Рецензія на фільм “Грабіжник за покликанням” / Roofman

В четвер на екрани українських кінотеатрів “проникнула” кримінальна комедійна драма “Грабіжник за покликанням”, де Ченнінг Татум зображає реального крадія Джеффрі Манчестера, відомого як “Покрівельник”. Він запам’ятався тим, що грабував ресторани швидкоїжі McDonald’s, пробираючись туди через дах, а після арешту та втечі з ув’язнення буквально оселився в магазині іграшок Toys “R” Us. Наскільки цікавим виявилося ближче знайомство з цим непересічним персонажем на екрані — розповідаємо в огляді.

“Грабіжник за покликанням” / Roofman

Жанр кримінальна комедія, драма
Режисер Дерек Сіанфранс
У ролях Ченнінг Татум, Кірстен Данст, Пітер Дінклейдж, Бен Мендельсон, Узо Адуба, Лакіт Стенфілд, Джуно Темпл, Мелоні Діаз, Еморі Коен, Тоні Ревелорі
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

Після служби в армії США добродушний чолов’яга Джеффрі Манчестер намагається бути хорошим батьком для трьох дітей. Але через неспроможність знайти себе у цивільному житті усе, що він може, це подарувати донечці на день народження старий конструктор з власного дитинства замість омріяного велосипеда. Тож горе-татусь не знаходить кращого виходу з фінансової прірви, окрім як грабувати ресторани McDonald’s, що нічим хорошим не закінчується: його заарештовують та ув’язнюють на 45 років.

Але на цьому пригоди Джеффрі не закінчуються — він знаходить спосіб втекти з в’язниці та буквально оселяється у безпечному закутку великого іграшкового магазину Toys “R” Us, якраз за стійкою з велосипедами, що доволі іронічно. Там він має ховатися принаймні допоки його друг Стів не зробить нові документи для втечі за кордон. Кмітливий утікач не витрачає часу дарма та примудряється не тільки заробляти на крадених дисках з відеоіграми, але й знайти кохання в особі місцевої продавчині Лі Вейнскотт, котра, звісно ж, гадки не має, що новоспечений бойфренд живе у неї на роботі.

Тутешній злочинець (і на диво чемний злодій, що не забуває і про комфорт персоналу під час пограбування попіклуватися) фактично пів року переховувався в іграшковому магазині міста Шарлотт, штат Північна Кароліна. Взяв собі фальшиву особистість нібито урядового таємного агента. Завів стосунки з жінкою. Став членом місцевої громади та вступив до церкви — усе це більше скидається на суто кіношний сюжет, ніж на те, чим можна було надихнутися з реального життя.

Недарма тут самі по собі напрошуються очевидні аналогії з сумнозвісними Мокрими/Липкими бандитами з “Сам удома”. Якщо згадати, ті у другій частині класики різдвяної комедії також втекли з в’язниці, щоб потім сховатися в магазині іграшок “Скринька Дункана” і так само пограбувати його. Та й власне Різдво у “Грабіжнику за покликанням” грає далеко не останню роль. Але в порівнянні з тим, що вдалося провернути Джеффрі Манчестеру, багатостраждальні Гаррі та Марв виглядають школярами-аматорами, які роблять лише перші кроки на ниві грабіжницької рутини у статусі розшукуваних втікачів.

Та якщо головний герой у стрічці постановника “Валентинки” (2010), “Місця під соснами” (2013) та “Світла між двох океанів” (2016) Дерека Сіанфранса апріорі цікавий, і Ченнінг Татум — стовідсоткове влучення в образ, то в плані інтонаційних гойдалок направду не все гаразд. Здається, ніби режисер так остаточно і не визначився, що він хоче отримати на виході — щось кумедне про чарівного злочинця чи похмуру інді-драму про фатальні помилки.

При цьому промоматеріали оманливо обіцяють перше — на барвистих постерах красується з усіх боків легковажний Татум у спідній білизні з дитячим надувним кругом, плюшевим ведмедиком на шиї та револьвером напереваги, хоча комедія тут точно не основний жанр. Як наслідок, сильно відчувається оповідальна аритмія: якщо на початках, поки мова йде про кримінальні пригоди титульного персонажа, картина дійсно захоплює, то з моменту, коли історія хилить у романтично-мелодраматичне річище, потроху спливає неквапливість, помножена на нудьгу.

Але навіть попри це “Грабіжник за покликанням” — цілком приємне кіно. Воно не цурається жартувати про серйозне (проблема адаптації військових у цивільному житті нехай і мимохідь, але згадується — що може бути серйознішим та актуальнішим у наші часи) і пропонувати серйозність там, де, здавалося б, тільки і лишається, що істерично реготати. Зокрема з голого намиленого мужика, який бігає між рядами з гарно вмощеними на полицях Трансформерами чи Барбі.

Татум органічний у цій ролі як ніколи, а Кірстен Данст, що грає зморену важким буденним життям продавчиню з двома дітьми, чудово акомпанує колезі. Мабуть, недарма її героїню так і тягне до Манчестера з огляду на його інфантильну любов до мерчу Спайдермена (що промовисто характеризує самого персонажа, як і безмежна любов до цукерок M&M’s). Гармонійний у цій історії й Пітер Дінклейдж, якому випало грати шкідливого директора магазину іграшок — творці не полінувалися знайти давній ПК зі старою доброю Windows XP, щоб автентично облаштувати робоче місце корпоративного менеджера зразка 2004 року.

“Грабіжник за покликанням” — історія про звичайних людей, які потрапили у незвичайні обставини. А також про невиправного одвічного підлітка, який запізно розуміє, що у цьому житті головне. Часом це відверто кумедне, але здебільшого сумне кіно, і такий настрій напевно доречний в нинішню осінню пору. Нехай і з вищевказаними застереженнями.