Чому занепадає кличний відмінок? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

На кшталт, на взір чи на зразок? 

Багатьом людям ріже око й вухо немилозвучна словосполука польського походження «на кшталт». Польске kształt – це «форма», що походить від середньоверхньонімецького gestalt – «установлений». Серед питомих українських відповідників часто фігурує сполука «на взір». Вона цікава, але погляньмо, що означає:

• а) на вигляд, зовні. «Гетьман [Мазепа] був суворий, гарний на взір» (Ю. Мушкетик). Тобто не на кшталт;
• б) як зразок кого-, чого-небудь. «А дівчина ота спитала: – Тітко Маріє, чи сюди кизяка в глину не треба більш? – і показала в жмені кавалок, що принесла на взір» (А. Головко). Якщо сюди підставити сполуку «на кшталт», побачимо, що значення невідповідне: «Кавалок, що принесла на кшталт». Бо кавалок принесла як зразок;
• в) подібно до кого-, чого-небудь, як хтось, щось. «[Антей:] Будь утішена, бо наш Федон вже ж вирізьбив на взір твій Терпсіхору» (Леся Українка). «Вирізьбив на кшталт твій» – не підходить.

Отже, «на взір» не може вживатися замість «на кшталт». А от «на зразок» – може: «Вглибині зали зроблено щось на зразок відкритої сцени» (Д. Ткач). Те саме, що «на кшталт великої сцени».

До речі, у словнику «на кшталт» подається як «те саме, що на зразок». Тобто «на зразок» – основна форма. Спираймося на неї.

• 1 •

Ольга Івко: Зустріла в соціальних мережах допис зі словом «підлітка» (фемінітив до слова «підліток»). Можливо, у вас з'явиться хвилинка розібрати, чи доречна така форма? Люди збентежені, дискусії в коментарях через вживання цього слова. Дякую!

Окрім «Вебсловника жіночих назв української мови» Олени Синчак (2022 р.), цей фемінітив більше ніде не фіксується. Але це не означає, що слова немає. «Підлітка» вже в активному вжитку (як і «малючка», до речі). У цьому самому словнику є і фемінітив до слова «предок» – «предка». Ці слова утворено за аналогією до слова «свідка», яке є навіть у словниках Грінченка, Ніковського і в одинадцятитомному радянському. Також у Грінченка є «свідчиця». А від маскулінатива «нащадок» утворюються і «нащадка», і «нащадниця» (перше зафіксоване у словнику Синчак, а друге – у словнику Кримського). Отже, маємо такі фемінітиви: підлітка, предка, свідка (і сві́дчиця), нащадка (і нащадниця).

• 2 •

Ганна Віняр: Пані Ольга! Хотіла запитати саме у вас. Знімають український серіал за участю найвідоміших наших акторів під назвою «Ну, мам». Ваша думка щодо використання цієї форми звертання в українській? Знаю, що пішло з російського мовлення, бо це в росіян немає кличного відмінка.

«Мам», «тат», «ба» і подібні є в розмовному стилі, як і «Юль», «Ань», «Коль» тощо. Фактично це варіант кличного. Кличний у розмовному стилі взагалі занепадає. Ось ви звернулися до мене не в кличному відмінку: «Ольга». Треба розуміти просту річ: у розмовному стилі можна майже все, і якщо людині зручно коротко до когось звернутися, то буде і «мам», і «Петь», і «Коль», а не «мамо», «Петрику», «Миколко». Спрацьовує закон економії мовних зусиль, навіть якщо такі скорочення запозичено з російської, на жаль. Мало хто звертається до матері «мамо», а не «мам» чи «ма».

• 3 •

Ніна Насіківська: Добрий день! Я з Вінницької області. У нас є окрема назва для перцю гіркого червоного. Це перчиця. Цікаво, чому я ніколи не чула, щоб хтось десь ще вживав таке слово. Хіба не логічно замінити два, а то й три слова, на одне? І ще таке питання: мені дуже не подобається слово щавель. Воно звучить якось не по-українськи. Не можу навіть пригадати ще якісь подібні слова. На Вінниччині щавель називають щавій. І це логічно. Щавій, повій, деревій, звіробій. Що ви скажете на це?

Спочатку скажу про гострий перець (перець чилі). І в старих словниках (Уманця і Спілки, Кримського і Єфремова, Ніковського), і в СУМ-11, і в СУМ-20 це «перчиця». Дуже гарне слово, потрібно його популяризувати. А от щодо «щавлю» не погоджуся, бо це не росіянізм, адже теж є у вищезгаданих словниках. У Грінченка є і «щавель», і «щавій». А щодо одного слова замість двох, то я цілком з вами згодна, адже пишаємося, що в українській є «олія», а не «рослинне масло», водночас «творіг» замість «кисломолочний сир» вводити не хочемо. При тому, що сирів зараз безліч і варто їх розрізняти, та й це слово є в говірках і навіть в етимологічному словнику, тобто воно українське. Від «перчиці», мабуть, теж відмовляться.

• 4 •

Людмила Чеверда: Добрий день. Поясніть, будь ласка, чи є в українській мові слово «випробувальний».

Так, є. Однак СУМ-20 подає першим словом «випро́бни́й» (варіативний наголос): «випро́бувальний» – «те саме, що випро́бни́й». У словниках періоду українізації сторічної давності цих слів немає, натомість є «спро́бний», «спробунко́вий», «іспитни́й», «іспито́вий». Однак я знайшла «випробувальний» у діаспорському «Російсько-українському словнику військової термінології» Якубських за 1928 рік.

• 5 •

Наталія Лебідь: Питання до нашої мовознавиці. Латвійська мова чи латиська? Латвійці чи латиші? Я прочитала, що латвійці – це всі жителі країни, а латиші – це окремий етнос. Тому мова латиська, від слова «латиш». Ну якось так?

Так, латиська. Як казахська: у Казахстані живуть не тільки казахи, а й інші етноси, які можуть себе називати казахстанцями. Однак мови казахстанської немає. Так само й немає латвійської мови.

• 6 •

Андрій Кузин: Канадець чи канадієць? І якщо правильно не азіатський, а азійський, то й не азіат, а азієць?

СУМ-20 подає і «канадець», і «канадієць». Але «канадієць» – те саме, що «канадець». Тобто основним у словнику визначене слово «канадець». Я не вживаю «канадієць», бо не Канадія ж, як Бразилія. І авжеж, правильно від Азія – азієць. Як від Бразилія – бразилієць, а не бразиліат.

• 7 •

Наталя Манько: Як правильно: «більш розумний, ніж» чи «розумніший за»?

Розумніший за, розумніший від, розумніший (,) ніж. Однак аналітична форма з «більш» насправді не помилка, бо разом з «більш розумний» є і «менш розумний». Але перевагу віддаємо синтетичній формі вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: більш розумний – розумніший, найбільш розумний – найрозумніший. Так само як і синтетичній формі майбутнього часу дієслова: можна і «буду робити», але краще «робитиму».

• 8 •

Мирон Будяк: Пані Ольго, як правильно казати: «багато людей зробило» чи «багато людей зробили»? «27% прийшло» чи «прийшли»? «51% проголосував» чи «проголосували»?

Підмети зі словами «багато», «мало», «чимало», «трохи», «кілька», «декілька», «безліч», «більшість», «меншість», «решта», «низка», «частина» вимагають від присудка форми однини: «багато людей зробило». А при підметах із числівниками від п’яти і більше присудок може стояти і в однині, і в множині: «27% прийшло» і «27% прийшли». Якщо підмет у своєму складі має числівник, що закінчується на один, присудок ставимо у формі однини: «51% проголосував».

• 9 •

Оксана Бевзь: На річці Стугна чи на річці Стугні?

Назви озер, рік, заток, проток, островів, гір з номенклатурним словом не узгоджуються. Про це писав академік Горпинич у статті «Складні випадки відмінювання топонімів», де наводив, зокрема, такі приклади: «у річці Гайчур», «біля острова Нова Зеландія». Але я не можу збагнути, чому не можна сказати «на річці Стугні» або «на острові Зміїному». Потрібні сучасніші дослідження, зокрема корпусні. Може, хтось із науковців на них здобудеться і зʼявиться нове правило.

• 10 •

Юлія Мальченко: З казки про поросят: «три веселих дружних брати» чи «три веселі дружні брати»? Дякую!

У сучасній мові нормативні обидва типи зв’язку. Прикметники в поєднанні з числівниками два, три, чотири та іменниками узгоджуються з останніми у відмінку (три веселі дружні брати), і це давніша форма узгодження. Але мовна практика знає і такий тип сполучення: три веселих дружних брати. Форми з родовим відмінком прикметника фіксуються в українській мові вже з XV століття, тобто це не російський вплив. Також представлені у класиків: «Очі їх стрілися, як чотири найкращих квітки» (М. Коцюбинський); «В кожному возі по чотири воли сивих ішло» (Марко Вовчок). До речі, в чинному правописі (§ 107) поруч із «пʼять других» і «три пʼятих» вказано «дві третіх» (а не «дві треті») й «три четвертих» (а не «три четверті»).

«Главком»