груп на південь від стадіону «Спартак» в центральній частині міста (намагаючись прорватися вздовж вулиці Садовій).

Крім того, окремі малі піхотні групи противника зафіксовані вже у західній («приватній») частині району Ювілейний, в районі Мирного (колишня Московка) і у декількох районах на захід від дороги Р-79 (на південь від Тищенківки).

Судячи з усього, ЗСУ на цьому напрямку просто не вистачає особового складу, щоб ущільнити власні бойові порядки і поступово, квартал за кварталом, «зачищати» невеликі піхотні угруповання противника, які в них проникли. У північній, центральній та західній частинах міста, по суті, відбуваються хаотичні вогневі бої між піхотними групами протиборчих сторін за відсутності чіткої лінії зіткнення, флангів та тилу. Станом на зараз, по суті, можна констатувати, що ЗСУ «намертво» контролюють лише південну частину Куп'янська.

2. Лиманський напрямок

Війська російських 20-ї та 25-ї ЗВА на цьому напрямку, судячи з усього, відчувають певні труднощі з подальшим наступом у своїх смугах. Для тих, хто забув, нагадаю, що 20-та ЗВА противника активно намагається прорватися у район Новоселівка – Дробишево – Пришиб – Ярова з метою блокування Лиманської зони оборони ЗСУ з півночі та північного заходу, а 25-та ЗВА допомагає їй у цьому питанні фронтальним тиском у напрямку Зарічне – Лиман, водночас намагаючись захопити район Ямполя з метою надання допомоги російській 3-й ЗВА, що просувається вздовж протилежного берега Сіверського Дінця та зайняти вигідну для власного подальшого наступу на Лиман територію на південний схід від Ямполя.

Чому я схиляюся до такої оцінки? Виключно через досить скромні успіхи обох російських армій у своїх смугах протягом останнього тижня. Зокрема: 20-та ЗВА, що діє на Лиманському напрямку силами своєї 144-ї мсд, а також частина приданих їй сил зі складу 2-ї мсд 1-ї ТА (не рахуючи кількох мотострілецьких полків та мотострілецьких полків зі складу мобілізаційного резерву) за цей період не змогла захопити Новоселівку та розширити свій невеликий тактичний плацдарм на річці Нітріус.

Єдине, чого домоглися російські війська, що наступали тут, це захопити, очевидно, повністю Шандриголове і змусили кілька українських піхотних груп відступити з-за річки на ділянці між Середнім і Шандриголовим на протилежний берег. Більш того, судячи з усього, штурмові групи противника, які переправилися через Нітріус в районі Середнього і навпроти Шандриголове, ймовірно, стурбовані не стільки власним подальшим просуванням, скільки утриманням своїх позицій на правому березі річки Нітріус. Російським військовим, очевидно, вдалося сховатися десь в районі Дерилове, решта «раптово загинула» у районі зруйнованого мосту через Нітріус на схід від Новоселівки.

У свою чергу, 25-та ЗВА (очевидно, діє у складі частини сил своєї 67-ї мсд, а також 164-та та 169-та омсбр, посилених низкою підрозділів 11-ї окремої танкової бригади\отбр) не мала успіхів у районі Зарічного (хоча кілька разів дуже старалася, щоб вони там з’явились), а у районі Ямполя її успіхи, скажімо так, носять досить дискусійний характер.

Противник, який прорвався в район залізничної станції «Ямпіль» та низки прилеглих до неї кварталів у північно-східній частині селища, через деякий час був вибитий звідти кількома контратаками ЗСУ. Однак він з цим не змирився і, здійснивши маневр силами і засобами через ліс на північ від села, мабуть, знову зумів вийти на його околиці, тільки на цей раз – з півночі. Крім того, у кількох хатах у східній частині села (у районі зеленої садиби «За селом») залишки російських штурмовиків, ймовірно, намагаються закріпитися після українських контратак у районі залізничної станції.

У цілому можна сказати, що російська 25-а ЗВА веде вперті бої за взяття Ямполя з перемінним успіхом для себе. Її штурмові групи постійно атакують з боку Ямпільського лісництва (скупчується в колишньому дендропарку «Мелодія лісу») і вздовж дороги, що веде на Зарічне. Поки що мова про повне захоплення Ямполя, як це дехто робить, мабуть, не варто...

3. Добропільський напрямок

Тут «на арені ті самі» + морські піхотинці. Очевидно, що протягом поточного тижня російське командування ввело в бій в районі українського «антивклинення» у напрямку Володимирівка – Паньківські підрозділи зі складу обох своїх далекосхідних бригад морської піхоти (обрмп) - 40-ї і 155-ї обрмп. Відповідно, на напрямках Нове Шахове – Шахове, Нове Шахове – Софіївка та Полтавка – Володимирівка, Полтавка – Софіївка.

При цьому противник досить активно застосовував танки та бойові броньовані машини (ББМ), активно концентрував сили та засоби на вузьких ділянках. Що ж, результати цих ескапад широко висвітлювалися в інформаційній та громадській сфері, ЗМІ та соціальних мережах, тому не буду на них детально зупинятися. Можу лише констатувати, що ворог не прорвався ні в Шахове, ні в Софіївку, ті, хто намагався вижити в районі Володимирівки, ймовірно, ховаються у посадках на схід від села і в районі Нового ставка.
У зв'язку з цими подіями варто зробити кілька зауважень:

• Очевидно, що російське командування дійсно ввело у «горловину» свого Добропільського вклинення додаткові сили і засоби, в першу чергу зі складу своєї морської піхоти. Хоча, у самих різних «джерелах» ходили наполегливі чутки про те, що їх «кинуть» на Костянтинівку.
• Також дуже ймовірно, що 51-ша ЗВА противника має певні труднощі зі своєю боєздатністю, оскільки її частини та підрозділи беруть участь у цих спробах «ліквідувати загрозу» власному тилу в мінімальній кількості, концентруючись як на самому клині, так і в напрямку Мирнограда та району на північ від Покровська (Шевченко – Білицьке – Родинське – Гришине).
• Сам факт того, що російське командування задіяло для цього частину явно не сконцентрованих для цієї мети сил зі складу свого імпровізованого «корпусу морської піхоти», ймовірно, суттєво вплине, як на терміни давно запланованого концентричного наступу на Костянтинівку, так і на можливість прориву 51-ї ЗВА в район на північ від Покровська.
• Наскільки я розумію, російське командування таки прийняло рішення щодо своєї 51-ї ЗВА. Судячи з усього, було вирішено не відволікати її на метушню у власному тилу та на правому фланзі (цим займатимуться морські піхотинці), а максимально сконцентруватися на поточних завданнях щодо Покровського напрямку.

У зв'язку з цим важливими є кілька ділянок – район Дорожнього, де противник продовжує накопичувати штурмову піхоту, район Сухецького, звідки він постійно намагається атакувати в напрямку Родинське та Білицьке, а також напрямок Новоекономічне-Мирноград, де 51-ша ЗВА все ще має, нехай тактично незначні, але успіхи (загострене бажання противника прорватися з Миролюбівки на Балаган, а також з Миколаївки на Промінь, у цьому сенсі, не залишають шансів на подвійне тлумачення).

Загальна оперативна обстановка на Добропільському напрямку залишається дуже складною для ЗСУ – противник явно перерозподілив свої сили та засоби в смугах 51-ї та 8-ї ЗВА, підтягнув додаткові та має намір найближчим часом відновити «наступальну динаміку», принаймні на північному фасі Покровського району оборони.

4. Південно-Донбаський напрямок

Командування угруповання військ (УВ) противника (ГВ) «Восток» продовжує зосереджувати основні свої зусилля в смугах 5-ї та 36-ї ЗВА, явно намагаючись вийти «за фланг» Гуляйпільського району оборони Збройних Сил України.

Російські війська на цьому напрямку намагаються прорватися в район Покровське – Коломійці – Новоолександрівка – Відрадне. Сенс цього «гострого бажання» російського командування також зрозумілий, від Покровського до Гуляйполя проходить дуже важлива для ЗСУ щодо логістики та маневру силами і засобами дорога. Її перерізання, звичайно, не означає автоматичного «падіння» району оборони ЗСУ навколо Гуляйполя, але, очевидно, зробить її (у сенсі оборону) дуже складною справою.

Для досягнення цієї мети противник зосередив досить значні сили – як мінімум одну повнокровну мотострілецьку дивізію (127-ма мсд) і відразу п'ять бригад, одна з яких – танкова (57-ма, 60-та, 37-ма омсбр, 5-а отбр і 69-а окрема бригада прикриття\обрп зі складу 35-ї ЗВА). Цими силами ворог просувається по всій ділянці від Олександрограда до Вербового, а також діє частиною сил у напрямку Новоіванівка – Успенівка.

На даний момент передові підрозділи 36-ї ЗВА, очевидно, прорвалися до Новоселівки і ведуть за неї вперті бої, діючи з боку Січневого і Воскресенки, проте поки що не можуть її повноцінно зайняти.

Крім того, в районі Олександрограда 36-та ЗВА також відчуває очевидні труднощі із захопленням цього населеного пункту (бої за нього тривають вже майже місяць). Кілька разів ворог робив спроби закріпитися в цьому селі, але його постійно вибивали звідти.

Підрозділи 57-ї та 60-ї омсбр 5-ї ЗВА, що діють на південь від річки Ворона, були змушені відступити з району села Соснівка, після кількох контратак ЗСУ, але зуміли прорватися на Олексіївку декількома штурмовими групами і, судячи з усього, зараз усіма силами намагаються там закріпитися.

Але інші формування 5-ї ЗВА противника, що діють ще південніше, досягли більш значних результатів. Передові підрозділи 127-ї мсд успішно вийшли в район Вербового і, судячи з усього, намагаються охопити район Великомихайлівки з півдня (де річка Ворона впадає у річку Вовчу), при цьому примудряються наступати й у напрямку Новоіванівка – Успенівка.

Виходячи з вищесказаного, з оперативно-тактичної точки зору цілком можна визначити основні завдання, які ставить на цей момент перед собою противник на даному напрямку – прорив на Покровське (що, звичайно ж, має на увазі і захоплення Великомихайлівки) і перерізання комунікацій, що ведуть з Гуляйполя на північ (на те саме Покровське).

Якщо мається на увазі Гуляйпільський район оборони ЗСУ, то у даному випадку необхідно бути дуже уважним до можливого зміщення основних зусиль командування 5-ї ЗВА (а разом з тим і всього УВ «Восток») на південну частину її смуги. Бої за Великомихайлівку та Покровське (досить великі населені пункти і, відповідно, «вузли» оборони ЗСУ), очевидно, обіцяють російським військам, скажімо так, «чималих прикрощів», але напрямок Новоіванівка – Успенівка, в цьому плані, виглядає набагато привабливіше.

Більш того, у випадку успішного просування російських військ на цьому напрямку, це дозволить їм щільно та досить «намертво» перекрити Гуляйпільський район оборони ЗСУ з півночі та північного сходу. Однак для цього буде потрібно зробити «зовсім небагато» – взяти Успенівку і переправитися через річку Янчур на максимально широкій по фронту ділянці...

Ну, власне, саме тому я допускаю перенесення основних зусиль російським командуванням саме на південну частину смуги 5-ї ЗВА, через деякий час. Швидше за все, після того, як вони послідовно намагатимуться «проломитися» саме на Великомихайлівку і Покровське.