Як працює штучний інтелект і чому він лише вдає, що нас розуміє

Він не має серця, але співчуває й підтримує, пише музику і поезію. Він не має мозку, але має думки, якими ділиться з нами. Він — це штучний інтелект. Але якщо це не людина — з ким люди спілкуються, кому вірять і довіряють?

Про те, як «влаштований» ШІ та яке майбутнє на нас чекає з ним, ZN.UA поговорило з завідувачем наукової лабораторії імерсивних технологій і права НАН України, доктором юридичних наук Олексієм Костенком. Це — перша частина інтерв’ю.

— Пане Олексію, як «влаштований» ШІ?

— Штучний інтелект — це не «розум» у звичному сенсі. Це система, яка працює з мільярдами одиниць інформації — «токенами». Токеном може бути окрема літера, півслова, слово, словосполучення чи навіть набір символів. Керує цим процесом система математичних алгоритмів, які працюють з векторами — умовними напрямками у багатовимірному просторі. Вони допомагають знаходити зв'язки між значеннями слів і фраз, тобто між токенами.

Якщо не заглиблюватися в технічні деталі, суть роботи ШІ проста: ви даєте йому запит, а алгоритми перебирають можливі комбінації токенів, пов'язаних зі словами, які ви сформулювали. Тобто штучний інтелект не думає, не ухвалює рішень, не спілкується. Він за допомогою алгоритмів будує логічні ланцюжки токенів, переходячи від одного до іншого, і на виході пропонує відповідь, максимально наближену за змістом до вашої вхідної інформації.

Наприклад, ви питаєте, чи бувають сірими котики, і ШІ перебирає токени про тварин: відрізняє котиків від інших тварин — пантер, тигрів тощо. Потім переходить до масиву інформації саме про котиків — наближається поступово до того, що вони бувають біленькі, чорненькі, і доходить до того, що є й сіренькі. Далі переходить на токени, пов'язані саме з сіренькими. Тобто утворюється ланцюжок переходу від однієї найбільш вірогідної інформації до іншої. І врешті-решт ШІ відповідає: так, є сірі котики, і ось що про них відомо.

— Тобто коли люди дякують ChatGPT, вони дякують алгоритмам.

— Так. І часто-густо розробники вже й самі не можуть сказати, як ШІ дістався до тієї чи іншої відповіді. Тому й виникає припущення, що штучний інтелект нібито галюцинує. Це хибне визначення — насправді йому просто бракує інформації, яку ви хотіли б від нього почути. Але, як то кажуть, немає нічого — бери те, що є близько, що трішки схоже на запит. Так і робить ШІ, і часто ця інформація не відповідає запиту. Тому «галюцинації ШІ» — це не марення, а результат інформаційного голоду з вашого питання.

— Користувачі часто ототожнюють штучний інтелект і ChatGPT. Але ж це тільки одна з моделей на основі ШІ?

— Так. Сьогодні налічується близько 250 великих мовних моделей (LLM — Large Language Model). Мовні моделі ШІ — це моделі, які розпізнають текст та спілкуються текстом. Наприклад ChatGPT, розроблений американською корпорацією OpenAI. За ним з'явилися французький Cloud, американський Perplexity. Крім них є вузькоспеціалізовані мовні моделі — математичні, фізико-технічні тощо.

Кожен наш запит чи взаємодія з моделлю — це новий досвід, на якому ШІ навчається та вдосконалюється. Це так зване машинне навчання. Але якщо ви хочете отримувати найточніші професійні відповіді на свої запити, вчіться правильно писати промпти (задачі) і вчіть ШІ правильно виконувати завдання.

Я, наприклад, за пів року піднатаскав свого «мікродруга» — ChatGPT — до рівня магістра. Він навчився якісно відповідати на запити — і загальні, і техніко-юридичні. Піднатаскати — це чітко сказати, як треба і як не треба робити, яку інформацію потрібно давати. А також створити вашу власну базу даних — я під свої запити завантажував статті з відомих наукових ресурсів. У підсумку якщо я в своїй сфері ставлю питання ChatGPT, він оперує передусім тією базою знань, яку я йому зібрав. А потім іде в інтернет і за аналогією вже більш спрямовано знаходить необхідні токени — розширену інформацію, яка буде професійнішою, ніж та, яку він видавав мені на початку навчання.

— Іноді ШІ буває заангажованим у своїх відповідях. Наприклад, дослідження Texty.org показало «упередження» різних мовних моделей щодо війни в Україні — вони оцінюють її по-різному і найчастіше «ламаються» на темах історії, геополітики та національної ідентичності.

— Ця проблема називається «засуха даних». Вона полягає в тому, що модель уже набралася всієї інформації, яка доступна людству, більше немає даних, на яких вона може навчатися. Щоб заповнити цей пробіл, модель починає вчитися на згенерованих даних, тобто тих, які створила інша модель ШІ, а не люди.

Це неочікуваний мінус, яким скористалися наші вороги — вони генерують великі масиви деструктивних даних з дезінформацією. Тоді як українці не завантажують у ChatGPT в достатній кількості інформацію, яка стала б на наш захист. Тому ШІ у своїх пошукових ланцюжках йде за логікою «треба рухатися туди, де інформації більше, бо там і знань більше». Це не перекручування, а особливість даного етапу розвитку ШІ: нинішні моделі поки що не мають елементів емпатії, симпатії чи інших людських якостей, які дозволяють відрізняти «погану» інформацію від «хорошої». Але важливо навчити штучний інтелект подавати перевірену, достовірну інформацію, і я припускаю, що розробники вже працюють над цим. Особливо це стосується роботи з інформацією, яка може нашкодити людині. Наприклад, вже обмежують дитячий контент, відслідковують, щоб не було інформації щодо порад суїциду чи інших деструктивних відповідей.

Однак дещо можуть зробити й самі користувачі. Наприклад, я у своєму ChatGPT провів експеримент: у налаштуваннях дав йому інструкцію: якщо ти не знаходиш підтвердженої інформації у відповідь на мій запит, то повідомляй, що це твоя власна думка. Тепер, коли я роблю запити, доволі часто він таку ремарку видає. Результат мені сподобався.

— Виникнення штучного інтелекту порівнюють із винаходом друкарського верстата чи електрики — універсальними технологіями, які змінили людську цивілізацію. Зараз людство починає новий стрибок у розвитку?

— Ми зараз перебуваємо в цікавому періоді, який у фізиці вже має назву — сингулярність. Це стан, коли відомі закони не діють або не в змозі описати нові явища. Так, це початок нової науково-технічної революції.

Те, що чат GPT, Perlix, Cloud й інші мовні моделі проникають у всі сфери життєдіяльності, — це явище нормальне, так воно й має бути на старті цифрової цивілізації. Її збудують однозначно, і вона вже отримала свою назву — Метавсесвіт (Metaverse). Це цифровий світ, який існує паралельно зі звичним нам фізичним, але його не можна торкнутися руками. Він населений цифровими двійниками людей (аватарами) та іншими об'єктами (цифровими особистостями, цифровими інфлюенсерами. Вони спілкуються між собою та з користувачами за допомогою цифрових технологій. Тут можна навчатися, працювати, вести бізнес, адже у Метавсесвіті є своя цифрова економіка та цифрові активи.

Та головна особливість цифрового світу — він може дати людям можливості, яких вони не мають у нашому фізичному світі. Наприклад, якщо я мрію літати, у цифровому світі я зможу отримати крила й, можливо, моя цифрова копія буде там кайфувати від цього. Наприклад, вона створить собі острів, як Робінзон Крузо, і житиме там у своїх цифрових світах — можливо, в ілюзіях, але в гармонії з собою. А гармонія — це завжди ресурс для народження нових, позитивних ідей.

— Через екран гаджета ми зазираємо в інший, цифровий світ — це ще гра чи початок нового життя?

— Початок нового життя. Тепер у людства буде два життя: реальне, до якого ми звикли, і в цифровому світі. І вони будуть міцно переплітатися, тому що цифровий світ — не гра, там можна жити й працювати.

Метавсесвіт розгортатиметься у кілька етапів. Зараз ми на першому етапі — Web 1.0, коли цифрові світи належать корпораціям, що мають можливість створювати й утримувати такі простори. Китай має X-Ring від компанії Tencent та віртуальні екосистеми від компанії Alibaba. Американський Метавсесвіт — це ігрові комерційні платформи на кшталт Second Life. В ОАЕ вже створено Метавсесвіт Дубая, який відтворює місто у цифровому форматі. У ньому вже працюють кілька державних установ. Одна з них займається легалізацією цифрових віртуальних об’єктів, інша — при Міністерстві охорони здоров’я — створила віртуальний коледж для підготовки молодшого медичного персоналу. Студенти проходять там навчання у «цифрових аудиторіях» замість реальних.

Попереду — етап Web 2.0, де не корпорації, а користувачі самі створюватимуть віртуальні світи. І вони ж будуть власниками своїх віртуальних об'єктів — землі, торгівельних марок, винаходів. Усе це існуватиме тільки в цифровому світі. Розвиватиметься цифрова економіка, цифрове громадянство, імерсивні технології (віртуальна та доповнена реальність, нейроінтерфейси — системи, що забезпечують зв'язок між мозком людини й гаджетом).

А далі — етап Web 3.0, коли технології з’єднають людський мозок і комп’ютер. Neuralink Ілона Маска вже тестує нейроінтерфейси — мікрочипи, які імплантуються в мозок. Інші розробники створюють навушники, що зчитують думки. Найвідоміші сучасні моделі — MW75 Neuro, створені компаніями Neurable і Master & Dynamic. Ці навушники оснащені м’якими датчиками, що зчитують мозкові хвилі, які потім обробляє штучний інтелект.

І не виключено, що через 10–15 років з’явиться технологія, здатна оцифрувати людський мозок: скопіювати те, що приховано під нашою черепною «коробочкою», і дозволити йому існувати самостійно у цифровій формі. Зауважу, що це буде діюча копія мозку: наприклад, я можу піти в небуття, але моя цифрова свідомість продовжить жити й розвиватися в цифровому просторі, з нею навіть можна буде спілкуватися. І тоді подорож у космосі чи між континентами зводитиметься лише до питання: яким каналом вас туди транслювати — оптоволоконним чи квантовим, через супутник.

— Мрії людства про безсмертя й подорож у часі можуть стати реальністю?

— Так. Однак Метавсесвіт — це не фантастика, а цілком реальний етап розвитку людства. Минулого року Євросоюз видав дві заяви комісарів ЄС щодо нього. Перша — про те, що законодавство ЄС достатньо підготовлене для створення й роботи європейського Метавсесвіту. І друга, яка з'явилася через два тижні, — що Євросоюз будуватиме нові версії Метавсесвіту — web 3.0 і web 4.0, і це шлях в майбутнє.